22-ц/775/900/2014(м)
0506/2213/2012
Головуючий у 1-й інстанції Мохов Є.І.
Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 30
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
14 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Сорока Г.П.,
суддів - Баркової Л.Л., Гаврилової Г.Л.,
при секретарі - Бєльченко Б.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, діючого в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус», третя особа ОСОБА_4, про відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус» на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 11 червня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
27 вересня 2011 року ОСОБА_2, діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус» (далі ТОВ «Наутілус» про відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, та просив стягнути з відповідача грошові кошти на користь ОСОБА_3 на її утримання в сумі 1500грн. щомісячно до її повноліття, а у випадку навчання - до досягнення 23 років.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24.07.2010 року з вини працівника ТОВ «Наутілус» ОСОБА_5, який керував належним відповідачу транспортним засобом була смертельно травмована ОСОБА_6, яка померла на місці дорожньо-транспортної події. Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 01.11.2010 року ОСОБА_5 визнано винним за ст.286 ч.3 та 135 ч.3 КК України та засуджено. Із загиблою з 1996 року по 2004 рік він знаходився у шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_6, 1996 року народження, яка проживала та знаходилась на утриманні ОСОБА_6 У зв'язку зі смертю матері УПФУ на доньку призначено грошову допомогу у розмірі 453 грн. щомісячно. На теперішній час донька знаходиться на його утриманні, вказаної суми недостатньо для цього. У зв'язку з тим, що відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, посилаючись на положення ст.ст.1187,1200, 1202 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача на утримання доньки 1500грн. щомісячно.
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 11 червня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто щомісячно з ТОВ «Наутілус» на користь ОСОБА_3 1500грн. щомісячно на її утримання з часу загибелі ОСОБА_6 з 24.07.2010 року до досягнення нею повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв'язку з безпідставністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ «Наутілус» в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що суд залишив без уваги вимоги ч.2 ст.1200 ЦК України, не встановив склад сім'ї загиблої, її заробіток, визначений розмір щомісячного відшкодування в сумі 1500грн. не обґрунтував.
Представник ТОВ «Наутілус» та третя особа в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були належним чином повідомленіё що підтверджується поштовим повідомленням про вручення виклику до суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення та телефонограмою, зареєстрованою у встановленому порядку в журналі телефонограм, витяг з якого долучено до справи. Представник відповідача подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності. Третя особа про причини неявки суду не повідомила, ніяких заяв не подала. Тому, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача та третьої особи.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення ОСОБА_2, діючого в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, та його представника ОСОБА_7, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, діючого в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку зі смертю матері ОСОБА_6, яка була смертельно травмована в результаті дорожньо-транспортної події, вчиненої 24.07.2010 року з вини працівника ТОВ «Наутілус» ОСОБА_5, який керував належним товариству автомобілем, дитина втратила годувальника, тому, керуючись ст.ст.1187,1200,1202 ЦК України, дійшов до висновку, що з відповідача на користь дитини підлягає стягненню щомісячно 1500грн. з 24.07.2010 року до досягнення дитиною повноліття.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може.
Згідно з положеннями ч.ч.2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день смерті право на одержання від нього утримання.
Шкода відшкодовується, у тому числі, 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без врахування пенсії, призначеної внаслідок втрати годувальника та інших доходів.
Згідно зі ст.1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 24.07.2010 року з вини працівника ТОВ «Наутілус» ОСОБА_5, який керував належним товариству транспортним засобом, відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинула ОСОБА_6
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 01.11.2010 року, який набрав законної сили та у встановленому порядку не скасований, за даним фактом дорожньо-транспортної пригоди визнано винним та засуджено ОСОБА_5 за ст.286 ч.3, ст.135 ч.3 КК України.
Відповідно до вимог ч.4 ст.61 ЦПК України обставини встановлені вироком суду, що набрав законної сили, доказуванню не підлягають.
Зі справи також вбачається, що загибла є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком якої є ОСОБА_2, з яким ОСОБА_6 перебувала у шлюбі з 1996 року по 2004 рік.
Дитина проживала разом з матір'ю та знаходилась на її у триманні, що підтверджується довідкою Оленівської селищної ради №1116 від 02.07.2014 року.
З урахуванням даних обставин суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що неповнолітня дитина має право на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, з дня смерті годувальника до досягнення дитиною повноліття і що цю шкоду повиннен відшкодувати ТОВ «Наутілус» як власник транспортного засобу, яким керував ОСОБА_5, що перебував з товариством у трудових відносинах.
Між тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування, оскільки в цій частині висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Так, відповідно до ч.2 ст.1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Відповідно до ч.2 ст.1195 ЦК України якщо потерпіла особа на момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Заявляючи вимоги про відшкодування шкоди та визначаючи розмір щомісячних платежів, ОСОБА_2 в своїй позовній заяві не навів ніяких обґрунтувань.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник пояснили, що ОСОБА_6 проживала вдвох з дитиною, інших утриманців не мала, тривалий час не працювала, підробляла за усними договорами, будь-яких доказів щодо отримуваного нею доходу не мають. Розмір щомісячного відшкодування в сумі 1500грн. був визначений виходячи з прожиткового мінімуму на дитину та інфляційних процесів.
Згідно наданих апеляційному суду довідок Оленівської селищної ради Волноваського району Донецької області №1117 від 02.07.2014 року та №1116 від 02.07.2014 року ОСОБА_6 проживала без реєстрації разом з донькою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1, з 23.07.2007 року не працювала.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_6 була звільнена з роботи 20.06.2005 року (а.с.45).
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_6 на момент смерті не працювала, ніяких доказів про її доходи не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, колегія суддів вважає, що при визначені розміру відшкодування шкоди (щомісячного платежу) необхідно виходити з розміру мінімальної заробітної плати, визначеного законодавчо у період з 24.07.2010 року по день ухвалення рішення апеляційним судом, відповідно до вимог ч.2 ст.1195 ЦК України та складу сім'ї загиблої в дві особи (загибла і неповнолітня донька).
Так, на день смерті ОСОБА_6 розмір мінімальної заробітної плати становив 888грн. (законодавчо визначений на період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року. Тому, з урахуванням того, що склад її сім'ї складався з двох осіб, частка, яка припадає на дитину буде становити 444грн. (888грн.:2особи) і така сума підлягає стягненню з відповідача на користь дитини у відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з втратою годувальника, починаючи з дня смерті годувальника, тобто з 24.07.2010 року.
З урахуванням наведеного рішення суду в частині визначення розміру щомісячного відшкодування підлягає зміні.
Оскільки за минулий час сума відшкодування підлягає визначенню одноразовим платежем, то з урахуванням зміни законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати щомісячне відшкодування повинно визначатися відповідно до цього розміру у відповідний період.
Провівши розрахунок з урахуванням мінімальної заробітної плати за минулий час, розмір відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку з втратою годувальника буде складатися з наступного:
За період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року розмір мінімальної заробітної плати становив 888грн., тому за період з 24.07.2010 року по 30.09.2010 року, тобто, за 2 місяці і 6 днів, розмір відшкодування буде складати 973,94грн. (888грн.:2особиХ2міс.6днів).
З 01.10.2010 року по 30.11.2010 року розмір мінімальної заробітної плати становив 907грн., за цей період, тобто, за 2 місяці, розмір відшкодування буде складати 907грн. (907грн.:2особиХ2міс.).
З 01.12.2010 року по 31.12.2010 року розмір мінімальної заробітної плати становив 922грн., за цей період, тобто, за 1 місяць, розмір відшкодування буде складати 461грн. (922грн.:2особиХ1міс.).
З 01.01.2011 року по 31.03.2011 року розмір мінімальної заробітної плати становив 941грн., за цей період, тобто за 3 місяці, розмір відшкодування буде складати 1411,50грн. (941грн.:2особиХ3міс.).
З 01.04.2011 року по 30.09.2011 року розмір мінімальної заробітної плати становив 960грн., за цей період, тобто за 6 місяців, розмір відшкодування буде складати 2880грн. (960грн.:2особиХ6міс.).
З 01.10.2011 року по 30.11.2011 року розмір мінімальної заробітної плати становив 985грн., за цей період, тобто за 2 місяці, розмір відшкодування буде складати 985грн. (985грн.:2особиХ2міс.).
З 01.12.2011 року по 31.12.2011 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1004грн., за цей період, тобто за 1 місяць, розмір відшкодування буде складати 502грн. (1004грн.:2особиХ1міс.).
З 01.01.2012 року по 31.03.2012 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1073грн., за цей період, тобто за 3 місяці, розмір відшкодування буде складати 1609,50грн. (1073грн.:2особиХ3міс.).
З 01.04.2012 року по 30.06.2012 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1094грн., за цей період, тобто за 3 місяці, розмір відшкодування буде складати 1641грн. (1094грн.:2особиХ3міс.).
З 01.07.2012 року по 30.09.2012 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1102грн., за цей період, тобто за 3 місяці, розмір відшкодування буде складати 1653грн. (1102грн.:2особиХ3міс.).
З 01.10.2012 року по 30.11.2012 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1118грн., за цей період, тобто за 2 місяці, розмір відшкодування буде складати 1118грн. (1118грн.:2особиХ2міс.).
З 01.12.2012 року по 31.12.2012 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1134грн., за цей період, тобто за 1 місяці, розмір відшкодування буде складати 567грн. (1134грн.:2особиХ1міс.).
З 01.01.2013 року по 30.11.2013 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1147грн., за цей період, тобто за 11 місяців, розмір відшкодування буде складати 6308,50грн. (1147грн.:2особиХ11міс.).
З 01.12.2013 року по 30.06.2014 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1218грн., за цей період, тобто за 7 місяців, розмір відшкодування буде складати 4263грн. (1218грн.:2особиХ7міс.).
Склавши визначені суми, всього за період з 24.07.2010 року по 30.06.2014 року включно загальна сума щомісячного відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, буде становити 25280,44грн.
Оскільки відповідач на підставі рішення Волноваського районного суду від 11.06.2012 року не проводив відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, рішення не виконував, бо, як стверджує в апеляційній скарзі про це рішення дізнався лише в квітні 2014 року, після чого одразу його оскаржив, позивач та його представник в судовому засіданні апеляційного суду підтвердили, що рішення суду не виконувалось, то колегія суддів вважає, що за минулий час нарахована сума відшкодування шкоди у розмірі 25280,44грн. підлягає стягненню одноразовим платежем. А, починаючи з 01.07.2014 року до досягнення дитиною повноліття, підлягає стягненню з відповідача відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, у розмірі 609грн. щомісяця.
Таким чином, рішення суду підлягає зміні, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, ст.ст.3,4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку зі зміною рішення, пропорційно задоволеним вимогам з відповідача також підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 258,89грн., від сплати якого був звільнений позивач при подачі позову (25280,44+609:100) та сума недоплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 7,65грн. (258,89:2-121,80), а всього в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 266,54грн.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус» задовольнити частково.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 11 червня 2012 року в частині розміру відшкодування шкоди змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус» на користь ОСОБА_3 у відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з втратою годувальника, за період з 24 липня 2010 року по 30 червня 2014 року у розмірі 25280 (двадцять п'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 44 копійок, а починаючи з 01 липня 2014 року до досягнення нею повноліття щомісячно по 609 (шістсот дев'ять) гривень 00 копійок.
В решті частини рішення суду залишити без зміни.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус» в дохід держави судовий збір у розмірі 266 (двісті шістдесят шість) гривень 54 копійок на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, банк отримувача - ГУДКС України в Донецькій області, код отримувача ЄДРПОУ 38033949, отримувач - Державний бюджет м.Донецьк Ворошиловський район, призначення платежу - судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь), код ЄДРПОУ 02891428.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Сорока Г.П.
Судді : Баркова Л.Л.
Гаврилова Г.Л.