Справа № 22-Ц-3260-06    Головуючий у 1 інстанції Коцюба М.О.

Категорія  39,41                        Доповідач Оношко Г.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня   2006 року колегія суддів судової палати в цивільних   справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Воробйової Н.С., суддів  Олійника В.І., Оношко Г.М., при секретарі Велицькому О.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ДП „Управління по експлуатації адміністративних будинків податкових органів Київської області „ на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Управління по експлуатації адміністративних будинків податкових органів Київської області „ про стягнення заробітної плати   та моральної шкоди.

Заслухавши    доповідь    судді    Апеляційного    суду     ,    перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

встановила

У травні 2005 року позивачка звернулася з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні, та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні . У позові зазначала, що працювала на посаді начальника управління з 28 березня 2001 року по 25 лютого 2002 року , була звільнена за угодою сторін. При звільненні відповідач не провів з нею остаточного розрахунку - не виплатив заробітну плату за лютий 2002 року та компенсацію за невикористану відпустку 1059, 65 грн. Відповідач обіцяв розрахуватися за наявності коштів , однак розрахунку не провів.

Просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації втрати частини доходів через порушення строків виплати, всього 1327, 38 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з розрахунку 982,14 грн. за місяць, всього за весь період затримки 30454, 71 грн. та моральну шкоду 5000 грн.

В   процесі розгляду справи позивачка неодноразово збільшувала позовні вимоги, остаточно п росила стягнути    всього 43 400, 65 грн. грн.

В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги, просила стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку на час    ухвалення рішення.

Рішенням Києво- Святошинського районного суду від 01 вересня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі 814,25 грн., компенсацію за невикористану відпустку 1059,65 грн., 52 825, 45 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку , 1000 грн. моральної шкоди, а всього  55699, 35 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

За правилами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи , організації , провадиться в день звільнення . Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Постановляючи рішення, суд правильно виходив з того, що позивачка працювала у відповідача на посаді начальника управління. 22 лютого 2002 року позивачка була звільнена з займаної посади за угодою сторін згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні позивачки відповідач не провів з позивачкою остаточного розрахунку: не виплатив заробітної плати за лютий 2002 року та компенсації за невикористану відпустку 1059, 65 грн.

З дня звільнення позивачка неодноразово зверталася до відповідача з вимогою    провести з нею остаточний розрахунок.

Проте відповідач не виплачував належну при звільненні суму , посилаючись на брак коштів , обіцяв розрахуватися по мірі їх надходження, але остаточного розрахунку не провів, що змусило позивачку звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи проти озову, посилався    на    відсутність    заборгованості ,       хоч      факт непроведения остаточного розрахунку        та наявність заборгованості   по заробітній платі за лютий 2002 року , а також невиплата компенсації за невикористану відпустку з достовірністю підтверджується матеріалами справи, в тому числі листом відповідача від 03 грудня 2003 року, в якому   останній   повідомляв   позивачку      про неможливість      виплатити наявну заборгованість через брак коштів , зобов'язався розрахуватися по мірі   надходження коштів   протягом першого півріччя   2004 року.

Право позивачки на одержання заробітної плати встановлена 94 КЗпП України.

За правилами ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

За наведених обставин суд дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню невиплачена за лютий 2002 року заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку а також середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з дня звільнення по день ухвалення судом рішення та обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини підприємства у непроведенні        остаточного    розрахунку    не    приймаються    до уваги

оскільки спростовуються матеріалами справи , з яких беззаперечно встановлено, що при звільненні позивачки з нею не був проведений остаточний розрахунок; відмовляючи в виплаті зазначених сум, відповідач   посилався на брак  коштів.

Проте в судовому засіданні представник позивача підтвердив , що мав

можливість вчасно   розрахуватися   з позивачкою.     Ця    ж обставина

вбачається з заперечень відповідача на позов від 31 жовтня 2005 року, в яких останній заперечував проти наявності заборгованості та підтвердив, що підприємство було спроможне виплатити позивачці заборговану заробітну плату / а.с. 81/ , а також з відомостей на виплату заробітної  плати       за лютий та березень   2002 року.

Доводи апелянта про те, що позивачка мала можливість в день звільнення зняти належну їй суму з рахунку підприємства, а тому остаточний розрахунок не був проведений з її вини, безпідставні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при звільненні позивачкою не було складено акту прийому-передачі фінансово - економічної діяльності підприємства , що унеможливлювало завершення оформлення юридично-процесуальних документів , що позивачка ухилялася від складання акту прийому-передачі фінансово-економічної діяльності , не вчиняла дій по проведенню інвентаризації безпідставні , оскільки не можуть    бути   підставою для    непроведения   остаточного розрахунку, хоч з матеріалів справив вбачається, що саме через зазначені обставини      відповідач  не виплатив   позивачці  належних     їй   при звільненні сум.

Посилання апелянта на порушення норм матеріального та процесуального права не приймаються до уваги. Порушень норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення    справи , не встановлено .

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду , викладених у рішенні.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права , підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст.    308, 315   ЦПК України, колегія суддів , -

ухвалила

Апеляційну скаргу ДП  „ Управління по експлуатації   адміністративних будинків  податкових органів   Київської області „ відхилити.

Рішення  Києво-Святошинського районного суду від  01 вересня 2006 року залишити  без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення   і може    бути оскаржена   до Верховного Суду України    протягом двох місяців.