АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1911/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 39 Перхета А.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вишня Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВишні Н. В.

суддівГончар Н. І. , Ювшина В. І.

при секретаріПосипайко А.І.,

з участю: позивача ОСОБА_6,

представника ОСОБА_7 ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу позивача ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и л а :

17 березня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9 про визнання заповіту недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що АДРЕСА_1 одиноко проживала ОСОБА_10, 1922 року народження. Вона дуже хворіла, проживала одна, рідних не було. На початку лютого 2011 року до неї прийшла ОСОБА_9, ввійшла в довіру.

24.02.2011 року ОСОБА_10 склала заповіт на ім'я ОСОБА_9 та видала на її ім'я довіреність на відновлення втрачених документів на квартиру. Отримавши довіреність на відновлення документів, ОСОБА_9 виготовила дублікати всіх правовстановлюючих документів на квартиру, а також отримала в паспортну столі другий паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10, хоча остання його не губила і в неї паспорт був.

По новому паспорту на ім'я ОСОБА_10 відповідачка без відома ОСОБА_10 виписала її з квартири, а квартиру продала за 19 000 доларів США ОСОБА_7 та написала власноручно розписку, а кошти привласнила.

По факту скоєного шахрайства, відносно ОСОБА_9 була порушена кримінальна справа і вона визнана винною у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Позивач, вважає, що ОСОБА_9 скориставшись тяжкою хворобою покійної, вчинила обман останньої та викрививши її волевиявлення, продала квартиру без її згоди, що свідчить про те, що ОСОБА_10 вчинила заповіт на вкрай невигідних для себе умовах, тобто такий правочин має ваду волі спадкодавця.

Тому просить суд визнати заповіт ОСОБА_10 від 24 лютого 2011 року на ім'я ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_2 - недійсним.

27 березня 2014 року ОСОБА_7 подала до суду заяву, просила суд залучити її до участі по справі про визнання заповіту недійсним в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

08 квітня 2014 ухвалою судді ОСОБА_7 залучено до участі по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2014 року в позові про визнання заповіту недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач ОСОБА_6, посилаючись на те, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити по справі нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не надано доказів, які давали б підставу суду зробити висновок про визнання заповіту недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваному рішенні, вважаючи його законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті.

Судом встановлено, що 09.01.2008 року ОСОБА_10 склала заповіт на позивача ОСОБА_6, заповідаючи йому все своє майно.

24 лютого 2011 року ОСОБА_10 склала заповіт на відповідача ОСОБА_9 , заповідаючи їй квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 4).

Відповідно ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить, кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Умані Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 6).

Згідно з ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення відповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За загальними правилами, встановленими ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦПК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 2,3 ст.203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Відповідно до вимог ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст.1248 ЦК України передбачено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про нотаріат" запис в реєстрі є доказом здійснення нотаріальних дій.

Із заповіту ОСОБА_10 від 24.02.2011 р. вбачається, що він складений у письмовій формі, особисто підписаний спадкодавцем та посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Копиловим В.І. Крім того, даний заповіт зареєстрований в Реєстрі нотаріальних дій під N 1-157 (а.с. 4).

Встановлено, що 10 червня 2011 року ОСОБА_10 продала власну квартиру ОСОБА_7, уклавши нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу. На даний час правочин є правомірним.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2014 року, ОСОБА_9 заволоділа грішми після продажу вищевказаної квартири, шляхом обману (а.с. 7). Рішенням встановлено, що ОСОБА_10 сама продала належну їй квартиру, без примусу. Вказана ухвала набула чинності.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов про визнання недійсним заповіту було заявлено з підстав визначених ст.ст. 215,216,228,230,1224,1257 ЦК України.

Однак, позивачем, відповідно до ст. 60 ЦПК України, не надано жодних доказів на підтвердження відсутності волевиявлення заповідача, або ж нерозуміння ОСОБА_10 значення своїх дій чи неможливість ними керувати, не здобуто їх і судом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

З врахуванням наведеного, вимога позивача про визнання недійсним заповіту не ґрунтується на вимогах закону, а тому не підлягає до задоволення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :