АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 546/1471/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/1285/14
Головуючий у 1-й інстанції Горулько О. М.
Доповідач Триголов В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді: Триголова В.М.,
суддів: Дорош А.І., Омельченко Л.М.,
при секретарі: Коваль А.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_1
на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2014 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором без номера від 28 грудня 2005 року у загальному розмірі 6399 (шість тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 23 коп., у тому числі:
- заборгованість за основною сумою кредиту - у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 36 коп.;
- заборгованість за процентами на прострочену заборгованість - у розмірі 3293 (три тисячі двісті дев'яносто три) грн. 80 коп.;
- штраф за порушення строків платежів (фіксована частина) - 500 (п'ятсот) грн. та процентна складова - 124 (сто двадцять чотири) грн. 07 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.
Не погодившись з вказаним рішенням районного суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить його змінити в частині розміру стягнення заборгованості за процентами на прострочену заборгованість та стягнути зХамули Н.С. заборгованість по відсоткам у сумі 13 307, 71 грн., а в іншій частині рішення залишити без змін. В обгрунтування апеляційної скарги банк посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи неправильне застосування та порушення норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що згідно копії заяви позичальника, Умов і правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с. 6-10), які складають собою кредитний договір, даний договір було укладено 28 грудня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (тепер - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») та відповідачкою ОСОБА_1
Згідно зазначеного вище Договору Банк відкрив відповідачці картковий рахунок та видав їй платіжну кредитну картку «Універсальна» зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 2300 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
Сторони обумовили порядок і строки погашення кредиту та сплати відсотків згідно з Тарифами банку.
Згідно п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених даним Договором, більш ніж на 120 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Згідно п.п. 5.5, 5.5.1 Правил користування платіжною карткою за користування кредитом Банк нараховує проценти у розмірі, встановленому Тарифами, а за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань Держатель сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою, розмір якої визначається Тарифами.
Згідно п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг Договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк.
Із наданого позивачем розрахунку за кредитом (а.с. 4-5) вбачається, що відповідачка неналежним чином виконувала свої обов'язки позичальника за даним договором, внаслідок чого виникла її заборгованість перед позивачем станом на 30.09.2013 року у загальному розмірі 19825,80 грн., у тому числі:
- заборгованість за основною сумою кредиту - у розмірі 5097,81 грн.;
- заборгованість за процентами на прострочену заборгованість - у розмірі 13307,71 грн.;
- штраф за порушення строків платежів (фіксована частина) - 500 грн. та процентна складова - 920,28 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором свідчить, що порушення відповідачкою умов даного Договору почалося у квітні 2009 року і триває до цього часу. Із цього ж розрахунку вбачається, що останній платіж в порядку погашення кредиту та процентів було вчинено відповідачкою станом на 29 травня 2009 року. Починаючи з 29 травня 2009 року з урахуванням щомісячних обов'язкових платежів, які повинна була сплачувати відповідачка на погашення кредиту та сплату відсотків, почав збільшуватися розмір її простроченої заборгованості за кредитом та процентами. Останній щомісячний платіж відповідачка повинна була сплатити до 31 липня 2013 року.
За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно ч.1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги ( стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА 1 про стягнення заборгованості за кредитним договором зазначено: «аналізуючи норми ст.ст. 261, 530, 631 ЦК країни, слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.
Враховуючи заяву відповідачки про застосування до даного позову позовної давності, з урахуванням положень глави 18 розділу V ЦК України, та приймаючи до уваги момент звернення позивача до суду згідно штемпеля на конверті - 15 листопада 2013 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що початок перебігу позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту та за нарахованими процентами на поточну заборгованість починається з 15 листопада 2010 року, а щодо вимог про стягнення підвищених процентів на прострочену заборгованість та штрафів - з 15 листопада 2012 року.
Таким чином, місцевим судом в межах позовної давності вірно стягнуто за основною сумою кредиту : 5097,81-2616,45=2481,36 грн.; за процентами на прострочену заборгованість - 3293,80 грн.; штраф - фіксована частина - 500 грн.; штраф - процентна складова: 2481,36 х 5% = 124,07 грн. Загальний розмір заборгованості становить: 2481,36 + 3293,80 + 500 + 124,07 = 6399,23 грн.
Правильним є висновок місцевого суду про те, що стягнення коштів у вигляді підвищених відсотків за користування кредитом, у зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань є різновидом фінансової відповідальності, а саме неустойкою, та не може вважатися платою (винагородою) за користування кредитом.
Обгрунтовано суд першої інстанції не зарахував платіж в розмірі 3, 60 грн. станом на 15.10.2009 року, здійснений ніби-то ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості по відсоткам, так як остання заперечувала цей факт в суді першої інстанції, а позивач не надав судам першої та апеляційної інстанцій докази погашення такої заборгованості саме ОСОБА_1 або її представником в цей період і стверджував про відсутність таких доказів.
При цьому, аналізуючи діюче законодавства та надані докази, суд першої інстанції вірно визнав, що відповідачкою ОСОБА_1 було допущено порушення своїх зобов'язань позичальника за вказаним вище кредитним договором, внаслідок чого утворилася її заборгованість перед позивачем у вказаному в позовній заяві розмірі. Посилання відповідачки на те, що до лютого 2009 року вона не користувалася кредитом, а у березні 2009 року повністю погасила кредит місцевий суд вірно не прийняв до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними доказами і спростовуються наданим позивачем розрахунком заборгованості.
За таких обставин, судова колегія суддів дійшла до висновку, що порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2014 року та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_1 - відхилити
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В.М. Триголов
Судді: Л.М. Омельченко
А.І. Дорош