Красилівський районний суд Хмельницької області

вул.Булаєнка,4 м.Красилів, Красилівський р-н, Хмельницька обл., Україна ін.31000

Справа № 677/975/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2014м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі судді Красняка В.І.,при секретарі Федченко Л.В.,з участю прокурора Шибінського В.Ф.,представника потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5,захисника ОСОБА_6, підсудного ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Красилові в залі суду №4 кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Самчики Старокостянтинівського району Хмельницької області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, інваліда третьої групи, тимчасово непрацюючого, з середньою освітою, одруженого, на утриманні якого перебуває троє неповнолітніх дітей, не судимого в силу ст.89 КК України, військовозобов'язаного, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в:

03 березня 2012 року близько 12 години, ОСОБА_7,керуючи автомобілем марки Фіат Добло, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автомобільній дорозі Н-03 сполучення Житомир - Чернівці від м.Старокостянтинова Хмельницької області в напрямку м. Хмельницького, неподалік с.Мотрунки Красилівського району Хмельницької області, в порушення п.п.10.1,12.1, 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, виконуючи обгін попутного автомобіля Фіат Дукато, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки та дорожніх умов, щоб мати змогу постійно контролювати свій рух та безпечно керувати автомобілем, а також не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, і, як наслідок, виїхав на зустрічну смугу руху, де на 150 км. + 106 м. автодороги Н-03 Житомир - Чернівці допустив зіткнення із автомобілем марки ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження і легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а пасажир ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла у лікарні.

Пасажир автомобіля марки Фіат Добло, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_5 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я, та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Дані наслідки дорожньо-транспортної пригоди знаходяться в прямому причинному зв'язку з вищевказаними порушеннями підсудним ОСОБА_7 зазначених пунктів Правил дорожнього руху.

Підсудний ОСОБА_7 вину в скоєні за вказаних обставин злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, визнав повністю. Він також повністю визнав цивільні позови прокурора Красилівського району в інтересах Старококостянтинівської центральної районної лікарні Хмельницької області, Хмельницької обласної клінічної лікарні та потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_5. Позовні вимоги потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, в частині відшкодування моральної шкоди - частково, вказавши, що не має таких коштів. В скоєному щиро розкаявся, дав покази, що відповідають вищенаведеному та заявив клопотання про недоцільність дослідження фактичних обставин справи. Прокурор частково підтримав клопотання підсудного, просив допитати представника потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_2 і дослідити докази, які надані на підтвердження позовних вимог, судових витрат та характеризують підсудного, з чим погодилися інші учасники судового засідання.

Суд, з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст доказів щодо обставин правопорушення, відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до положень ч.3 ст. 299 КПК України ухвалив недоцільним досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежитися лише допитом підсудного, представника потерпілих-цивільних позивачів, дослідженням доказів, що характеризують ОСОБА_7, та надані на підтвердження розміру позовних вимог і судових витрат.

Представник потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити повністю з викладених в позовній заяві підстав.

Оцінивши показання підсудного, що узгоджуються з матеріалами справи, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 в порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_9, заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень: ОСОБА_5 - середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, та легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; ОСОБА_1 - легких тілесних ушкодження, що спричинили короткочасний розлад його здоров'я, та легких тілесних ушкоджень, і кваліфікує його дії за ст. 286 ч. 2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Суд виключає із обвинувачення підсудного таку кваліфікуючу ознаку злочину, як порушення ОСОБА_7 правил експлуатації транспортного засобу, оскільки дана ознака не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

При призначенні виду та розміру покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також позицію потерпілих щодо призначення покарання у виді реального позбавлення волі.

Суд враховує, що ОСОБА_7 не судимий в силу ст.89 КК України, тимчасово не працює, є інвалідом третьої групи, по місцю проживання характеризується позитивно, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Враховуючи наведене, суд призначає ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

В судовому засіданні підсудний заявив клопотання про звільнення його від відбування покарання відповідно до Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки на день набрання чинності цим Законом у нього на утриманні є троє неповнолітніх дітей, щодо якої він не позбавлений батьківських прав.

Потерпілі та їх представник не заперечували щодо задоволення клопотання. Прокурор не заперечував щодо заявленого підсудним клопотання та вважав, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Статтею 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Згідно п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року зі змінами, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, підлягають звільненню від відбування покарання особи, які засуджені за умисні злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, які на день набрання чинності цим Законом мали дітей, яким не виповнилось 18 років та щодо яких вони не були позбавлені батьківських прав.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про амністію у 2014 році», його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 вчинив необережний тяжкий злочин до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» і на день набрання цим Законом чинності (19 квітня 2014 року) має на утриманні дітей ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, і ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідно до довідки, виданої службою у справах дітей Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 15 липня 2014 року №216, відомості щодо позбавлення підсудного батьківських прав відносно його дітей відсутні.

За таких обставин підсудний ОСОБА_7 відноситься до осіб, які підпадають під дію п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Обставини, передбачені ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», які б виключали можливість застосування амністії до підсудного, судом не встановлені.

Враховуючи, що ОСОБА_7 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію в 2014 році» у зв'язку з тим, що на день набрання чинності цим Законом він є батьком трьох дітей віком до 18 років, стосовно яких не позбавлений батьківських прав, злочин у вчиненні якого він обвинувачується не є особливо тяжким, а також те, що Закон України «Про амністію в 2014 році» поліпшує становище підсудного, зокрема, передбачає звільнення його від призначеного покарання, суд вважає необхідним клопотання підсудного про його звільнення від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» задовольнити.

Разом з цим, відповідно до ст. 14 Закону України «Про амністію в 2014 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Враховуючи зазначене, конкретні обставини справи та наслідки вчиненого злочину, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_7 від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Прокурор, потерпілі - цивільні позивачі та їх представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали повністю.

Підсудний-цивільний відповідач в судовому засіданні цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі Старокостянтинівської центральної районної лікарні та Хмельницької обласної клінічної лікарні №1 про відшкодування коштів затрачених на лікування осіб постраждалих від злочину, цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування завданої злочином матеріальної і моральної шкоди та судових витрат визнав повністю, а цивільний позов потерпілої-цивільного позивача ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди повністю, в частині відшкодування моральної шкоди, посилаючись на відсутність в нього зазначеної в позові суми коштів, частково.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 зі змінами та доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, фізичних, психологічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілій-цивільному позивачу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, унаслідок вчиненого підсудним злочину, суд ураховує глибину та тривалість моральних страждань позивачки, пов'язаних із смертю її дочки ОСОБА_9, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, неможливості відновлення попереднього стану, характер дій ОСОБА_7 (скоєння злочину з необережності), а також приймає до уваги, що підсудний добровільно частково відшкодував заподіяну шкоду, є інвалідом третьої групи, має на утриманні троє неповнолітніх дітей. За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої-цивільного позивача моральну шкоду в розмірі 250000 гривень, що відповідатиме вимогам розумності та справедливості й не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 588 грн..

Речові докази підлягають поверненню їх власникам.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України в редакції Закону 1960 року, суд,

засудив:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 2 ст. 86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» - звільнити ОСОБА_7 від відбування основного та додаткового покарання на підставі ст.ст. 1 п. «в», 14 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Обрану ОСОБА_7 міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання скасувати.

Цивільні позови прокурора Красилівського району Хмельницької області в інтересах Хмельницької обласної клінічної лікарні №1 та Старокостянтинівської центральної районної лікарні задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь:

- Хмельницької обласної лікарні (розрахунковий рахунок № 35428003001234 в ГУДКСУ в Хмельницькій області, МФО 815013, код 02004717) 31744 (тридцять одну тисячу сімсот сорок чотири) гривні 49 копійок в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_9, ОСОБА_5 і ОСОБА_7;

- Старокостянтинівської центральної районної лікарні (розрахунковий рахунок № 35414017001461 в ГУДКСУ в Хмельницькій області, МФО 815013, код 02004479) 7550 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят ) гривень 71 копійку в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_5 і ОСОБА_7.

Цивільний позов потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 40077 (сорок тисяч сімдесят сім) гривень 58 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) гривень, витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Цивільний позов потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 31070 (тридцять одну тисячу сімдесят) гривень 25 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №90 А від 08 травня 2012 року в сумі 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) гривень .

Речові докази:

- автомобіль марки FIAT Doblo, державний номерний знак НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні в Красилівському РВ УМВС України в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_4;

- автомобіль марки ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_3, що знаходиться на зберіганні в Красилівському РВ УМВС України в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_1.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Хмельницької області через Красилівський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя В. І. КРАСНЯК