269/5852/13-ц
№ 2/269/205/2014
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
6 червня 2014 року. Совєтський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі головуючого
судді Нікішина Ю.В.
при секретарі Сидорова О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
про визнання права власності на нерухоме майно та виділ частки в натурі.
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із позовом, в своєму позові вказував на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_2, 17 листопада 2010 року відбулася домовленість про купівлю-продаж успадкованої нею ? частки в житловому будинку АДРЕСА_2. Купівлю-продаж вони домовились здійснити за 40 000 гривень, які позивач повністю виплатив відповідачу, що підтверджується розписками.
В цьому будинку на сьогодні проживає позивач разом із родиною, здійснив ремонт за свої власні кошти. Але відповідач ОСОБА_2 від укладення договору купівлі-продажу ухиляється.
Нерухоме майно належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, за життя він залишив заповіт на користь відповідача, спадщину вона прийняла подавши відповідну заяву, на підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина вважається належною спадкоємцю з часу прийняття.
Крім того право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1, станом на 31.12.2012 року було зареєстроване за відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.07.2002 року, як вбачається із технічної документації квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_1 розташовані в одному житловому будинку садибного типу.
Вказані квартири в індивідуальному житловому будинку садибного типу фактично є частинами цього будинку, але адреси житлового будинку вказані різні. Як вбачається із договору купівлі-продажу від 17.03.1992 року АДРЕСА_2 складає ? ідеальну частину житлового будинку.
Відповідачам належить інша ? частина житлового будинку загальною площею 68,40 м2. Отже житловий будинок, що є в спільній частковій власності, розташований таким чином, що частина житлового будинку має адресу: АДРЕСА_2, інша частина - АДРЕСА_1.
Внаслідок того, що житловий будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності, власники такого нерухомого майна повинні нести спільні витрати на утримання житлового будинку в цілому, крім того до житлового будинку є прилегла прибудинкова територія, на якій розміщені надвірні споруди, ця земельна ділянка юридично не оформлена, на частки відповідно до часток нерухомого майна не поділена.
Частина житлового будинку перебуває в нежитловому стані, постійно проживати в цій частині позивач не може. Для того, щоб отримати дозвільні документи на реконструкцію нерухомого майна, позивачу по-перше потрібно отримати у власність або користування земельну ділянку, по-друге виділити свою частину житлового будинку у натурі, та визначити адресу, оскільки фактично житловий будинок, одночасно знаходиться на двох вулицях.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, була повідомлена належним чином, подала заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутністю. Інші відповідачі повідомлені належним чином до судового засідання не з'явились двічі, за невідомих суду причин.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні факти підтверджені належними доказами, суд вирішив задовольнити позов ОСОБА_1 з огляду на наступне:
Актом до угоди про завдаток від 17.11.2010 року, що складеним 02 вересня 2013 року підтверджується факт отримання від позивача грошей в розмірі 40 000 (сорока тисяч) гривень за придбане нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2.
Нерухоме майно належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 17 березня 1992 року - квартира АДРЕСА_2:
Відповідно до технічного паспорту від 2014 року нерухоме майно складається із ? частини сараю літ. «Б» та 1/2 частки житлового АДРЕСА_2. Загальна площа 1/2 частки житлового будинку літ «А-1» складає 67,30 м2, в тому числі житлова площа - 47,50 м2.
Згідно свідоцтва про смерть виданого 16 лютого 1998 року Совєтським відділом РАЦС ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя ОСОБА_6 склав заповіт, яким зробив розпорядження щодо всього належного йому на день смерті, нерухомого майна на користь відповідача ОСОБА_2. Зміна прізвища підтверджується свідоцтвом про шлюб від 25 жовтня 2010 року, виданим виконкомом Нижньокринської селищної ради Совєтського району м. Макіївки Донецької області.
Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_6 заведено спадкову справу № 429, таким чином відповідач ОСОБА_2, спадщину прийняла належним чином, вважається такою що набула право власності на неї відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджено понесені позивачем витрати на ремонт частини житлового будинку, серед яких договір № 12/3211 Л на встановлення пластикових вікон.
Таким чином підтверджено факт укладення договору купівлі-продажу між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (ст. 16 ЦК України).
Відповідно до загальних правил вчинення правочинів правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Ст.636 ЦК України встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Так, між позивачем та відповідачем не була дотримана умова законодавства щодо форми договору, однак відповідач від цього договору не відмовляється, його умови не заперечує.
Відповідач виконати свою частину зобов'язань у добровільному порядку відмовляється. Таким чином позивач зі свого боку вже виконав свою частину зобов'язань, а Відповідач безпідставно відмовляється виконувати свою частину в пункті оформлення договору купівлі-продажу.
Фактично договір купівлі-продажу будинку відбувся, сторонами не додержано вимоги щодо форми правочину.
Ст.218 ЦК України встановлює правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Крім того моментом набуття права власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Позивач з Відповідачем домовились, щодо усіх істотних умов договору, відбулося часткове виконання договору купівлі-продажу житлового будинку, що підтверджується розпискою. Відповідач лише відмовляється здійснити нотаріальне посвідчення договору.
Відповідно до відомостей наданих КУ «МАКІЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ АРХІВ» згідно архівних даних право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1, станом на 31.12.2012 року було зареєстроване за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.07.2002 року.
Крім того, як вбачається із технічної документації квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_1 розташовані в одному житловому будинку садибного типу.
Вказані квартири в індивідуальному житловому будинку садибного типу фактично є частинами цього будинку, але адреси житлового будинку вказані різні. Як вбачається із договору купівлі-продажу від 17.03.1992 року АДРЕСА_2 складає ? ідеальну частину житлового будинку.
Відповідачам належить інша ? частина житлового будинку загальною площею 68,40 м2. Отже житловий будинок, що є в спільній частковій власності, розташований таким чином, що частина житлового будинку має адресу: АДРЕСА_2, інша частина - АДРЕСА_1.
Позивач посилається на необхідність реалізації права на земельну ділянку на якій розташована ? частина житлового будинку, при цьому в частині 3 ст. 357 ЦК України закріплено право співвласника житлового будинку, зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та прийняті відповідно до цього закону нормативно-правові акти, якими врегульоване питання отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту визначають необхідність оформлення права на земельну ділянку на, якій планується будівництво.
Здійснити своє право на отримання земельної ділянки позивач може лише самостійно, оскільки відповідачі відмовляються від здійснення такого права, та отримання відповідно до часток нерухомого майна земельної ділянки на якій розташований житловий будинок.
За таких обставин, позивач може використати своє право на виділ належної йому частки з майна, що є у спільній частковій власності, закріплене в ч. 1 ст. 364 ЦК України. Можливість виділення частки із спільної часткової власності закріплена в ст.. 364 ЦК України, але в добровільному порядку, тобто укладати договір про виділ частки з нерухомого спільного майна відповідачі відмовляються, компенсацію за свою частку позивач не хоче.
Відповідно до ст.380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Згідно ч. 1 ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, згідно ч. 2 цієї статті, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Про відшкодування судових витрат відповідно до ст.. 88 ЦПК України позивач в судовому засіданні не заявляв, тому судові витрати понесені ним не відшкодовуються.
На підставі ст.15, 16, 204, 218, 220, ч.3 ст. 334, 526, 636 ЦК України, та ст. ст. 3, 15, 88, 118, 119, 120, ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно та виділ частки в натурі задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2.
Виділити із житлового будинку літ. «А-1» розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в натурі в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) належну ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 67,30 м2 в тому числі житловою - 47,50 м2 із господарчими спорудами: ? частина сараю літ. «Б» розташовані за адресою: АДРЕСА_2, право спільної часткової власності припинити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10 денний строк з дня його проголошення.
Суддя Ю. В. Нікішин