269/1767/14-ц

№ 2/269/867/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 червня 2014 року. Совєтський районний суд м.Макіївки Донецької області у складі головуючого:

судді НІКІШИНА Ю.В.

при секретарі СИДОРОВОЙ О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засуданні в залі суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про стягнення безпідставно набутих грошей

В С Т А Н О В И В :

Позивач просить стягнути з відповідача 6 500 грн. - безпідставно набуті відповідачем гроші. На підставі рішення суду від 6 березня 2012 року він повинний платити аліменти на утримання дітей сина ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_4 1/3частину зарплати та інших доходів. На утримання відповідача також з нього стягнуто аліменти у розмірі 1/6частини зарплати та інших доходів. На погашення заборгованості, визначеної в листі-попереджені № 2700/4/1839 державного виконавця, виходячи з суми 827,33 грн. на утримання дітей та 413,67 грн. на утримання відповідача. На виконання вказаного він перерахував відповідачу 6 500 грн. В поштовому переказі не вказано, що грошовий перевід це сплата аліментів, проте з відповідачем вони домовились, що він буде так робити. Пізніше державний виконавець нарахував заборгованість по аліментах, без врахування 6 500 грн. вже сплачених. Рішенням Апеляційного суду від 18 листопада 2013 року гроші в сумі 6 500 грн. не були визнані як оплата стягнутих аліментів або заборгованості за аліментами. Вважає, що відповідач безпідставно отримала ці гроші, а тому на підставі ст.1212 ЦК України повинна їх повернути.

Позивач у судовому засіданні підтвердив свої вимоги, хоч той же час вказував, що 6 500 грн. це все ж таки аліменти.

Відповідач позов не визнала, вважає, що отримані нею гроші не є аліментами або сумами для погашення заборгованості за аліментами, а є матеріальна допомога на утримання дітей окрім аліментів, і цю допомогу позивач надавав добровільно.

У судовому засіданні встановлено.

На підставі рішення Совєтського райсуду м.Макіївки Донецької області від 6 березня 2012 року позивач винний сплачувати аліменти на утримання відповідача у розмірі 1/6частини зарплати та інших доходів до досягнення неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку. Стягнення аліментів розпочато з 13 лютого 2012 року.

Станом на 5 жовтня 2012 року, в наслідок несплати позивачем аліментів на утримання відповідача, виникла заборгованість 10 889,69 грн., лист - попередження державного виконавця від 5 жовтня 2012 року № 2699/4/1840. Раніше позивачу державний виконавець неодноразово направляв листи - попередження про наявність боргу за аліментами та необхідність сплатити борг: 18.06.2012 р. № 2699/4/1840 - сума 1 717,41 грн., 18.06.2012 р. № 2699/4/1839 - сума 3 434,85 грн., 5.10.2012 р. № 2700/4/1839 - сума 22 292,62 грн.

Позивач надав суду фіскальні чеки про поштові переводи, зроблені ним у 2012 році у березні, квітні, травні, червні, на загальну суму 6 500 грн. При цьому позивач у судовому засіданні наполягає, що це були саме аліменти на дітей. В той же час суд звертає увагу, що в чеках взагалі немає посилання на призначення платежу.

Крім того під час розгляду спору між сторонами щодо суми заборгованості за аліментами як на дітей так і на відповідача, Апеляційний суд Донецької обл.. в рішення від 18 листопада 2013 року надав правову оцінку доводам позивача щодо сум 6 500 грн. нібито сплачених в рахунок аліментів на утримання дітей та дружини. Суд вказав, що не можуть бути належними і достатніми доказами сплати аліментів на дітей та дружину надані позивачем суду квитанції, оскільки вони не містять інформації проте, що вказані суми були перераховані відповідачу саме в рахунок погашення боргу за аліментами або сплата самих аліментів. Відповідач заперечує проти того, що сума 6 500 грн. це аліменти. Така ж позиція відповідача і на даний час.

Проте позивач вважає, що відповідач безпідставно отримала 6 500 грн. і посилається на ст.1212 ЦК України яка регулює цивільно-правові правовідносини, а саме: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Крім того, позивач послався ще на ст.1215 ЦК України яка передбачає, що не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Вказані норми закону взагалі немают ні якого відношення до даного спору, оскільки спір між сторонами стосується матеріального утримання дітей, дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дітьми до виповнення їм трьох років. Ці правовідносини врегульовані нормами СК України.

Так ст.180 СК України передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто позивач в силу закону зобов'язаний утримувати дітей до досягнення нею повноліття, без будь-якого нагадування про це. А тому, доводи, що він - позивач щось там переплатив відповідачу на утримання дітей є безпідставними. Те що з позивача стягнуто аліменти, то передбачено законом - обов'язок утримувати своїх дітей.

Крім того у відповідача є право, закріплено законом ст.84 ч.2 СК України, а саме: дружина, з якою роживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Така ситуація має місце в даному випадку. А оскільки у відповідача є право, то у позивача виникає обов'язок утримувати відповідача. Як це буде робити позивач право вибору за ним. У даному випадку за позивача вибір зробила відповідач і суд: з позивача були стягнуті аліменти на утримання відповідача до досягнення дітьми трирічного віку.

Таким чином всі доводи позивача про безпідставність отримання відповідачем грошей є лише бажанням позивача як змога менше надавати відповідачу матеріальну допомогу на утримання його ж рідних дітей та і на саму відповідача. Позов безпідставний, задоволенню не підлягає ні за яких підстав.

На підставі ст.1212, 1215 ЦК України, ст.231, 215 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошей.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10 денний строк з дня його проголошення.

Суддя Ю. В. Нікішин