Справа № 252/574/14-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2014 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., при секретарі Цимбал М.Ю., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про стягнення суми грошового боргу, -
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_1, який підтримав заявлені ним позовні вимоги у судовому засіданні, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь суму грошового боргу у розмірі 30 000 грн., суму штрафу у розмірі 15 000 грн., а також 1000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, пояснивши, що 12 жовтня 2010 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений письмовий договір грошового займу на суму 30000 грн.. На підтвердження отримання грошей відповідач написав йому розписку від 10 жовтня 2010 року. Відповідно до п. 2 договору повернення грошових коштів здійснюється на вимогу позикодавця по його вимозі. У випадку прострочки виплати нараховується штраф у розмірі 50% від суми боргу, що передбачено п. 3 договору. Станом на 17.01.2014 року відповідач ОСОБА_2 заборгував йому 30 000 грн., незважаючи на те, що отримав від нього заяву-вимогу про повернення грошового боргу. З наведеного нараховується штраф у розмірі 15 000 грн. виходячи з розрахунку: 30000 грн. х 50% : 100% = 15000 грн. Невиконання умов договору та небажання відповідача повернути борг, завдало йому моральних страждань, додатковий клопіт, додаткові грошові витрати, що спричинило йому моральну шкоду, яку він оцінює у 1000 грн. Просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що 12.10.2010 року він влаштувався на роботу у ТОВ «Співдружність» торговим агентом. Обов'язковою умовою прийняття працівника на роботу було підписання такого письмового договору зі ОСОБА_1, який є начальником служби безпеки вказаного підприємства. Оскільки ця робота була йому дуже потрібна, він і підписав зазначений договір. Насправді він від ОСОБА_1 ніяких грошових коштів не отримував. 15.11.2013 року він звільнився з роботи, спочатку йому ніхто ніяких претензій не пред'являв, однак потім його мати отримала письмове повідомлення, у якому ОСОБА_1 вимагав від нього повернути гроші в сумі 30000 грн., зазначені у договорі. Він спробував звернутися до директора підприємства, однак той пояснив, що договір укладений у приватному порядку, тому він нічим допомогти не може. Більше він ні до кого, в тому числі й до правоохоронних органів, не звертався і ніяких скарг не подавав. Просив у позові відмовити. В подальшому, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що раніше він працював супервайзером у ТОВ «Співдружність». Кожен працівник цього підприємства при прийомі на роботу повинен підписати договір або розписку про нібито отримання у борг від ОСОБА_1 певної суми грошових коштів. Він також писав таку розписку, яка зберігалася на підприємстві протягом усього часу його роботи. Він особисто приводив до відділу безпеки тих осіб, які влаштовувалися на роботу, був присутнім при написанні такої розписки ОСОБА_2, однак самого ОСОБА_1 при цьому не було, були його заступники. У будь-яких інших справах за позовами ОСОБА_1 до колишніх працівників підприємства він ніколи участі не приймав та чи були такі позови взагалі, йому невідомо.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що пред'явлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 12 жовтня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений письмовий договір позики на суму 30 000 грн., що підтверджується договором позики та розпискою відповідача про отримання грошових коштів у сумі 30 000 грн. Відповідно до п. 2 договору - повернення грошових коштів позичальником здійснюється на першу вимогу позикодавця протягом 7 днів. У випадку прострочення виплати позичальнику нараховується штраф у розмірі 50% від суми боргу, що передбачено п. 3 договору.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України - договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду і такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
03 грудня 2013 року ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 була направлена заява-вимога про повернення суми боргу протягом 7 днів, відповідно до умов договору, яку ОСОБА_2 згідно поштовому повідомленню отримав 06.12.2013 року. Не зважаючи на це, сума боргу до теперішнього часу ОСОБА_2 не повернута.
Аналізуючи досліджені у судовому засіданні обставини та докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 у рахунок відшкодування боргу за договором позики від 12.10.2010 року підлягає стягненню грошова сума в розмірі 30 000,00 грн., а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 300,00 грн., згідно зі ст.88 ЦПК України.
При цьому суд не може взяти до уваги заперечення проти позову з боку відповідача ОСОБА_2 стосовно того, що він не укладав договору позики з позивачем та не отримував від нього ніяких грошових коштів, оскільки вони протирічать встановленим у судовому засіданні обставинам та спростовуються сукупністю досліджених по справі доказів. Факт укладання зазначеного договору підтверджується письмовим Договором позики б/н від 12.10.2010р., підписаним сторонами - позичальником ОСОБА_2 та позикодавцем ОСОБА_1, форма і зміст якого відповідають вимогам діючого законодавства. Факт отримання позичальником ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 30 000 грн., як вже зазначалось, підтверджується письмовою розпискою останнього від 12.10.2010 року. При цьому суд виходить також з того, що рішення суду в даному випадку не може грунтуватися на свідченнях свідків в частині заперечення відповідачем факту вчинення правочину, а будь-яких належних доказів в обгрунтування своїх заперечень та на підтвердження того, що зазначений Договір є неправомірним або недійсним, відповідачем ОСОБА_2 суду не надано.
Разом з тим суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 15 000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки положення п.3 укладеного між сторонами Договору позики від 12.10.2010 року суперечать вимогам діючого законодавства та є неправомірними. Так, згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Сплата неустойки, передбаченої ст.ст.549-552 ЦК України, відповідно до зазначеної норми, може мати місце лише у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками.
Суд також вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов'язань, зокрема договору позики, діючим законодавством, а також Договором, укладеним між сторонами, не передбачено.
Керуючись ст. ст.88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1, 1957 року народження, у рахунок відшкодування боргу за договором позики від 12.10.2010 року грошову суму в розмірі 30 000 /тридцять тисяч/ грн., а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 300 грн.00 коп.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: