Справа № 2-484/11

Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Трегубенко Л. О.,

при секретарі - Малявко І.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4, Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_5, - про визнання недійсними кредитного договору та свідоцтва про право власності на квартиру, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2007 р. позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулися до суду з позовом до АППБ "Аваль", правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору № 013/07 - 17/018 від 25.04.2001 р., договору застави від 25.04.2001 р. квартири АДРЕСА_1, та свідоцтва про право власності на квартиру.

Обгрунтовували свої позовні вимоги тим, що перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають на праві сумісної власності квартиру АДРЕСА_1, в якій постійно проживають по теперішній час.

У липні 2006 р. від ОСОБА_4 дізналися, що він придбав цю квартиру на прилюдних торгах, проведених 15.06.2006 р. СДП "Укрспец'юст", і отримав у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу свідоцтво про право власності, у зв'язку з неповерненням ним, ОСОБА_2, кредиту за кредитним договором № 013/07 - 17/018 від 25.04.2001 р., укладеним з АППБ "Аваль", забезпеченого договором застави від 25.04.2001 р. спірної квартири.

У дійсності кредит в АППБ "Аваль" не брали, кредитного договору та договору застави своєї квартири з банком не укладали і особисто не підписували.

Незважаючи на те, що кредит позичальнику надавався строком до 24.04.2002 р., жодних вимог від банку про повернення грошових коштів не отримували, і лише за спливом 4-х років дізналися, що квартира продана з прилюдних торгів у 2006 р., про проведення яких також не були повідомлені.

Невстановленими особами у них були викрадені та таємно повернуті паспорти і свідоцтво про право власності на житло, і ці особи вчинили з їхньою квартирою та грошовими коштами банку шахрайство, за фактом якого порушено кримінальну справу.

Недійсність свідоцтва про право власності на житлове приміщення на ім»я ОСОБА_4 підтверджується й рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2006 р. про визнання прилюдних торгів щодо продажу спірного житла недійсними.

Позивачі просили позов задовольнити.

У липні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до позивачів з позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення, мотивуючи тим, що він є власником спірного житла, і порушене право власника потребує захисту.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.07.2007 р. справи об'єднані в одне провадження.

Рішенням Шевченківського районного суду від 12.11.2007 р. позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсними кредитний договір № 013/07-17/018 від 25.04.2001 р., договір застави квартири від 25.04.2001 р. та свідоцтво про право власності на квартиру від 20.07.2006 р. на ім»я ОСОБА_4, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 07.02.2008 р. рішення Шевченківського районного суду від 12.11.2007 р. в частині визнання недійсним кредитного договору № 013/07-17/018 від 25.04.2001 р. скасовано, у цій частині у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено, у решті - рішення районного суду залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 23.04.2008 р., касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2007 р. та рішення апеляційного суду м. Києва від 07.02.2008 р. в частині позову про визнання недійсними кредитного договору від 25.04.2001 р., свідоцтва про право власності на ім»я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та відмови у частині зустрічного позову про усунення перешкод у здійсненні права власності на спірну квартиру шляхом виселення скасоване, та передано справу в цій частині на новий розгляд.

У іншій частині рішення Шевченківського районного суду від 12.11.2007 р. та апеляційного суду м. Києва від 07.02.2008 р., тобто, щодо визнання недійсним договору застави квартири від 25.04.2001 р. залишено без змін.

01.04.2010 р. позивачі, ОСОБА_2 і ОСОБА_1, уточнили позовні вимоги, залучили у якості співвідповідача відділ ДВС Подільського районного управління юстиції в м. Києві, просять визнати недійсними кредитний договір № 013/07 - 17/018 від 25.04.2001 р. і свідоцтво про право власності на ім»я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, та відмовити у зустрічному позові про усунення перешкод у здійсненні права власності на спірну квартиру шляхом виселення.

У судовому засіданні позивачі, ОСОБА_2 і ОСОБА_1, підтримали уточнені позовні вимоги з наведених у заяві підстав, просять задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_4, позовні вимоги не визнав, підтримав зустрічні позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності на спірну квартиру шляхом виселення, просить задовольнити, проте у разі задоволення первісного позову просить врахувати вартість спірної квартири на теперішній час, виходячи з якої застосувати наслідки недійсності правочину.

Представник відповідача, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», за довіреністю позовні вимоги позивачів не визнала, у визнанні недійсним кредитного договору просить відмовити.

Представник відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві з позовом ознайомлений, у судове засідання повторно не з»явився, заперечень не надав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивачів та відповідача, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені і підлягать задоволенню частково, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд установив, що позивачам, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на праві спільної сумісної власності в рівних частках належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.12.1994 р. ( т. 1 а.с. 7).

25.04.2001 р. від імені ОСОБА_2 з АППБ „Аваль", правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», укладено кредитний договір на суму 40000 грн. з процентною ставкою в розмірі 28% річних зі строком щомісячного поргашення до 24.04.2002 р., та від його імені і імені ОСОБА_1 як майнового поручителя за кредитним договором, - договір застави, за яким у заставу передана спірна квартира (т. 1 а.с. 11-14).

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

У відповідності з ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

15.06.2006 р. відбулися прилюдні торги з продажу спірної квартири, на яку було звернуто стягнення за договором застави від 25.04.2001 р. на підставі виконавчого напису № 4804 від 31.05. 2002 р., виданого нотаріусом, для стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 44 044 грн. 64 грн., переможцем цих торгів став ОСОБА_4, сплативши остаточну ціну реалізації лота в сумі 287 550 грн. (т. 2 а. с. 27, 30).

20.07.2006 р., за результатами торгів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва від 13.07.2006 р., ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру, зареєстроване в реєстрі за №3498 ( т. 1 а.с. 15).

22.09.2006 р. порушено кримінальну справу за фактом шахрайства в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в якій ОСОБА_1 визнано потерпілою ( т. 1 а. с. 8-9, 16 ).

Відповідно до висновку від 11.04.2007 р. № 208 судово - почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи підпис від імені ОСОБА_1 у примірнику договору застави від 25.04.2001 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі під № 3192, виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Встановити, чи виконано підписи від імені ОСОБА_2, які розміщено в графі «_________ОСОБА_2» в примірнику кредитного договору № 013/07-17/018 від 25.04.2001 р., в 3-ому примірнику договору застави від 25.04.2001 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі під № 3192, самим ОСОБА_2 чи іншою особою не виявилось можливим з причин, наведених у п. 3 дослідницької частини ( т. 1 а.с. 50-54).

У п. 3 дослідницької частини зазначено, що встановити походження виявлених розбіжних ( чи є вони варіантами ознак підпису ОСОБА_2, що не виявились у наданих для порівняльного дослідження зразках чи зумовлені іншими обставинами) експерт не зміг.

Щодо наведених збіжних ознак, то вони за наявності виявлених розбіжностей в жодному випадку порівняння не є достатніми не тільки для категоричного, але нааіть для ймовірного позитивного висновку про тотожність досліджуваних підписів.

Тому « чи виконано досліджувані підписи від імені ОСОБА_2 - самим ОСОБА_2 чи іншою особою, не виявилось можливим» .

Проте, рішенням Печерського районного суду від 02.11.2006 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19.03.2007 р., визнано недійсними прилюдні торги з реалізації спірної квартири, які відбулися 15.06. 2006 р. ( т. 1 а.с. 10, 47-49).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд м. Києва, виходив з того, що «було порушено публічний порядок, яким регулюється проведення прилюдних торгів - Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України авд 27.10.1999 р. №68/5 та яке регулює порядок укладення договорів на конкурсах, а саме ст. 650 ЦК України».

Прилюдні «торги від 15.06.2006 р. з реалізації квартири АДРЕСА_1, відбулися з порушенням публічного порядку». Тому «відповідно до ст. 228 ЦК України торги як правочин є нікчемними» ( т. 1 а. с. 48, т. 2 а. с. 24).

Ухвалою Верховного Суду України від 23.2008 р., частково задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, при цьому рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2007 р. та рішення апеляційного суду м. Києва від 07.02.2007 р. в частині позову про визнання недійсним договору застави квартири від 25.04.2001 р. залишено без змін ( т. 2 а. с. 98-100).

Ураховуючи те, що відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, і те, що у зв»язку з визнанням недійсними прилюдних торгів з продажу спірної квартири і договору застави цієї квартири, підлягає визнанню недійсним і видане ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на спірну квартиру, придбану за результатами недійсних прилюдних торгів на підставі недійсного договору застави.

Відтак, у разі визнання свідоцтва про право власності на спірну квартиру недійсним не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення.

При цьому, суд вважає необхідним у порядку ч. 5 ст. 216 ЦК України застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, ураховуючи наступне.

Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 р. № 14 роз»яснив, що відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом. Наприклад, суд має право вийти за межі заявлених вимог і з власної ініціативи … застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину (частина п'ята статті 216 Цивільного кодексу України; далі - ЦК).

Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р., № 9 роз»яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Що стосується визнання кредитного договору недійсним, то суд вважає, що позивачі у підтвердження позову в цій частині відповідних (належних і допустимих) доказів не надали.

Посилання на висновок судово - почеркознавчої експертизи від 11.04.2007 р. № 208 не може бути взято до уваги, оскільки відповідно до цього висновку, у той час коли предметом дослідження був оригінал кредитного договору, встановити чи виконаний досліджуваний підпис від імені ОСОБА_2 у кредитному договорі - самим ОСОБА_2, чи іншою особою не виявилось можливим.

Відповідно до висновку № 11976 від 30.06.2009 р. судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі підписи від імені ОСОБА_2 у графах - «позичальник» у кредитному договорі № 013/07-17/018 від 25.04.2001 р. між банком «Аваль» і ОСОБА_2, … «підпис платника» у прибуткових касових ордерах №29 б/дати, №№366, 367, 368 від 20.02.2002 р. виконані ОСОБА_2 (експертиза виконана двома експертами ) ( т. 2 а. с. 188,189).

У цивільній справі була призначена повторна комісійна судово-почеркознавча експертиза, у зв»язку з втратою оригіналу оспорюваного кредитного договору надана на дослідження електрофотокопія цього договору та піддані повторному експертному дослідженню прибуткові касові ордера №29 б/дати, №№366, 367, 368 від 20.02.2002 р. ( т. 2 а. с. 166-169)

Відповідно до висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 10668/10669/13-32 від 20.12.2013 р. підпис від імені ОСОБА_2 у рядку « ________ОСОБА_2» графи «Позичальник» в електрофотокопії кредитного договору № 013/07-17/018 від 25.04.2001 р. (у зв»язку з втратою оригіналу кредитного договору), укладеного від імені АППБ «Аваль» та ОСОБА_2, виконаний не рукописним способом, а являє собою зображення, нанесене електрофотографічним способом друку.

Підписи від імені ОСОБА_2 у рядку « Підпис платника» у прибуткових касових ордерах №29 без дати, №№366, 367, 368 від 20.02.2002 виконані рукописним способом пастою кулькової ручки без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів.

Питання: «Чи виконаний рідпис від імені ОСОБА_2, що розташований в графі - «________ОСОБА_2» в електрофотокопії кредитного договору № 013/07-17/018 від 25.04.2001 р. ( оригінал договору відсутній), ОСОБА_2 чи іншою особою ?» - не вирішувалося з причин, що вказана у п. 3 дослідницької частини висновку експертів.

Підписи від імені ОСОБА_2 у рядку « Підпис платника» у прибуткових касових ордерах №29 без дати, №№366, 367, 368 від 20.02.2002 виконані ОСОБА_2.

Питання: «чи виконаний рідпис від імені ОСОБА_2, що розташований в графі - «________ОСОБА_2» в електрофотокопії кредитного договору № 013/07-17/018 від 25.04.2001 р. та в графі - « підпис платника» прибуткових касових ордерів №29 без дати, №№366, 367, 368 від 20.02.2002 р. однією особою, чи ОСОБА_2, чи іншими особами ?» - не вирішувалося з причини, що вказана у п. 3 дослідницької частини висновку експертів ( т. 3 а. с. 67-78).

У п. 3 дослідницької частини зазначено, що відповідно до п. 1. 1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. за № 705/3145 ( в редакції наказу від 26.12.2012 р. №1950/5), для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

З огляду на це питання №№1, 3 ухвали суду не вирішувалося.

Не являється відповідним доказом і порушення 22.09.2006 р. прокуратурою Подільського району м. Києва кримінальної справи за фактом шахрайства в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_1, у якій її було визнано потерпілою ( т. 1 а. с. 8-9, 16 ).

Суд не бере до уваги як непереконливі твердження позивачів про те, що ОСОБА_2, працюючи комерційним директором ТОВ «Промтехсервіс», у період, до якого відноситься дата укладення оспорюваного кредитного договору, підписував різні банківські (платіжні) документи саме по АППБ «Аваль», і міг заразом підписати прибуткові касові ордери від свого імені, і що саме у той час по факту підробки його підписів на багатьох документах порушувались кримінальні справи, оскільки прибуткові касові ордера свідчать про сплату грошових коштів готівкою безпосередньо до каси, а інші обставини, на які посилаються, не були предметом дослідження в рамках цієї цивільної справи.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачі не довели у судовому засіданні, що підпис у кредитному договорі від 25.04.2001 р. виконаний не ОСОБА_2, наявність касових ордерів з підписами від імені ОСОБА_2 про погашення відсотків за користування кредитом, що однозначно підтверджено висновками почеркознавчих експертиз, свідчих про інше, представник банку обставини укладення кредитного договору не спростовує, стверджує, що кредитний договір укладений і підписаний саме ОСОБА_2, підстави, передбачені ст. 61 ЦПК України щодо звільненя від доказування стосовно укладення кредитного договору, в позивачів відсутні.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів доведені і підлягають задоволенню частково, у частині визнання свідоцтва про право власності на спірну квартиру недійсним, із застосуванням наслідків недійсності правочину, в задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору та зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення відмовляє.

У порядку застосування наслідків недійсності правочину суд вважає необхідним зобов»язати ОСОБА_4 передати квартиру АДРЕСА_1 у власність позивачам, а ДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві повернути йому грошові кошти, внесені у рахунок остаточної ціни реалізації квартири на прилюдних торгах у зальній сумі 287 550 грн..

На підставі наведеного, ст. ст. 203, 215, 216, 228, 386, 388 ЦК України, керучись ст. ст. 10, 11, 58 - 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 2 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_4, Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_5, - про визнання недійсними кредитного договору та свідоцтва про право власності на квартиру задовольнити частково.

Визнати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім»я ОСОБА_4, видане 20.07.2006 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_5, реєстр за № 3498, на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником Державної виконавчої служби у Подільському районі м. Києва, із застосуванням наслідків недійсності правочину.

У порядку застосування наслідків недійсності правочину:

- зобов»язати ОСОБА_4 передати квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

- зобов»язати Державну виконавчу службу Подільського районного управління юстиції в м. Києві повернути ОСОБА_4 грошові кошти, внесені у рахунок остаточної ціни реалізації квартири на прилюдних торгах, у зальній сумі 287 550 грн..

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору № 013/07-17/018 від 25.04.2001 р. відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. О. Трегубенко