АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1950/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 47 Мозгова О. А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вишня Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВишні Н. В.

суддівГончар Н. І. , Ювшина В. І.

при секретаріАнкудінові О.І.,

з участю: апелянта ОСОБА_6,

його представника ОСОБА_7,

позивачки ОСОБА_8,

адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2014 року по справі за об'єднаними в одне провадження позовами ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання права власності на земельну ділянку та виділ частки з майна, -

в с т а н о в и л а :

03 червня 2013 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 квітня 1997 року на підставі рішення № 10-22 Вознесенської сільської ради народних депутатів ОСОБА_8 (після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_8) отримала у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується державним актом на право власності на землю.

23 грудня 1997 року між позивачкою та ОСОБА_6 був укладений шлюб. За період шлюбу на вищевказаній земельній ділянці, спільно побудовано житловий будинок та господарські будівлі.

29 вересня 2009 року шлюб між сторонами розірваний.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2013 року визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину будинку з відповідною часткою надвірних будівель, проведено реальний розподіл будинку, згідно варіанту № 2 висновку судово будівельної-технічної експертизи від 25.02.2013 року, а саме: виділено ОСОБА_6 65/100 житлового будинку (зображення зеленим кольором); ОСОБА_8 35/100 житлового будинку (зображення червоним кольором); проведено реальний розподіл будинковолодіння. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 6 829,00 грн. компенсації перевищення над ідеальною часткою.

Після розподілу будинку ОСОБА_6 здійснює перешкоди в користуванні земельною ділянкою та намагається користуватися всією земельною ділянкою, чим порушує права позивача.

Тому просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою, на якій розміщений будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1.

19 червня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання права власності та виділ частки із майна, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належить 65/100 житлового будинку АДРЕСА_1, а також перейшло право власності на 65/100 частини земельної ділянки, на якій розміщено вищевказаний будинок з відповідною частиною господарсько-побутових споруд.

Проте ОСОБА_8 не визнає його право власності на частину спільної земельної ділянки та забороняє йому користуватися нею.

Тому просив визнати за ним право власності на 65/100 частин земельної ділянки за вищевказаною адресою та виділити в натурі належні йому 65/100 частини земельної ділянки.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 12 серпня 2013 року об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання права власності та виділ частки з майна.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_8 про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_6 безстроковий земельний сервітут на частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 що визначена у варіанті № 2 розподілу земельної ділянки між співвласниками висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31.01.2014 року та позначеним зеленим кольором площею 348,2 кв.м, зеленим заштрихованим кольором. Площею 6,5 кв.м. та жовтим кольором навколо криниці, яка обмежена лініями розподілу: від т.В до т.В-1 - 3,56 м; від т.В-1 до т.О-1 - по контуру приміщень житлового будинку; від т.О-1 до Т.О - 2,65 м; від т.О до т.1 - 0,40 м; від т.1 до т.2 - 3 м; відт.3 до т.4 - 3 м; від т.4 до т.В - визначається в натурі при з'єднані точок.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання права власності на земельну ділянку та виділ частки з майна задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 123,42 кв.м за адресою АДРЕСА_1 зображення зеленим кольором, згідно плану № 3 висновку судової будівельно - технічної експертизи від 25.02.2013 року.

Позов ОСОБА_6 в частині виділення в натурі належних останньому 65/100 частини земельної ділянки за вищевказаною адресою - залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 2815 гривень 20 коп. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають реальним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання права власності на земельну ділянку та виділ частки із майна задовольнити повністю та визнати за ОСОБА_6 право власності на 65/100 частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає повністю.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовів, суд першої інстанції прийшов до висновку за необхідне визнати за ОСОБА_6 право власності лише на частину земельної ділянки, на якій розміщені належні йому на праві власності будівлі і споруди, а на частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівель, встановити безстроковий земельний сервітут, згідно варіанту №2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31.01.2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважаючи його законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Встановлюючи порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до зазначеного плану встановлення меж, суд першої інстанції вважав, що такий порядок відповідає інтересам сторін та не суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Як вбачається із змісту ст. 88 ЗК України та судової практики, порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок. Отже, при вирішенні таких спорів суд бере до уваги перш за все цю угоду. Крім того, порядок користування спільною земельною ділянкою не повинен суперечити архітектурно-будівельним, санітарним та протипожежним правилам (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

Встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР 5-6 від 31.10.1997 року ОСОБА_8 на підставі рішення Вознесенської сільської ради народних депутатів отримала у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га в межах згідно з планом, та яка розташована на території Вознесенської сільської ради, землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 33).

Згідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України). Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).

Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Стаття 375 ЦК України надає право власникові земельної ділянки зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2013 року проведено реальний розподіл житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_6 65/100 частин будинку з відповідною часткою надвірних будівель, а ОСОБА_8 - 35/100 частин вищезазначеного будинковолодіння та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 компенсацію в сумі 6829 гривень перевищення над ідеальною часткою (а.с. 31).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України та ст.377 ЦК, нормативні приписи якої узгоджуються із положеннями ст.120 ЗК, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення

Відповідно до ч. 1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в даному випадку підставою встановлення сервітуту є відсутність у відповідача можливості задовольнити свої потреби іншим способом і не інакше, як встановленням права на користування чужим майном шляхом встановлення сервітуту.

Відповідно до ч.1 ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

За змістом ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Судом відповідно встановлено, що на даний час кожна зі сторін є самостійним власником своєї частини нерухомого майна, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, а саме земельною ділянкою площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1. Тому з метою усунення будь-яких суперечок між сторонами, та враховуючи вищезазначені норми закону, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спір необхідно вирішити, визнавши за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 123,42 кв. метри, що знаходиться під належними останньому будівлями та спорудами па встановивши безстроковий земельний сервітут на частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівель.

З врахуванням закріплених за сторонами площ земельних ділянок та, виходячи з фактично встановленого сторонами порядку користування будинками та земельною ділянкою, розташування будівель та споруд, на спірній земельній ділянці, а також оцінивши обидва запропоновані експертом варіанти порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку, що порядок користування необхідно встановити за варіантом 2 (додаток № 2), оскільки цей варіант найбільш відповідає інтересам сторін та викликає менше незручностей.

Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визначення варіанту користування спірною земельною ділянкою між сторонами є законним і справедливим. Доводи апеляційної скарги, за встановлених обставин, не впливають на висновки суду по суті спору і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни рішення суду в цій частині.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2014 року по справі за об'єднаними в одне провадження позовами ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання права власності на земельну ділянку та виділ частки з майн залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :