У Х В А Л А
Іменем України
16 липня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Боднар О.В., Кеміня М.П. при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Свалявського районного суду від 11 червня 2014 року по справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» (далі - Товариство) звернулося в суд з даним позовом посилаючись на те, що 01.08.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», яке в подальшому було перейменоване в ПАТ (далі - Банк) та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1175.
Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 22073 доларів США на придбання автомобіля, а позичальник зобов'язалася сплатити Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 9,5% річних та повернути кошти до 31.07.2014 року.
Для забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 01.08.2007 року було укладено договір поруки.
Банк відступив права вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» за відповідним договором від 17.12.2012 року, зокрема щодо кредитного договору № 1175 від 01.08.2007 року, укладеного з ОСОБА_4
Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 31.07.2013 року у нього виникла заборгованість в розмірі 139 687,35 грн. з яких: заборгованість за кредитом 123 070,14 грн.; заборгованість за відсотками - 11 754,54 грн.; штрафні санкції - 4 862,70 грн.
Посилаючись на дані обставини, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 139 687,35 грн. та судові витрати.
Рішенням Свалявського районного суду від 11.06.2014 року позов задоволено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідачів, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а повідомлення апелянта ОСОБА_3 про причини неявки в судове засідання колегією визнані не поважними.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.
Оскільки рішення суду відповідач ОСОБА_4 не оскаржила, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги ОСОБА_3 в частині солідарного стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Матеріалами справи встановлено, що 01.08.2007 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1175.
Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 22073 доларів США на придбання автомобіля, а позичальник зобов'язалася сплатити Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 9,5% річних та повернути кошти до 31.07.2014 року.
Для забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 01.08.2007 року було укладено договір поруки.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).
Встановлено, що Банк відступив право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» за відповідним договором від 17.12.2012 року, зокрема, і щодо кредитного договору № 1175 від 01.08.2007 року, укладеного з ОСОБА_4
В силу п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також встановлено, що взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 31.07.2013 року у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 139 687,35 грн. з яких: заборгованість за кредитом 123 070,14 грн.; заборгованість за відсотками - 11 754,54 грн.; штрафні санкції - 4 862,70 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порушення вимог процесуального законодавства заперечення апелянта проти позову та суми заборгованості є голослівними і належними доказами не підтверджені.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо обов'язку ОСОБА_3, як поручителя боржника, солідарно відповідати перед кредитором є правильним.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду в частині вирішення вимог щодо ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Свалявського районного суду від 11 червня 2014 року в частині вирішення вимог щодо ОСОБА_3 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: