ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"14" липня 2006 р. |
Справа № 11/479/05 |
м. Миколаїв
За позовом: ПМП “Навігатор” (вул.Новозаводська,17/1, м.Миколаїв)
до 1 відповідача: СПД -фізична особа ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до 2 відповідача: Миколаївська міська рада
(м.Миколаїв, вул.Адміральська,20)
Суддя Василяка К.Л.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача: Кузнєцов І.Є -дов № 121 від 25.08.2005р.
Від 1-го відповідача: ОСОБА_2-дов. від 10.01.2006р.
Від 2-го відповідача:
Суть спору: визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.08.2005р. укладеного між Миколаївською міською радою та ПП ОСОБА_1; стягнення з ПП ОСОБА_1 3523,0 грн. матеріальної шкоди.
1-й відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що приватним підприємцем ОСОБА_1 виконані всі передбачені чинним законодавством заходи щодо набуття права власності на земельну ділянку та було отримано акт на право власності на земельну ділянку. Руйнування частини загальної стіни, яка є продовженням нежитлової будівлі, яка належить ОСОБА_1 було проведено у відповідності до дозволу на виконання будівельних робіт, руйнування інших частин будівлі здійснено самим позивачем. Просить в задоволенні позову відмовити.
2-й відповідач у відзиві на позов позовні вимоги також не визнав, просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що по відношенню до позивача не приймалось рішення відповідного органу та не видавалось відповідного правовстановлюючого документа на право користування даною землею, тому його користування земельною ділянкою є самовільним та протизаконним. Заявив клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.
У судовому засіданні 13.07.2006р. у відповідності до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд -
в с т а н о в и в:
На підставі договору купівлі-продажу комунального майна укладеного між Представництвом Фонду державного майна України у м. Миколаєві та ПМП „Навігатор” від 26.01.1998р. приватне мале підприємство придбало у власність нежитлове приміщення літ.В частина 1 поверху житлового будинку загальною площею 12,7 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2.
Названий договір посвідчено нотаріально (реєстраційний номер НОМЕР_1. та зареєстровано у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації (реєстраційне посвідчення НОМЕР_2).
Відповідно до положень ст. 30 Земельного кодексу України (від 18.12.1990р. № 561-Х11 із змінами та доповненнями), який діяв на момент виникнення правовідносин, що розглядаються, до ПМП „Навігатор” перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться придбана будівля.
Доказом викладеного є той факт, що ПМП обліковувалось в податковій інспекції як платник земельного податку а також технічним паспортом ММБТІ від 11.11.1997р.
Даний факт не оспорюється сторонами.
27 листопада 2003 року приватна особа ОСОБА_1 та приватна особа ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого громадянка ОСОБА_1 придбала квартиру НОМЕР_3, що знаходиться у АДРЕСА_3 загальною площею 25,3 кв.м., який було нотаріально посвідчено 27.11.2003р.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно громадянці ОСОБА_1 належить однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_3.
В подальшому гр. ОСОБА_1 звернулась з заявою до міськради з проханням дозволити переведення придбаного жилого приміщення в нежитлове.
Такий дозвіл було надано заявнику згідно з рішенням міськради за № НОМЕР_4.
Сам дозвіл на виконання будівельних робіт №НОМЕР_5 також було видано громадянці Журавель Т.В. (арк. спр. 53).
Рішенням Миколаївської міської ради № НОМЕР_6 громадянці ОСОБА_1 було надано в оренду строком на 1 рік земельну ділянку площею 153 кв.м. зарахувавши її до земель поточного будівництва.
Отже, з аналізу вищеназваних документів вбачається, що всі вони були подані від заявника -громадянки ОСОБА_1 та видані і оформлені також на названу приватну особу.
11 липня 2005 року Миколаївська міська рада прийняла рішення №НОМЕР_7 про продаж земельної ділянки по АДРЕСА_4 громадянці ОСОБА_1 для реконструкції нежитлової будівлі в магазин та подальшого його обслуговування, згідно якого було вирішено продати ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 153 кв.м. за 23094,0 грн., в яку ввійшла і земельна ділянка, на якій розташоване нежитлове приміщення літ „В” площею 12,7 кв.м., тобто те приміщення, яке належить позивачу, та доручено управлінню земельних ресурсів забезпечити оформлення договору купівлі-продажу. Цим же рішенням було розірвано договір оренди земельної ділянки від 21.08.2004р. № НОМЕР_8 та зобов'язано громадянку ОСОБА_1 у місячний термін укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки та посвідчити його нотаріально.
25 липня 2005 року ПМП „Навігатор” звернулось до Миколаївського міського голови та прокурора м.Миколаєва з проханням надати роз'яснення щодо законності отримання ПП ОСОБА_1 дозволу на відвід землі.
Названий лист було розглянуто та заявнику надана відповідь за підписом заступника начальника обласного головного управління земельних ресурсів, начальника відділу організації інспекторської діяльності з якого вбачається, що згідно рішення міської ради від 21.05.2004р. та договору оренди землі № НОМЕР_8 від 21.08.2004р. громадянці ОСОБА_1 без згоди власника нежитлового приміщення літ В площею 12,7 кв.м. та літ.О площею 20,7 кв. ( на якій розташовані нежитлові приміщення ПМП „Навігатор” надано строком на 1 рік для реконструкції окремо розташованої будівлі в магазин по АДРЕСА_5.
29.07.2005р. Миколаївським обласним управлінням земельних ресурсів було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства з боку міської ради при ухвалі рішення НОМЕР_6 щодо надання в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_4, в якому зафіксовано, що при прийнятті названого рішення міська рада порушила вимоги ст.ст.141, 142, 151 Земельного кодексу України і відповідно до ст.155 Земельного кодексу України її рішення визнається недійсним.
09.08.2005р. на адресу Миколаївського міського голови було направлене клопотання, в якому говорилось про виявлені порушення з проханням вжити заходи щодо усунення виявлених порушень.
Назване клопотання було залишено без реагування.
8 серпня 2005 року Миколаївська міська рада, в особі міського голови (продавець) та приватний підприємець ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_6 розміром 153 кв.м. за 23094,0 грн.
Названий правочин зареєстровано в державному реєстрі правочинів, де записано, що набувачем земельної ділянки є приватний підприємець ОСОБА_1
Як витікає з положень п. 5 ст.116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.
Підстави для припинення права користування земельною ділянкою передбачені у ст. 141 Земельного кодексу України.
Відповідачами не надано доказів того, що позивач, до прийняття рішення про продаж земельної ділянки відповідачу, був позбавлений права користування земельною ділянкою, яке було набуто ним у відповідності до ст. 30 Земельного кодексу України (1990р.).
Сам факт часткового зруйнування придбаного позивачем за договором від 26.01.1998р. нежитлового приміщення, що визнається сторонами та підтверджено у висновках судово-технічної експертизи не є підставою для припинення права землекористування, оскільки власник не втратив право власності на придбане приміщення, а значить і права користування земельною ділянкою. Приймаючи спірне рішення міська рада повинна була знати про наявність на виділеній громадянці ОСОБА_1 об'єкта приватної власності позивача.
Внесення 26.04.2005р. змін в інвентарну справу № НОМЕР_9, якими зафіксовано зніс будівлі літ.”В 1” відбулося без відома власника цього приміщення.
Стаття 26 Закону України „Про власність” засвідчує, що об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є… майно…придбане на підставах, не заборонених законом.
Частина 2 статті 48 названого Закону передбачає, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння і відшкодування цим збитків.
Відповідно до положень ч.1 ст. 2 Закону України „Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
За таких обставин, суд вважає, що право позивача на користування земельною ділянкою було припинено безпідставно.
Отже, передавши спірну ділянку у власність ПП ОСОБА_1 Миколаївська міська рада порушила права ПМП „Навігатор” як землекористувача.
З загальних принципів діючого законодавства, порушене право підлягає захисту.
Окрім викладеного, з аналізу документів які були складені до укладання договору купівлі-продажу, вбачається, що Миколаївська міська рада, в порушення прийнятого нею ж рішення №НОМЕР_7, продала земельну ділянку, що розташована в м. Миколаєві по АДРЕСА_6 розміром 153 кв.м. не приватній особі громадянці ОСОБА_1, а приватному підприємцю ОСОБА_1
Викладене також підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10, в якому зафіксовано власником земельної ділянки приватного підприємця ОСОБА_1
Оскільки, спірний договір носить похідний характер і його було укладено на виконання рішення Миколаївської міської ради №НОМЕР_7, яке не оскаржувалось і не скасовувалось, то сам договір повинен відповідати тим положенням, які записані в рішенні міськради.
Між тим, такі положення під час укладання спірного договору купівлі-продажу дотримані не були і фактично покупцем земельної ділянки виступила приватний підприємець ОСОБА_1 а не приватна особа ОСОБА_1
Але, ОСОБА_1 як приватний підприємець не зверталась до міської ради з заявою про викуп спірної земельної ділянки.
Отже, правових підстав для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 8.08.2005р. з відповідачем -приватним підприємцем не було.
Придбання земельної ділянки приватною особою та приватним підприємцем носить за собою різні правові наслідки, як то вирішення підсудності в разі виникнення спору, як суб'єкта в податкових, адміністративних, цивільних правовідносинах.
Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний договір укладено в порушення норм діючого законодавства - ст.ст. 141, 142, 151 Земельного кодексу України.
За таких обставин позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.08.2005р. підлягають задоволенню.
Що стосується заяви позивача про порушене його право користування земельною ділянкою, що розташована під дерев'яним сараєм, що значився під літерою О на плані, то суд вважає, що вони є недоречними, оскільки позивачем не надано відповідних доказів виникнення у нього права власності на названу споруду. Посилання на рішення Центрального районного виконавчого комітету від 09.10.1998р. № НОМЕР_11 не може бути таким доказом, оскільки в ньому мова йде про закріплення за ПМП „Навігатор” сараю з подальшою перебудовою і він не може бути визнаний правовстановлюючим документом.
Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3523,0 грн. матеріальної шкоди враховуючи наступне.
Позивач посилається на те, що в результаті проведених відповідачем ПРП ОСОБА_1 дій його майно зазнало значних пошкоджень, що виявилось у його руйнуванні.
В обґрунтування суми завданої шкоди позивач послався на кошторис на відновлення зруйнованого майна.
Факт руйнування нежитлового приміщення літ „В” за адресою АДРЕСА_6 в м. Миколаєві засвідчено у висновку судово-технічної експертизи яка була проведена в ході розгляду цієї справи та не відповідає технічному опису вказану в технічному паспорті ММБТІ від 11.11.1997р.
З висновків названої експертизи вбачається, що проведення робіт по відновленню даної споруди в первісний стан в зв'язку з його руйнуванням, експерт вважає не доцільним.
Отже, кошторис наданий позивачем не є доказом виконання робіт, а свідчить тільки про намір.
За правилами ст.1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними діями майну юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обов'язковою умовою настання відповідальності у вигляді стягнення збитків є наявність складу правопорушення, зокрема причинний зв'язок між збитками, що виникли у кредитора та протиправною поведінкою боржника.
Між тим, позивач не довів належними засобами доказування того факту, що саме ПП ОСОБА_1 своїми діями завдала йому шкоди зруйнувавши належне йому приміщення. Його посилання на пояснення громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в яких вони пояснюють, що в серпні 2005 року виконали будівельні роботи по демонтажу стіни по АДРЕСА_6, замовником робіт була невідома їм жінка яка представилась власником землі, та пояснення ОСОБА_6 -працівника КЖЕП „Соборне” в яких останній пояснює, що в серпні було зруйновано будівлю флігеля за цією ж адресою, не можуть бути тими доказами на підставі яких суду можливо зробити висновок про задоволення позову в цій його частині.
В той же час перший відповідач надав суду письмові пояснення інших громадян ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в яких вони стверджують, що нежитлове приміщення яке було придбано ПМП „Навігатор” було зруйноване працівниками названого підприємства.
Господарський суд позбавлений можливості перевірити правдивість даних пояснень.
Інших доказів з боку позивача не надано.
Обов'язок доказування факту завдання збитків лежить на позивачеві.
Що стосується заперечень 2-го відповідача стосовно того, що право користування на земельну ділянку виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що підтверджує це право і приступати до використання земельної ділянки до її використання до отримання названих документів забороняється, а у позивача такі документи відсутні то порушення його прав не відбулось то ці заперечення не можуть бути покладені в основу при прийнятті рішення враховуючи наступне:
У позивача відсутні відповідні документи, що засвідчують встановлення меж земельної ділянки в натурі. Відповідного правовстановлюючого документу на право користування земельною ділянкою йому не видавалось.
Діючим Земельним кодексом України не передбачено строку в який землекористувач, в разі придбання будівлі або її частини, повинен звернутись за оформленням відповідних документів.
Судові витрати підлягають розподілу між відповідачами пропорційно.
Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 08.08.2005р. між Миколаївською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу №НОМЕР_12 та зареєстрований у книзі реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок Миколаївської міської ради 22.08.2005р. за НОМЕР_13.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з СПД -фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_14) на користь ПМП “Навігатор”, м. Миколаїв, вул.Новозаводська,17/1 (р/р 26004054202070 в МФ “Приватбанк”, МФО 326610, код ЄДРПОУ13859882) 42,5 грн. держмита та 59,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з Миколаївської міської ради м. Миколаїв, вул.Адміральська, 20 ( код ЄДРПОУ 26565573) на користь ПМП “Навігатор” (вул.Новозаводська,17/1, м. Миколаїв), (р/р 26004054202070 в МФ “Приватбанк”, МФО 326610, код ЄДРПОУ13859882) 42,5 грн. держмита та 59,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
|
Суддя |
К.Л.Василяка |