АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/1881/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 41 Бассак Т. Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вишня Н. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВишні Н. В.
суддівГончар Н. І. , Пономаренка В. В.
при секретаріПосипайко А.І.,
з участю адвоката ОСОБА_6,
позивача ОСОБА_7, представника ОСОБА_8,
відповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_10, представника ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги позивача ОСОБА_7 та відповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_10 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про виселення та усунення перешкод в користуванні майном шляхом надання ключів від квартири та доступу до приміщень квартири, стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_7, Другої Черкаської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири недійсним, -
в с т а н о в и л а :
В серпні 2013 року ОСОБА_10 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, оскільки вказане свідоцтво вона не зареєструвала, за комунальні послуги не сплачує, в квартирі не зареєстрована.
22 жовтня 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про вселення та усунення перешкод в користуванні майном та виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що вона згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.09.2002 року серії ВАА 3465882, виданому державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, а інша частка в даній квартирі належала ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
ОСОБА_13 була свекрухою її дочки ОСОБА_14.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року її дочки ОСОБА_14, ОСОБА_13 просила її не засиляти нікого у вищезазначену квартиру, а вона в свою чергу буде сплачувати комунальні послуги за всю квартиру, тому вона не сплачувала за комунальні послуги.
Після смерті ОСОБА_13 відповідачка ОСОБА_9, на яку ОСОБА_13 зробила заповіт, заселилася з чоловіком ОСОБА_10 в спірну квартиру, та чинять їй перешкоди, як власнику 1/2 частини квартири, користуватися та розпоряджатися майном.
Не маючи можливості використовувати своє майно за призначенням, користуватися ним, їй спричиняється моральна шкода, яка полягає в тому, що вона інвалід - 2 групи втягнута в спори, що негативно відображається на її здоров'ї, вона втратила сон, нормальні суспільні та людські відносини, має постійні головні болі. Тобто, ОСОБА_7 спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в 5 000 грн.
Тому просила: - вселити ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_2, в якій їй належить 1/2 частка на праві приватної власності.
- усунути перешкоди з боку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в користуванні часткою в квартирі АДРЕСА_3 шляхом надання ключів від квартири та доступу до приміщень квартири.
- виселити ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з вище вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення;
- стягнути моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. та судових витрат у вигляді правової допомоги - 2000,00 грн.
08 листопада 2013 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали до суду зустрічну позовну заяву про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 вересня 2002 року ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори. На момент отримання спадщини ОСОБА_13 мала першу групу інвалідності і у відповідності до ст.535 ЦК України (редакція 1960 року) мала 2/3 долі, яка б належала кожному з них при спадкуванні за законом. ОСОБА_13 проживала разом з ОСОБА_14 з 21 грудня 1994 року по 01 січня 2002 року. Починаючи з 07 січня 2002 року по 12 червня 2013 року комунальні платежі сплачувала ОСОБА_13
ОСОБА_9 та ОСОБА_10, зазначають те, що ОСОБА_13 володіла 1/2 частиною квартири ОСОБА_7, тому вважають, що ОСОБА_13 набула право власності на 1/2 зазначеної квартири за набувальною давністю.
Тому просили визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого Другої Черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, недійсним, так як ОСОБА_9 є спадкоємцем померлої.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2014 року позов ОСОБА_7 задоволено частково.
Вирішено вселити ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_3.
Зобов'язати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надати ОСОБА_7 ключі та доступ до квартири АДРЕСА_3.
Стягнуто з ОСОБА_9 судові витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.
Вирішено питання про судовий збір
В решті позовних вимог ОСОБА_7 - відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_7 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, посилаючись на порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та прийняти нове, яким скасувати свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_7
В апеляційній скарзі, ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права в частині стягнення моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу, просить змінити рішення та ухвалити по справі нове, яким повністю задовольнити її вимоги про стягнення з відповідачів солідарно моральної шкоди в сумі 5000 грн. та збільшити розмір стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають до відхилення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вона, ОСОБА_7, як власник 1/2 частини квартири, не може нею володіти, користуватися та розпоряджатися з вини відповідачів, які перешкоджають їй у цьому.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд прийшов до висновку, що у відповідачів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 відсутні повноваження та підстави щодо оскарження в інтересах померлої ОСОБА_13 свідоцтва про право на спадщину за законом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1, ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (т. 1 а.с. 29). Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 2002 року спадкоємцем майна ОСОБА_14 є ОСОБА_7.
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2, ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (т. 1 а.с. 36). Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 травня 2014 року спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_13 стала ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 36).
В обґрунтування позову ОСОБА_7 посилалась на те, що вона, як власник 1/2 частини квартири, не може користуватися нею, оскільки їй перешкоджають відповідачі.
Відповідно до ст. ст. 319, 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку встановлених законом.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Встановивши зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом її вселення до неї. Позивачка є власницею 1/2 частини квартири, а тому будь-які перешкоди у користуванні її власністю повинні бути усунуті.
Відповідно до ст.23 ЦК України відшкодуванню підлягає моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, то достатнім способом захисту порушених прав позивача є її вселення в спірну квартиру та зобов'язання відповідачів усунути перешкоди в її користуванні та володінні.
Крім того, позивач належними доказами не спростувала факт добровільного не проживання в спірній квартирі протягом тривалого часу, у зв'язку з чим не довела суду спричинення їм моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідачів.
В зустрічному позові ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просять визнати свідоцтво про право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 недійсним.
Встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 13.09.2002 року серії ВАА 3465882, після смерті її дочки ОСОБА_14, вона є власником 1/2 квартири АДРЕСА_4. Дане свідоцтво ОСОБА_7 зареєструвала в Черкаському обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації, про що в реєстровій книзі № 48 за реєстрованим № 545 02.10.2002 року зроблено відповідний запис (а.с.17 т.2.
ОСОБА_13 при життю з 2002 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року не оспорювала дане свідоцтво.
Судом також вірно враховано ту обставину, що будь-яких доказів про те, що ОСОБА_13 на день смерті ОСОБА_14 перебувала на її утриманні відповідачами суду не надано.
Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Тому суд першої інстанції, враховуючи вказані обставини прийшов до обґрунтованого висновку, що у відповідачів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 відсутні повноваження та підстави щодо оскарження в інтересах померлої ОСОБА_13 свідоцтва про право на спадщину за законом.
Не надано відповідачами ОСОБА_9 і ОСОБА_10 також доказів того, що при життю ОСОБА_13 набула право власності на 1/2 частину квартири, що належить ОСОБА_7 за набувальною давністю. Такі їх вимоги не ґрунтуються на законі, є надуманими та безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
В даному випадку, враховуючи вище названі обставини, ознаки набувальної давності відсутні.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.
Інші обставини, викладені в апеляційній скарзі, не мають в собі підстав визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення і вони не впливають на його законність.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_7 та відповідачів ОСОБА_15, ОСОБА_10 відхилити
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про виселення та усунення перешкод в користуванні майном шляхом надання ключів від квартири та доступу до приміщень квартири, стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_7, Другої Черкаської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право власності на 1/2 частини квартири недійсним залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :