17 січня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

               Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділення Ощадного банку України № 7989 про стягнення суми, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 8 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 3 грудня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2004 р. ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Дніпровського відділення Ощадного банку України № 7989 про стягнення суми.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 8.09.2004 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 3.12.2004 р.,  в позові  відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач вказує на те, що судові рішення, на його думку, є законними і обґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що питання поетапного повернення грошових заощаджень громадян України, які знаходились в установах ощадного банку станом на 2.01.1992 р., в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України, врегульовано Законом України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” та підзаконними актами Кабінету Міністрів України, а тому правові підстави для повернення всієї суми вкладу відсутні.

Апеляційний суд  обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів першої й апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 8 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 3 грудня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :