Справа № 22-ц- 1371. Головуючий у 1-й інстанції- Подрезова Г.О.
Доповідач-Суханова Є.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого- Суханової C.M., суддів-Зарицької А.О.,Яворського М.А., при секретарі- Левочко І.Я.
розглянула матеріали з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у місті Біла Церква, третя особа- відкрите акціонерне товариство „Білоцерківський автобусний парк" про визнання відмови у перерахунку пенсії протиправною.
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2006 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у місті Біла Церква, третя особа відкрите акціонерне товариство „Білоцерківський автобусний парк" про визнання відмови у перерахунку пенсії протиправною.
Не погодившись з висновками, наведенними в постанові суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити його позовні вимоги.
Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали скарги та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обгрунтована та задоволенню не підлягає.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд обґрунтовано визначив законодавство, що регулює виникли між сторонами правовідносини та визначився щодо неможливості задоволення позову позивача з наступних підстав.
Позивач являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС (категорія 1), інвалідом 1-ї групи профзахворювання пов"язанного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС з 16.09.1999 року, що підверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим Управлінням соціального захисту населення. 3.11.2005 року посвідченням та вкладкою до нього постраждалого внаслідок аварії на ЧАЄС НОМЕР_2, виданим 19.05.1998 року Київською облдержадміністрацією, довідкою НОМЕР_3, виданою МСЕК 16.09.1999 року.
Відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи призначаються з заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до ст. 15 зазначенного Закону, передбачено, що довідки про період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, а також про заробітну плату за цей період видають підприємства, установи та організації, де працювала особа на момент відрядження у зону відчуження.
Як вбачається з оглянутої судом оригіналу пенсійної справи позивача з 1994 року ОСОБА_1 пенсія призначена як інваліду 11 групи, захворювання, пов"язанного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, при цьому пенсія розрахована згідно довідки АТП 13206 НОМЕР_4, що знаходиться в матеріалах справи. Згідно з зазначенної довідки за період роботи з 02 по 12 серпня 19986 року, позивачу, який працював на посаді інженера за 190 годин відпрацюваннях в зоні, нараховано 1461,76 карб., в тому числі 281,37 крб. за наурочні години та 18.03 крб. за роботу у вихідні дні та 127,72 крб.-премія. Позивач цей розмір не оспорює.
Як вбачається з листа Київської обласної державної адміністрації від 04.07.1996 року розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 року № 336 було утворено міжвідомчу комісію для перевірки правильності видачі довідок про заробітну плату, які видавались інвалідам для нарахування пенсії по інвалідності в розмірах фактичних відшкодувань збитків.
Згідно вимог міжвідомчої комісії, всі пенсійні справи інвалідів, пенсії яким призначені в розмірах фактичних відшкодувань збитків, необхідно переглянути, а в тих справах, де заробітна плата виплачена з врахуванням понаднормових виплат необхідно витребувати первинні документи ( табелі обліку робочого часу, які складалися організацією в підпорядкування якої направлялся працівник, завірені організацією, розташованою в зоні відчуження, довідки, що стверджують час роботи в зоні, інші документи).
Згідно з рішенням урядової комісії від 26.06.1986,28.10.1986 року, 19.01.1987 року передбачалось проводити оплату надурочної роботи керівних працівників, ІТР і службовців ненормованим робочим днем не більше ніж 3 години за добу в період до 01.03.1987 року.
Під час розгляду апеляційної скарги було встановлено, що на виконання вимоги міжвідомчої комісії по справі ОСОБА_1 було витребувано довідку про розмір отриманного заробітку в період з 02 по 12 серпня 1986 року з розшифровкою встановленого зразку.
Відповідно довідки АТП 13206 від 05.08.1996 року вбачається, що позивачу за роботу в зоні відчудження повинно виплачуватись 74,4 збереженої заробітної плати за місцем роботи, 363,45 за дні роботи в зоні, премії 109,04, а всього-679,05 крб.
Але, так як фактично за роботу в зоні відчудження в період з 02 по 12 серпня 1986 року, оплата праці була проведена в розмірі 815, 89 коп. то з 01.08.1996 року пенсія позивачу була перерахована з фактично отриманної заробітної плати та становила 592,59 грн. (розпорядження від 04.02.1997 року), а на 2006 рік пенсія позивачу нарахована також виходячи з фактичного заробітку в зоні ЧАЕС-815,89 крб. та становить 2946,96 грн.
Таким чином, суд обґрунтовано виходив з того, що застосування при обчисленні пенсії позивача оплати в надурочні години, небхідно надати первинні документи про цю роботу, а якщо нарахування проводиться по фактично проведеній оплаті праці за роботу в зоні відчуження, то таких документів не вимагається, що й враховано при розрахунку пенсії позивача.
Намагаючись спростувати наведені висновки суду, апелянт послався на те, що йому не було відомо про зміни в нарахування пенсіїї, але на підтвердження зазначенного, доказів не надав.
Колегія суддів також не може прийняти до уваги вимог апелянта про те, що заробітна плата позивача 815,89 крб за час роботи в зоні відчуження, вирахований неправильно та небхідно врахувати наказ по АТП 13206 № 74 від 08.09.1994 року про виплату перемії працвникам, які приймали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС. Оскільки законодавством України такий порядок не прередбачений, а доказів неправильного нарахування оплати праці ОСОБА_1 в зоні відчуження, колегії суддів надано не було.
На підставі наведеного, керуючись ст. 189,190-196 КАС України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця.