22-ц/775/1084/2014(м)
264/8706/13-ц
Головуючий у 1 інстанції Литвиненко Н.В.
Доповідач Гаврилова Г.Л.
Категорія 53
УХ В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Гаврилової Г.Л.
суддів Баркової Л.Л., Сорока Г.П.
при секретарі Бельченко Б.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення заборгованої індексації та компенсації по заробітній платі за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 травня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 01.06.1966 року по 29.07.2006 року вона працювала у ПАТ «ММК ім. Ілліча» і під час роботи при виплаті заробітної плати їй не виплачувались суми індексації заробітної плати. Просила стягнути з відповідача на її користь суми індексації заробітної плати за період з 01.03.2003 року по 29.07.2006 року і компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 травня 2014 року позов задоволено, стягнуто з ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати з компенсацією заборгованості за період з березня 2003 року по липень2006 року в сумі 1070,60 грн. з утриманням ПАТ «ММК ім.. Ілліча» з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті. Стягнуто з ПАТ «ММК ім.. Ілліча» на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.
Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, у позові відмовити, посилається на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права,зокрема, посилається на те, що судом не враховано, що підприємством приймались заходи щодо підвищення заробітної плати вище встановленого порога інфляції.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПАТ «ММК ім.Ілліча» - Романенко А.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, перевіривши матеріали справи у межах апеляційного оскарження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд виходив із його доведеності. З висновком суду не можна не погодитись.
Згідно частини 6 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації.
Згідно ст. 33 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95- ВР) в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, відповідно до ст.34 Закону № 108/95- ВР провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 01.06.1966 року по 29.07.2006 року перебувала у трудових відносинах з ПАТ «ММК ім. Ілліча», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. За цей період їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, але не нараховувалась індексація заробітної плати. Сума індексації заробітної плати з компенсацією втрати її частини у зв'язку з несвоєчасною виплатою за період з березня 2003 року по липень 2006 року становить в загальній сумі 1070,60 грн. (а.с.17).
Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживачів товарів та послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.
Структуру заробітної плати визначено ст. 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.
Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 цього Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ст. 3 Закону компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати і у разі порушення законодавства про її виплату, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно рішенню Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 1-18/2013, положення частини другої статті 233 КЗпП України Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження буд-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Наявність факту порушення трудового законодавства в частині невиплати позивачу індексації заробітної плати відповідачем визнана і підтверджується матеріалами справи, у тому числі, розрахунком сум індексації заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати з березня 2003 по липень 2006 року в сумі 1070,60 грн. складається із суми індексації 527 грн.04 коп. і компенсації за несвоєчасну сплату - 543 грн. 56 коп. (а.с.17).
Доказів проведення індексації заробітної плати позивача в зазначений судом період шляхом підвищення заробітної плати відповідачем, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду не надано.
Оскільки позивач повністю погодилась з розміром визначеної відповідачем суми заборгованості, просила стягнути саме цю суму, рішення суду не оскаржила, колегія суддів переглядаючи справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, погоджується з рішенням суду щодо розміру заборгованості суми індексації заробітної плати та компенсації за несвоєчасну сплату, яку відповідач винен сплатити позивачу.
Колегія суддів не погоджується і з доводами апеляційної скарги щодо відсутності заборгованості з індексації заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати, посилаючись на те, що діяв механізм проведення індексації заробітної плати, який дозволяв підвищення грошових доходів населення з застосуванням випереджаючого методу розрахунку сум індексації (з урахуванням прогнозного рівня інфляції), оскільки доповнення до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, якими передбачено застосування випереджаючого методу розрахунку сум індексації, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 року № 690 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення», яка набрала чинності з 25 травня 2006 року, і на правовідносини, які виникли до набрання чинності цих доповнень, не розповсюджуються. А крім того відповідач не надав доказів щодо проведення індексації заробітної плати позивача, у тому числі і із застосуванням випереджаючого методу розрахунку сум індексації за період з 25.05.2006 року по липень 2006 року, тобто по день звільнення.
Тому посилання апелянта на те, що ПАТ «ММК ім.Ілліча» періодично підвищував заробітну плату, тим самим з 2003 року застосовував випереджаючий метод розрахунку сум індексації, являється безпідставними.
З урахуванням зазначеного рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ст. 233 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці» ст. ст. 1, 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підстав для його скасування не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість позову про стягнення індексації заробітної плати спростовуються матеріалами справи і суперечать закону.
Переглядаючи рішення суду в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» відхилити.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді