АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1929/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : Костенко А. І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вишня Н. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВишні Н. В.

суддівГончар Н. І. , Ювшина В. І.

при секретаріАнкудінові О.І.

з участю: прокурора Шадхіної М.В.,

представника апелянта ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_7 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2012 року по справі за позовом прокурора Маньківського району в інтересах держави в особі Кислинської сільської ради Маньківського району Черкаської області до ОСОБА_7 про відшкодування збитків заподіяних злочином, -

в с т а н о в и л а :

13.03.2012 року прокурор Маньківського району в інтересах держави в особі Кислинської сільської ради Маньківського району Черкаської області звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків заподіяних злочином, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_7 працюючи з 10.01.2013 року, згідно розпорядження № 2 від 10.01.2010 року сільського голови с. Кислин Маньківського району Черкаської області, на посаді спеціаліста землевпорядника Кислинської сільської ради Маньківського району на яку згідно п. 1.8 посадової інструкції покладений обов'язок здійснювати контроль за додержанням землекористувачами земельного та екологічного законодавства.

В адміністративних межах сільської ради с. Кислин Маньківського району станом 01.01.2010 року знаходилось 17 земельних часток (паїв), загальною площею 36,82 га, власники яких померли в різний час, однак спадкоємці померлих осіб спадщину, земельні частки (паї), своєчасно не прийняли та не оформили.

Вказані земельні частки протягом 2003-2010 років використовувалися трьома суб'єктами господарювання, а саме ФГ "Кислинське", СФГ "Росток", та СФГ "Пащенко".

Прокурор, вказує, що ОСОБА_7, як спеціаліст-землевпорядник, неналежно виконувала свої службові обов'язки протягом 2003-2010 років. Відповідачка знаючи про використання протягом даного часу без укладення будь-яких договорів оренди вищевказаних земельних ділянок, не проінформувала про вказані порушення керівництву Кислинської сільської ради, що не уможливлювало звернення органу місцевого самоврядування Кислинської сільської ради в порядку ст. 1277 ЦК України, до суду про визнання відумерлою спадщини та перехід у власність територіальної громади 17 земельних часток площею 36,82 га.

В результаті чого, місцевому бюджету були спричинені збитки на загальну суму 40 291,44 грн. Прокуратурою Маньківського району була направлена до суду кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 367 КК України.

Вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 12.10.2010 року, ОСОБА_7 визнано винною за ч.1 ст. 367 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 1020 гривень на користь держави.

Тому прокурор просив стягнути з ОСОБА_7 на користь Кислинської сільської ради шкоду у вигляді ненадходження до бюджету суми орендної плати в розмірі 40 291 грн. 44 коп.

Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2012 року позов прокурор Маньківського району в інтересах держави в особі: Кислинської сільської ради Маньківського району Черкаської області задоволено повністю.

Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь Кислинської сільської ради с. Кислин Маньківського району Черкаської області збитки в розмірі 40 291,44 грн.

Вирішено питання щодо судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на недотримання норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити по справі нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому зазначає, що в судовому засіданні вона звернулася до суду з усною заявою про пропущення позивачем строку позовної давності, однак суд в порушення норм матеріального права не звернув уваги на дану обставину і не відмовив у задоволенні позову з цих підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в результаті неналежного виконання службових обов'язків спеціалістом-землевпорядником Кислинської сільської ради, Маньківського району, Черкаської області ОСОБА_7 місцевому бюджету були спричинені збитки на загальну суму 40291,44 грн., тому вони повинні бути нею відшкодовані.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст.1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 р. №3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" зазначено, що в разі, коли у кримінальній справі про злочин, яким заподіяно матеріальну шкоду, цивільний позов не заявлено, потерпілий має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до особи, яка за законом несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого.

З позовної заяви вбачається, що позов заявлено про відшкодування шкоди, заподіяної державі протиправними діями відповідача. В якості доказів вини відповідача в спричиненні шкоди прокурор посилається на притягнення відповідача до кримінальної відповідальності та встановлення суми шкоди при розгляді кримінальної справи.

Частиною 4 статті 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У п.п. 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" роз'яснено, що вирішуючи питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організація, державі.

Матеріальна відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну злочином підприємству, установі, організації, з якими вони перебували у трудових відносинах, визначається згідно зі ст.ст. 130-138 КЗпП України.

Встановлено, що вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 12.10.2010 року ОСОБА_7 визнано винною за ч.1 ст. 367 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 1020 гривень на користь держави (а.с. 14).

Отже, відповідачем заподіяна шкода Кислинській сільській раді Маньківського району під час виконання трудових обов'язків, а тому вона повинна нести відповідальність по її відшкодуванню на підставі ст. ст. 130-138 КЗпП України.

Проте, прокурором заявлено вимоги про відшкодування шкоди з підстав передбачених ст. 1166 ЦК України у вигляді ненадходжень до бюджету суми орендної плати у розмірі 40291,44 грн.

Разом з тим, п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі організації, у випадках коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Як встановлено в судовому засіданні і на це вказує прокурор у позові, ОСОБА_7, як спеціаліст-землевпорядник, працюючи на даній посаді згідно розпорядження сільського голови с.Кислин, неналежно виконуючи свої службові обов'язки по здійсненню контролю за додержанням землекористувачами земельного та екологічного законодавства, не проінформувала керівництво Кислинської сільської ради про неналежне використання трьома суб'єктами господарювання 17 земельних часток (паїв), власники яких померли, без укладання договорів оренди, в результаті чого місцевому бюджету були спричинені збитки на загальну суму 40 291,44 грн.

Тобто, в даному випадку підлягає застосуванню спеціальний закон (норми КЗпП), який регулює трудові відносини працівника і організації.

Слід зауважити, що суд першої інстанції не навів жодної норми матеріального права, на підставі якої він вирішив даний спір.

Щодо строку позовної давності, то відповідно до ч. 3, 4 статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.92 р. "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", з подальшими змінами та доповненнями, судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КзпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд із позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

25.06.2010 року було порушено кримінальну справу за фактом службової недбалості за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 367 КК України (а.с. 4).

Проте, саме вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 12.10.2010 року, який набрав законної сили 28.10.2010 року, підтверджується наявність в діях ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а саме, неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави в особі Кислинської сільської ради, Маньківського району, Черкаської області - матеріальних збитків на суму 40291 грн. 44 коп. Відповідно, з 29.10.2010 року слід рахувати строк звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної діями його працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

А тому, колегія суддів вважає, що строк звернення до суду з даним позовом сплив 29.10.2011 року. Позов прокурором подано до суду на початку березня 2012 року, тобто поза межами строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.

Статтею 234 КЗпП України визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього кодексу, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, журналу судових засідань, пояснень представника позивача, прокурора, ні прокурором, ні представником Кислинської сільської ради Маньківського району не заявлялось клопотання про поновлення даних строків, поважних причин пропуску строку звернення до суду не зазначалось.

Проте, суд першої інстанції вищенаведених норм матеріального і процесуального права та відповідних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України не врахував, помилково ухваливши рішення про задоволення позову.

З огляду на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору неповно з'ясував і перевірив всі фактичні обставини справи, не правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняв незаконне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судові витрати суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2012 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позовних вимог прокурора Маньківського району в інтересах держави в особі Кислинської сільської ради Маньківського району Черкаської області до ОСОБА_7 про відшкодування збитків, заподіяних злочином, відмовити в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :