У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 січня 2007 року                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Житлово-будівельного кооперативу №2 м. Житомира, виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про захист права власності та визнання недійсними рішень міського виконавчого комітету,

в с т а н о в и л а:

         У лютому 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2. звернулись із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони є власниками квартир НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 у м. Житомирі та членами житлово-будівельного кооперативу №2. Оскільки власники квартир №№НОМЕР_2 у вказаному будинку в порушення вимог чинного законодавства та вимог Статуту ЖБК №2 почали здійснювати переобладнання даних квартир під магазин для здійснення торгівлі непродовольчими товарами, хоча ЖБК №2 не давав згоди на таке переобладнання, позивачі просили заборонити власникам вказаних квартир здійснювати переобладнання належних їм жилих приміщень.

У березні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4,ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7. звернулись із додатковим позовом про визнання недійсними рішень міського виконавчого комітету, мотивуючи вимоги тим, що виконавчий комітет Житомирської міської ради своїми рішеннями №НОМЕР_3 та №НОМЕР_4 надав дозвіл власникам квартир НОМЕР_2 на переобладнання квартир під магазин непродовольчих товарів. Оскільки вказаними рішеннями порушено конституційне право власності позивачів на житло, вони просили визнати ці рішення міського виконавчого комітету недійсними.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 6 жовтня 2005 року, відмовлено у задоволенні позову.

Після набуття рішенням суду законної сили забезпечення позову, яке накладене відповідно до ухвал від 21 лютого 2005 року та 16 березня 2005 року, скасовано.

         У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_3 просять скасувати ухвалені рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

         Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для її скасування не встановлено.

Керуючись ст. ст. 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

                Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 6 жовтня 2005 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                В.І. Гуменюк

Судді:                                                                          Л.І. Григор'єва

В.Й. Косенко