15.07.2014 Суддя: Марченко Н. Ю.
Справа № 253/6244/14-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
15 липня 2014 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Марченко Н.Ю. при секретарі Сердцовій К.Є., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Горлівської міської ради, третя особа - Перша Горлівська державна нотаріальна контора, про надання додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись до суду, позивач ОСОБА_1 просить визначити йому додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_2, після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1. Вказаний житловий будинок належав їй на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, посвідченого 08.01.1958 року державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 493. Згідно довідки КП "Горлівське міське бюро технічної інвентаризації" від 14.04.2014 року № 999, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, але право власності в КП "Горлівське міське бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_2 не зареєстроване. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 був його батько ОСОБА_3, який фактично прийняв спадщину, але юридично свої спадкові права не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_2 року його батько помер. Він є єдиним спадкоємцем після смерті батька, фактично успадкував вищевказаний будинок, зареєстрований та продовжує постійно проживати в ньому, сплачує комунальні послуги. В квітні 2014 року він звернувся до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не зареєструвала своє право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача - Горлівської міської ради в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява за підписом секретаря міської ради, відповідно до якої Горлівська міська рада визнає позов в повному обсязі, оскільки права та інтереси територіальної громади міста не порушені, та просить справу розглядати без участі свого представника.
Представник третьої особи - Першої Горлівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, в своїй заяві просив справу розглядати в його відсутність.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову за наступних підстав:
У судовому засіданні встановлено, що згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 23 грудня 1957 року ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Центрально-Міської ради м. Горлівки № 66/13 від 4 червня 1957 року була надана на праві безстрокового користування земельна ділянка по АДРЕСА_1 загальною площею 600 кв.м. для будівництва житлового будинку. Крім того, 29 червня 1957 року ОСОБА_2 був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно довідки КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» від 27.01.2014 року № 15 відповідно до рішення Горлівської міської ради від 23.10.1998 року № ХХІІІ/6-12 щодо упорядкування нумерації будинків по вул. Виноградній адреса по АДРЕСА_1 змінена на АДРЕСА_1.
Відповідно до копії технічного паспорту на спірне домоволодіння, вказане домоволодіння складається з жилого будинку літ. "А-1" рік побудови - 1957, тамбуру літ. "а1" рік побудови - 1986, ганку літ. "а2" рік побудови - 1986, сараю літ. "Е" рік побудови - 1986, сараю літ. "К" рік побудови - 1986, вбиральні літ. "Л" рік побудови - 1986, напівзруйнованої літньої кухні літ. Б" рік побудови - 1957, напівзруйованого тамбуру літ. "б2" рік побудови - 1986, напівзруйнованого сараю "Ж" рік побудови 1986, вимощення "І" рік побудови 1957, підпірної стінки літ. "а3" рік побудови - 1988.
У 1957 році питання набуття права власності регулювалися Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.
Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).
Зокрема, за пп. 4, 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок є договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва і експлуатації будівель, затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.
Таким чином, громадяни набували статусу власника житлового будинку та згідно зі статтею 58 Цивільного кодексу УРСР 1922 року набували право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.
На час будівництва будинку у 50-х роках не було передбачено чинним на той час законодавством обов'язкової реєстрації права власності в Реєстрі прав власності в БТІ. Така реєстрація була введена в дію в 90-х роках, але законом строку до якого повинно бути здійснено таку реєстрацію не встановлено.
Відповідно до вимог ст. ст. 25, 346, 328 ЦК України у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визнання належності цього майна попередньому власнику та його спадкоємцям вирішується судом.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірний житловий будинок було набуто у відповідності із діючим на той час законодавством.
Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), надає визначення термінів, які вживаються у цьому законі. Зокрема, в цій статті визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових права на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Оскільки право власності на спірний спадковий будинок було набуто після закінчення його будівництва відповідно до вимог діючого на той час законодавства, суд вважає, що зазначений житловий будинок є об'єктом права власності, а отже, і об'єктом спадкування після смерті ОСОБА_2
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого 24.11.1986 року відділом ЗАГС виконкому Центрально-Міського району м. Горлівки, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, актовий запис № 3537.
Згідно ст. 529 ч. 1 ЦК України 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Статтею 548 ЦК України 1963 року визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту
відкриття спадщини.
У відповідності до статті 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
На час смерті ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується копією запису акта про шлюб.
Крім того, згідно копії довідки селищного комітету "Кочегарка" на час смерті ОСОБА_2 разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 проживав її чоловік ОСОБА_3.
Таким чином, ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, що відкрилася після смерті його дружини ОСОБА_2, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого Центрально-Міським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Горлівки, ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 помер, про що зроблений актовий запис № 1052.
Спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 є його син ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження, в якому батьками позивача записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Судом встановлено, що позивач у відповідності до ст. 549 ЦК України 1963 року прийняв спадщину у вигляді будинку АДРЕСА_1 шляхом вступну в управління та володіння спадковим майном, оскільки зареєстрований та постійно проживає за вказаною адресою і протягом встановленого законом строку від спадщини не відмовлявся.
24 квітня 2014 року позивач звернувся до нотаріальної контори з приводу оформлення свої спадкових прав, але постановами державного нотаріуса Першої Горлівської державної нотаріальної контори Фоменко О.М. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину у вигляді будинку АДРЕСА_1, але не оформив своїх спадкових прав, у зв'язку з тим, що право власності на спадкове майно належним чином не було зареєстроване за померлою ОСОБА_2
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні.
Враховуючи, що будівництво житлового будинку, який є об'єктом спадщини, відбувалося відповідно до чинного на час його будівництва законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці на підставі наданого виконавчим комітетом дозволу на його будівництво (тобто будинок не є самочинним будівництвом у розумінні ст. 105 ЦК УРСР) і на момент смерті забудовника цей будинок був повністю збудований, чоловік померлої ОСОБА_2 у відповідності до вимог спадкового законодавства, діючого на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, та позивач як спадкоємець першої черги також у встановленому порядку прийняв спадщину шляхом вступу в володіння спадковим майном, за його зверненням Першою Горлівською державною нотаріальною конторою заведені спадкові справи після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за № 98-2014 та № 99-2014, проте не може оформити належне право власності на спірне домоволодіння в порядку спадкування відповідно до вимог закону з тих підстав, що реєстрація права власності на будинок відсутня, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на цей будинок з усіма належними прибудовами та спорудами в порядку спадкування.
Разом з тим, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та встановлених судом фактичних обставинах справи.
Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 літ. "А-1" з тамбуром літ. "а1", ганком літ. "а2", сараєм літ. "Е", сараєм літ. "К", вбиральнею літ. "Л", напівзруйнованою літньою кухнею літ. "Б", напівзруйованим тамбуром літ. "б2", напівзруйнованим сараєм літ. "Ж", вимощенням літ. "І", підпірною стінкою літ. "а3".
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з для проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. Ю. Марченко