АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9285/2014 Головуючий в 1 інстанції - Скрипник О.Г. Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Іванченко М.М.

при секретарі Мившук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, та просив визнати недостовірною інформацію, яка була поширена відповідачем у скарзі від 25 червня 2013 року до Міністерства охорони здоров`я України стосовно звинувачення у непрофесіоналізмі та нехтуванні професійними обов`язками лікаря, а також у брутальних та принизливих для нього порівняннях з садистом та кавказьким князем, - тобто таку, яка не відповідає дійсності, зобов`язати спростувати цю інформацію шляхом письмового звернення до Міністерства охорони здоров`я та стягнути у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу в якій просив про його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову. В скарзі посилався на те, що зміст поданої відповідачем скарги виходить за межі оціночних суджень, а тому має бути спростований. Суд помилково не застосував ст.. 277 ЦК України відповідно до якої негативна інформація є недостовірною. Висновок суду про обрання не вірного способу захисту не відповідає дійсності, так як поширена відповідачем інформація може бути спростована лише в той же спосіб в який вона була поширена тобто у вигляді письмового звернення до Міністерства охорони здоров`я. Також суд не врахував, що в тексті скарги є образливі вирази, а тому відповідач, як особа, що принизила його честь, зобов`язаний відшкодувати моральну шкоду.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник доводи скарги підтримали.

Відповідач заперечував проти задоволення скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вважав встановленими такі обставини.

26 червня 2013 року відповідач на адресу Міністерства охорони здоров`я України надіслав скаргу з приводу надання неналежної медичної допомоги лікарями 3 червня 2013 року в пункті невідкладної медичної допомоги, де працює позивач. У вказаному зверненні відповідач повідомив про зневажливу, несправедливу та грубу поведінку лікарів та про неналежну якість наданої йому медичної допомоги.

Даючи оцінку факту звернення відповідача до Міністерства охорони здоров`я, колегія суддів виходить з того , що згідно ст. 34 Конституції України кожен має право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Відповідно до ст. 40 Конституції усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

З огляду на те, що відповідач, направляючи скаргу, звертався до компетентного органу , який зобов`язаний перевірити дії лікарів, щодо належної якості надання медичної допомоги, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач реалізував своє конституційне право, передбачене ст. 40 Конституції України.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (п. 19 постанови Пленуму).

Даючи оцінку зверненню відповідача, суд дійшов правильного висновку, що за своїм змістом, направлена відповідачем скарга не містить фактичних даних , які могли б бути спростовані, а є оціночними судженнями відповідача, щодо поведінки позивача під час надання медичної допомоги.

Відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що скарга містила образливі вислови, так як позивач порівнювався з садистом, колегія суддів не приймає, так як зі змісту скарги вбачається що слово садист, стосувалося іншого лікаря ОСОБА_3, а не позивача по справі. Зазначення в скарзі про те, що відповідач сказав позивачу, що він «не кавказький князь», також є оціночним судженням. Зміст скарги, щодо непрофесійного надання медичної допомоги є , як вже зазначалось вище, реалізацією права позивача на звернення до компетентних органів, а тому не може вважатись поширенням недостовірної інформації.

Та обставина, що за зверненням відповідача , проводилась перевірка, яка не виявила непрофесійних дій позивача, не може бути підставою для висновку проте, що відповідач поширив неправдиву інформацію, яка підлягає спростуванню.

Оскільки судом не встановлено винної протиправної поведінки відповідача, відсутні підстави і для покладення на нього обов'язку відшкодувати моральну шкоду.

Висновки суду про недоведеність заявлених позовних вимог відповідають встановленим обставинам та вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги позивача не містять доказів, які б давали апеляційному суду підстави встановити факт порушення відповідачем немайнових прав позивача.

Суд правильно врахував вимоги закону та роз`яснення викладені в п.15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року , та дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не довів наявність в діях відповідачів складу правопорушення, яке може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності. Суд дійшов правильного висновку, що з огляду на мовні засоби використані в скарзі, остання не містить будь-яких конкретних фактів, які могли б бути спростовані, а є за своїм змістом оцінкою поведінки позивача відповідачем, тобто є його оціночними судженнями .

Суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, та постановив законне рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: