КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. Справа№ 925/663/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Сіндряков О.В. - дов. від 18.04.2014 року № 14-104

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „По газопостачанню та газифікації „Черкасигаз" на рішення господарського суду Черкаської області від 08.05.2014 року

у справі № 925/663/14 (суддя Шумко В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства „По газопостачанню та газифікації „Черкасигаз" (м. Черкаси)

про стягнення 134 103 грн. 24 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" з позовом до Публічного акціонерного товариства „По газопостачанню та газифікації „Черкасигаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 22 350 грн. 54 коп., пені у розмірі 111 752 грн. 70 коп.

Рішенням від 08.05.2014 року господарський суд Черкаської області позов задовольнив частково. Стягнув з ПАТ „Черкасигаз" на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" 111 752 грн. 70 коп. пені, 2 235 грн. 05 коп. судового збору. У задоволенні решти вимог відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „Черкасигаз" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 08.05.2014 року № 925/663/14 в частині стягнення пені в розмірі 111 752 грн. 70 коп. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року апеляційна скарга ПАТ „Черкасигаз" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 925/663/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженнями секретаря судової палати від 19.06.2014 року та від 03.07.2014 року склад судової колегії змінювався.

В судове засідання 15.07.2014 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні 15.07.2014 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області має бути скасовано в частині відмови в стягненні 3% річних та в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 25.04.2012 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз Уркаїни" (продавець) та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Черкасигаз" (покупець) уклали договір № 60-ТКЕ(Н) на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

На виконання договору від 25.04.2012 року № 60-ТКЕ(Н) протягом квітня - грудня 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 9 256,004 тис. куб.м на загальну суму 5 891 569 грн. 96 коп. (з врахуванням вартості транспортування).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору від 25.04.2012 року № 60-ТКЕ(Н) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач порушив дисципліну платежів та станом на 20.05.2012 року мав заборгованість у розмірі 812 967 грн. 30 коп., яку погасив до 26.09.2012 року.

Ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 7.1 договору від 25.04.2012 року № 60-ТКЕ(Н) сторони узгодили, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з розрахунку позову, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" просило стягнути пеню за період з 21.05.2012 року по 26.04.2013 року в розмірі 111 752 грн. 70 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 111 752 грн. 70 коп.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що підстави для зменшення пені відсутні, а відсутність збитків не являється такою підставою.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 1.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст.ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).

Позивач просив суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 22 350 грн. 54 коп. за період з 21.05.2012 року по 26.04.2013 року.

Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову про стягнення 3% річних, пославшись на висновок Верховного Суду України, зробленого в постанові від 24.12.2013 року по справі № 08/5025/1402/12, в якому зазначено, що одночасне стягнення пені та процентів за користування чужими грошовими коштами за один і той же період порушення виконання грошового зобов'язання є безпідставним.

Втім такий висновок місцевого господарського суду є хибним, оскільки в постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 року по справі № 08/5025/1402/12 йшлося про те, що сторони в договорі встановили новий розмір процентів за користування чужими коштами - 0,5% та новий порядок їх обчислення - за кожен день.

Верховний Суд України дійшов висновку, що встановлення нового розміру процентів річних у договорі є допустимим на відміну від встановлення іншого способу їх обчислення, а саме, за кожен день прострочення замість процентів річних, як передбачено ст. 625 ЦК України.

Верховний Суд України дійшов висновку, що таке визначення процентів як сторони дали у договорі (справі № 08/5025/1402/12) підпадає під визначення пені, а оскільки суди вже стягували пеню, то це суперечить ст. 61 Конституції України, де зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд невірно застосував висновки Верховного Суду України та неправомірно відмовив у стягненні 3% річних.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру 3% річних та дійшла висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено позов про стягнення 3% річних у розмірі 22 350 грн. 54 коп.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Так як колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд невірно застосував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України, то оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови в позові про стягнення 3% річних з прийняттям нового рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 22 350 грн. 54 коп.

Апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України колегією суддів апеляційного господарського суду здійснено перерозподіл судових витрат, які покладено на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „По газопостачанню та газифікації „Черкасигаз" на рішення господарського суду Черкаської області від 08.05.2014 року по справі № 925/663/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 08.05.2014 року по справі № 925/663/14 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 3% річних у розмірі 22 350 грн. 54 коп. та прийняти нове рішення по справі в цій частині, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Черкасигаз" (18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, ідентифікаційний код 03361402) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 22 350 (двадцять дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 54 коп. 3% річних.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Черкасигаз" (18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, ідентифікаційний код 03361402) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 07 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

5. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи № 925/663/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__17.07.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім