копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 р. Справа № 804/5859/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В.

при секретаріРешетнік А.М.

за участю:

представника позивача Денисенко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача тоариство з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі-позивача) до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області (далі-відповідача), в якому позивач просить суд скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист споживачів» №0095 від 10.04.2014 року на суму 9 960,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 14.04.2014 року ТОВ «АТБ-маркет» було отримано постанову №0095 від 14.04.2014 року «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», про накладення штрафу в розмірі 9 690, 00 грн. Позивач з вказаною постановою не погоджується, вважає її протиправною, оскільки висновки перевірки, які відображені в акті мають оціночний характер, не підтверджуються відповідними висновками незалежних експертиз проведених спеціальними лабораторіями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та навів обставини, викладені в позовній заяві

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлявс належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Вимоги суду щодо надання письмових заперечень на позовуну заяву, визначені в ухвалі про відкриття провадження від 24.04.2014 року, не виконав. Докази, які витребовувались судом ухвалою від 13.05.2014 року до суду не надав. Клопотань про розгляд за відсутності предстакнивка відповідача або про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розглянути спарву на підставі наявних у ній доказів.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. До суду було надано письмові пояснення до позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, зазначає наступне.

20.03.2014 року працівниками Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 0138, в якому відображені виявлені в ході перевірки порушення, а саме: відсутність повної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, зазначену в п.п. 1-34 таблиці 7 додатку; реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, зазначених в п.п. 1-40 таблиці 7 додатку, а саме: п. 35 (банани - через наявність гнилих, потемнілих); п.36 - ДСТУ 7041:2009 через незадовільні органолептичні показники, наявність ломаної, битої продукції; п. 37 ДСТУ 3781-98 (поломана продукція), п. 38 ТУ У 5.1-2841812819001:2011 (наявність плісневілих ядер в упаковці); п. 39 (ГОСТ 28808-90) наявність сторонніх включень продукту, що не допустимо, п. 40 - ГОСТ 4585-2006 - наявність горілих виробів.

На підставі висновків, зроблених у вказаному акті 10.04.2014 року, винесено постанову про накладення стягнень № 0095, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 9 690 грн.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Згідно частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, вирішуючи адміністративний спір суд повинен з'ясувати, чи допущені суб'єктом владних повноважень порушення при прийнятті рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та чи порушенні права та інтереси позивача цими рішенням, дією чи бездіяльністю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюється Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України № 215 від 02.04.1994 року визначений Порядок відбору у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості, а саме, згідно п.1 визначає основні вимоги до відбору у суб'єктів господарювання - підприємств (їх об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців та іноземних юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері торгівлі, ресторанного господарства і послуг, зразків або проб товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів (далі - зразки товарів) для перевірки їх якості на місці або проведення дослідження (експертизи)* у відповідних лабораторіях та інших установах; п.2 Відбір зразків товарів проводиться з метою визначення відповідності їх якісних показників вимогам державних і галузевих стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, що діють на території України (далі - нормативні документи).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Вимоги до інформації про продукцію також містяться у пункті 16 розділу І Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року № 104, яким передбачено, що здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Пунктом 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Зі змісту наведеного вбачається, що вся необхідна інформація про продукцію може доводитьсь до відома споживачів у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування; при цьому визначальним є те, що інформація про продукцію повинна містити всі реквізити, визначені у частині 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» у доступній наочній формі.

Згідно з частинами 1-3 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Відповідно до пункту 11 розділу І Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами № 185 від 11.07.2003 року усі харчові продукти і продовольча сировина в суб'єкта господарської діяльності повинні бути з документами, наявність яких передбачена чинними нормативно-правовими актами. Харчові продукти і продовольча сировина, які надходять у торговельну мережу, повинні відповідати вимогам чинного законодавства, чинних нормативно-правових актів і нормативних документів щодо показників якості та безпеки харчових продуктів, упаковки, маркування, транспортування, приймання і зберігання.

У відповідності до положень п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.2 «Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1177 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на позивача покладено обов'язок забезпечення належного маркування продукції для продажу, а саме ковбасних виробів у даному випадку.

Загальні вимоги до маркування (етикетування) розфасованих харчових продуктів, які вводяться в обіг в Україні, визначає Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів, затверджений Наказом Держспоживстандарту України 28.10.2010 року № 487, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2011 року за № 183/18921 (надалі - Технічний регламент).

Вимоги Технічного регламенту поширюються на маркування (етикетування) розфасованих продуктів харчування, що реалізуються кінцевому споживачу через оптову або роздрібну торговельну мережу, а також закладам ресторанного господарства (ресторанам, їдальням, лікарням та іншим аналогічним закладам).

Для окремих видів розфасованих харчових продуктів відповідними актами законодавства, а в разі їх відсутності - нормативними документами можуть установлюватися додаткові вимоги до їх маркування, крім тих, що передбачені цим Технічним регламентом (пункт 2 Технічного регламенту).

Пунктом 3 Технічного регламенту визначено, що маркування - усі слова, описи, знаки для товарів і послуг, назва марки, зображення чи символи, що стосуються харчових продуктів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до цього виду харчових продуктів.

Згідно з пунктом 6 Технічного регламенту вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт.

У маркуванні, оформленні, рекламуванні харчових продуктів забороняється використання будь-якої інформації, яка вводить в оману споживача або містить інформацію щодо властивостей харчового продукту, яких у нього немає.

Маркування харчових продуктів повинно містити таку обов'язкову інформацію: 1) назву харчового продукту; 2) склад харчового продукту із зазначенням кількості інгредієнтів (складників); 3) кількість харчового продукту у встановлених одиницях виміру; 4) часові характеристики придатності харчового продукту; 5) умови зберігання харчового продукту; 6) умови та рекомендації використання, якщо харчовий продукт потребує особливих умов використання; 7) найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника, фактичну адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження і номер телефону імпортера; 8) найменування та місцезнаходження і номер телефону підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим підприємством не є виробник; 9) номер партії виробництва; 10) інформацію про наявність чи відсутність у складі харчового продукту генетично модифікованих організмів (визначається чинним законодавством); 11) інформацію щодо місця походження для харчових продуктів, які лише упаковані або розфасовані в Україні; 12) поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичної цінності (калорійності), вираженої в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту; 13) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні; 14) позначення знака для товарів і послуг, за яким харчовий продукт реалізується (за наявності).

Крім того, маркування може містити рекомендації до застосування, якщо за їх відсутності споживач не зможе відповідним чином використовувати продукт харчування.

Відповідно до пункту 33 Технічних умов нормативно-правовими актами визначаються детальні правила щодо способу, у який зазначається вся або окрема обов'язкова інформація в маркуванні, перерахована в пункті 6 цього Технічного регламенту, за умови інформування споживача у місцях реалізації харчових продуктів, які: реалізуються кінцевому споживачу або в закладах ресторанного господарства без розфасовки; розфасовуються в торговельних приміщеннях на вимогу споживача на місці їх реалізації; розфасовуються безпосередньо перед їх реалізацією.

Загальні правила та поняття необхідної інформації про харчові продукти, яка повинна наноситись на споживчу тару, встановлені ДСТУ 4518:2008 «Продукти харчові. Маркування для споживачів», який поширюється на харчові продукти вітчизняного та закордонного виробництва, що розфасовані у споживчу тару, які реалізують на території України через оптову або роздрібну торгівельну мережу, а також закладами ресторанного господарства, що безпосередньо пов'язані з обслуговуванням споживачів. Вимоги цього стандарту треба враховувати підприємствам торгівлі під час розфасовування продуктів із метою їх подальшого продажу споживачам. Інформацію передбачену вимогами цього стандарту, для харчових продуктів, які потребують подальшого фасування або пакування їх для безпосереднього продажу через роздрібну торгівельну мережу, надає продавець.

Згідно з пунктами 3.9, 3.19 ДСТУ 4518:2008 маркування харчового продукту - це опис, призначений для того, щоб проінформувати споживача щодо харчових якостей харчового продукту; споживче маркування - це маркування, що містить інформацію щодо виробника, кількості, якості та ціни продукції, способів провадження з нею під час споживання, а також рекламує продукцію (ДСТУ 2887).

За положеннями розділу 4 ДСТУ 4518:2008 маркування продукту має бути чітким та зручним для сприйняття. Виробник (продавець) зобов'язаний своєчасно подавати споживачу інформацію про харчові продукти. Інформація для споживача повинна бути чіткою, конкретною, однозначною, забезпечувати споживачу можливість правильного вибору продукту та носити правдиві відомості щодо продукту. Інформацію для споживача необхідно подавати безпосередньо на споживчій тарі, етикетці, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші разом з харчовим продуктом у вигляді тексту, умовних позначень в т.ч. штрихованого кодування та рисунківрисунків з урахуванням способу нанесення інформації, прийнятого для певного виду продуктів.

У підпункті 5.6.2.1 розділу 5.6 ДСТУ 4518:2008 викладені загальні вимоги до змісту інформації на споживчій тарі для м'яса і м'ясних продуктів: назва продукту; категорія вгодованості, сорт; назва і місцезнаходження (юридична адреса, країна) виробник, пакувальника, експортера, імпортера; товарний знак виробника; номінальна маса нетто (г або кг), допустиме відхилення від маси нетто (%); склад продукту; харчові добавки, ароматизатори, біологічно активні добавки до їжі, інгредієнти продуктів нетрадиційного складу, джерела ГМО (в разі їх застосування); енергетична цінність (в кДЖ та Ккал) на 100 г продукту; харчова (поживна) цінність на 100 г продукту; умови зберігання (температурний режим, відносна вологість); строк придатності (число, місяць, рік); номер партії виробництва; позначення нормативного документа, згідно з яким виготовлений і може бути ідентифікований продукт; штрихований код; інформація щодо сертифікації. Додаткові вимоги до змісту інформації для ковбасних виробів і продуктів з м'яса передбачені у підпункті 5.6.2.2 розділу 5.6 ДСТУ 4518:2008: вид продукції, запаковано під вакуумом (за наявності вакууму в упаковці), дата виготовлення (число, місяць, рік). На ковбасні вироби у штучній оболонці інформацію частково або повністю дозволяється наносити безпосередньо на оболонку.

Вимоги до маркування ковбас варених, сосисок, сардельок, хлібів м'ясних викладені у ДСТУ 4436:2005, ДСТУ 4591:2005.

Згідно ДСТУ 4436:2005 «Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м'ясні. Загальні технічні умови», ДСТУ 4435:2005 «Ковбаси напівкопчені. Загальні технічні умови», ДСТУ 4591:2005 «Ковбаси варено-копчені. Загальні технічні умови», інформація щодо харчової та енергетичної цінності продукції наводиться в маркуванні шляхом зазначення: масова частка %: білок, г., не менше ніж; жир, г., не більше ніж.

Згідно таблиці 2 «Фізико - хімічні показники ковбасних виробів» пункту 5.1.3 ДСТУ 4436:2005 «Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м'ясні. Загальні технічні умови», затвердженого Держспоживстандартом України від 15 липня 2005 р. №175, та таблиці К.1. додатку К технологічної інструкції до вказаного ДСТУ, масова частка та жиру у відповідних виробах зазначається у відсотках та з позначенням «не менше ніж»/«не більше ніж».

Крім того, п. п. 8.3., 8,4., розділу 8 «Маркування» зазначеного ДСТУ передбачено вимоги до оформлення пакувальних одиниць розфасованих ковбасних виробів та маркованих оболонок вказаної продукції, які передбачають нанесення інформації щодо поживної цінності продукції, яка розраховується виробником відповідно до певної рецептури, згідно якої виготовлено продукцію, з метою саме зазначення масових часток білка та жиру у відсотках з позначенням не менше ніж/не більше ніж відповідно.

У роз'яснення Інституту продовольчих ресурсів, викладених у листі від 08.02.2014 року № 51-1747, вказано, що згідно з вимогами державних стандартів України на м'ясну продукцію на оболонку, етикетку пакованих одиниць і транспортної тари наносять інформаційні дані про харчову та енергетичну цінність (калорійність) 100 г. ковбасних виробів а саме: білок, г, не менше ніж…, жир, г не більше ніж… Ці дані інформаційні (розрахункові) і в кожній партії ковбаси можуть бути відхилення: для білка в сторону збільшення, для жиру - в сторону зменшення.

Вищезазначена форма наведення інформаційних даних обумовлена наступним: м'ясна сировина для виготовлення ковбасних виробів жилується за сортами із встановленням граничного допустимого вмісту жирової тканини у відповідних відсотках, який відповідно до того чи іншого виду м'яса є змінним. Зазначене підтверджується змістом пункту 3.1. розділу 3 Технологічної інструкції по обвалюванню та жилуванню м'яса. Тобто, рецептура ковбасних виробів багатокомпонентна, а м'ясна сировина знежилована має граничні відхилення, наприклад, свинина знежилована напівжирна містить жирової тканини від 30 % до 50 %, свинина знежилована жирна від 50 % до 85 %. Саме тому не є можливим вказати чітко вміст жиру та відповідного білка в готових виробах, адже ці показники в м'ясній сировині можуть коливатися, що передбачено схемою її сортування.

Вміст білка, жиру не відноситься до характеристик безпечності. Ці величини несуть інформацію тільки про поживну цінність продукту.

На підставі викладеного, суд погоджується з висновком позивача, що м'ясна сировина не може мати постійного значення харчової цінності і виготовлена з такої сировини продукція кожен раз буде мати різне значення харчової цінності залежно від показників харчової цінності самої сировини. Дане унеможливлює зазначення на пакувальних одиницях розфасованих ковбасних виробів та маркованих оболонках вказаної продукції точної інформації про поживну цінність, тобто точну кількість білків та жирів у ста грамах того чи іншого ковбасного виробу.

Вказане також підтверджено поясненнями виробника вказаної продукції - представником товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс».

Стосовно не відповідності вимогам нормативних документів переліку продукції Додатку №7, а саме п. 35 Акту (банани - через наявність гнилих, потемнілих), суд звертає увагу, що вказування відповідачем на той факт, що «банани - через наявність гнилих, потемнілих», є оціночним твердженням. Доказом підтвердження реалізації продукції (бананів), що не відповідають нормативним документам, може бути лише відповідні висновки спеціальної лабораторії, результати яких мають оформлюватися у вигляді протоколів досліджень на відповідність продукції нормативним документам, а саме ТУ, ГОСТ, ДСТУ та ін. Протоколи вищевказаних досліджень відсутні. Крім того, на всю партію бананів, які реалізовувалися в мережі магазинів АТБ є відповідні документи на підтвердження якості продукції, а саме: копія карантинного сертифікату №7501-011/ВК-789999 від 17.03.2014 року, копія висновку державної санітарн-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/21506 від 02.04.2013 року та копія декларації постачальника від 17.03.2014 року.

Стосовно п.36 Акту (ДСТУ 7041:2009 через незадовільні органолептичні показники, наявність ломаної, битої продукції), суд зазначає, що нормативні документи, на підставі яких виготовлено ту чи іншу продукцію, можуть містити вимоги до органолептичних показників такої продукції (характеристики та номи), відповідно до яких допускається наявність тих-чи інших відхилень.

Стосовно п. 37 Акту (ДСТУ 37-98 (поломана продукція), суд зазначає. що згідно п.4.2.2 ДСТУ 3781-98 вбачається, що допускається ралізація продукції з певними відхиленнями, що в повній мірі відповідає вимогам діючого законодавства. Проте, відповідачем даний факт був залишений без уваги.

Стосовно п.38 Акту (ТУ У 5.1-2841812819001:2011 наявність плісневілих ядер в упаковці), пояснює тим, що факт невідповідності продукції вимогам нормативної документації, в т.ч. і за органолептичними показниками, може бути підтверджено лише наявністю відповідних висновків лабораторії, які остання формулює у вигляді пртоколів досліджень на відповідність продукції нормативними документами.

Стосовно п.39 Акту (ГОСТ 4585-2006 - наявність сторонніх включень продукту, що не допустимо), суд зазначає, що на партію продукції «Лаваш-Тбіліський», які реалізовувалися в мережі магазинів АТБ, є документи на підтвердження якості продукції. Доказом підтвердження реалізації продукції «Лаваш Тбіліський», що не відповідають нормативним документам може бути лише відповідні висновки спеціальної лабораторії, результати яких мають оформлюватися у вигляді протоколів досліджень на відповідність продукції нормативним документам, а саме ТУ, ГОСТ, ДСТУ. Але, протоколі досліджень - відсутні.

Стосовно п.40 Акту (ГОСТ 4585-2006 - наявність горілих виробів), що стала предметом перевірки відповідача, зокрема, в частині наявності в продукті «Рулет Маковий» горілих виробів, суд зазначає, що на партію продукції, які реалізовувалися в мережі продуктових магазинів АТБ, є якісні посвідчення на «рулет маковий» 0,35 кг. від 20.03.2014 року.

Тому, порушення, зазначені в Акті перевірки від 20.03.2014 року за №0138 спрстовуються наданими до матеріалів справи доказами, у зв`язку чим постанова №0095 від 10.04.2014 року є протиправною, та такою, яка підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача тоариство з обмеженою відповідальністю «М'ясна Фабрика «Фаворит Плюс» про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області №0095 від 10.04.2014 року

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 03 червня 2014 року, згідно з вимогами ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 03.06.2014 року Суддя З оригіналом згідно Провідний спеціаліст. В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський Ю.О. Сідьорко