ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року 14:48Справа № 808/7398/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоус А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

за участю представників:

від позивача - Білюшов В.М. (довіреність № 2/2473 від 03 вересня 2013 року);

Мельник В.І. (довіреність № 14/2621 від 30 вересня 2013 року);

від відповідача - Лисенко О.В. (довіреність № 1/10 від 01 липня 2013 року);

Шпак О.В. (довіреність № 37/10 від 22 липня 2013 року);

ВСТАНОВИВ:

17.09.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (далі - позивач, ПАТ «Запоріжабразив») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 за № 0000452500, № 0000462500, № 0000482500, № 0000502500;

- визнати протиправними та скасувати частково:

податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 за № 0000472500 у частині визначення основного платежу у розмірі 5 835 718,39 грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 2 917 859,20 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 за № 0000532500 у частині визначення основного платежу у розмірі 1 271,10 грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 635,55 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 за № 0000512500 у частині застосування штрафних санкції у розмірі 6 206,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали з підстав, зазначених у позові, поясненнях (вх. № 10171 17.03.2014), та прохали позов задовольнити.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили повністю, з підстав, зазначених у письмових запереченнях (вх. № 41638 23.10.2013), поясненнях (вх. № 2171 20.01.2014), у зв'язку з чим прохали суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 03.06.2013 по 06.08.2013 СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Запоріжабразив» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного ті іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки від 20.08.2013 № 81/25-00/00222226 (далі - акт перевірки № 81).

Висновками акту перевірки встановлено порушення ПАТ «Запоріжабразив»:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п. 146.2, п. 146.3 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 880 226 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2012 року у сумі 2 795 504 грн., за 1 півріччя 2012 року у сумі 3 737 066 грн., за 3 квартали 2012 року у сумі 4 676 280 грн., за 2012 рік у сумі 5 880 226 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, абз. «а» п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування всього у сумі 1 727 984 грн., в тому числі за: лютий 2012 року - 1 049 046 грн., березень 2012 року - 379 216 грн., квітень 2012 року - 24 862 грн., травень 2012 року - 20 003 грн., червень 2012 року - 24 462 грн., липень 2012 року - 25 406 грн., серпень 2012 року - 100 044 грн., вересень 2012 року - 23 916 грн., жовтень 2012 року - 21 885 грн., листопад 2012 року - 27 769 грн., грудень 2012 року - 31 375 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ за грудень 2012 року у розмірі 338 800 грн.;

- пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.2, пп. 164.2.11, пп. «г», пп. «ґ», пп. «е» пп. 164.2.17, пп. 164.2.19 п. 164.2, п. 164.5, п. 164.6 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169, п. 170.7, пп. «а» пп. 170.9.1, пп. «а» пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170, п. 171.1, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176, пп. «б» п. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 Податкового кодексу України в результаті чого податок на доходи фізичних осіб занижено на 8 938,08 грн., в тому числі по періодах: січень 2012 року - 92,18 грн., лютий 2012 року - 4 369,27 грн., березень 2012 року - 29,96 грн., квітень 2012 року - 1 813,46 грн., травень 2012 року - 991,43 грн., червень 2012 року - 1 265,51 грн., липень 2012 року - 241,41 грн., серпень 2012 року - 87,46 грн., вересень 2012 року - 12,43 грн., жовтень 2012 року - 0,85 грн., грудень 2012 року - 34,12 грн.;

- пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, розділів ІІІ-IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України 24.12.2010 № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за № 46/18784 - подання податкової звітності за ф. № 1ДФ 1ДФ за І-IV квартали 2012 року (основні податкові розрахунки), І квартал 2012 року (уточнюючий податковий розрахунок № 9033207567 від 13.06.2012) не у повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками;

- пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХIV від 06.10.1998, в результаті чого занижено суму орендної плати у розмірі 436 206,85 грн. (в тому числі за січень - травень 2012 року по 72 701,14 грн. щомісяця, та за червень 2012 року на суму 72 701,15 грн.);

- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994, грошові кошти в загальній сумі 224 300,80 доларів США 1 779 267,38 грн. за послуги, які фактично не були надані нерезидентами, не надійшли у законодавчо встановлений строк, в тому числі: 147 522,8 доларів США / 1 169 964,06 грн. по агентському договору № 96 від 27.11.2009 з ООО «Вертикаль-М»(Росія); 76 778,0 доларів США / 609 303,32 грн. по агентському договору № 1 від 18.10.2010 з ООО «Лига-08»(Росія);

- п. 2.11, п. 7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, п. 15 розділу І, абз 4, п. 11 розділу ІІ та п. 12 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 31.03.1998 за № 218/2658, а саме підприємством проводились готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжних документів, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 8 943,39 грн.;

- пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, а саме: здійснення 13.01.2012, 17.01.2012, 12.03.2012, 05.04.2012, 06.04.2012, 10.04.2012, 18.04.2012, 20.04.2012, 20.04.2012 роздрібної торгівлі з каси ПАТ «Запоріжабразив» без одержання відповідного патенту на право здійснення торгівельної діяльності (у 2012 році вартістю 322,00 грн. на місяць);

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/98-ВР, а саме не проведення на суму 1 389,31 грн. розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

05.09.2013 СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі, на підставі акта перевірки, винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000472500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 8 820 339,00 грн., у тому числі за основним платежем 5 880 226,00 грн. та 2 940 113,00 грн. штрафні санкції;

- № 0000462500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 1 727 984 грн. та штрафні санкції на загальну суму 863 992 грн.;

- № 0000452500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 338 800 грн. за грудень 2012 року по декларації № 9085212285 від 21.01.2013;

- № 0000532500, яким позивачу збільшено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 14 427,12 грн., у тому числі за основним платежем 8 938,08 грн. та 5 489,04 грн.;

- № 0000482500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 654 310,28 грн., у тому числі за основним платежем 436 206,85 грн. та 218 103,43 грн. штрафних санкцій;

- № 0000502500, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 230 517,00 грн.;

- № 0000512500, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій 8 943,39 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 за № 0000472500 від 05.09.2013 про по податку на прибуток приватних підприємств на суму 8 820 339,00 грн. (за основним платежем 5 880 226,00 грн., штрафні санкції 2 940 113,00 грн.), судом встановлено наступне.

Щодо завищення позивачем витрат на суму 11 556 352 грн. збитків, отриманих від реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість.

В ході перевірки встановлено, що ПАТ «Запоріжабразив» завищено витрати операційної діяльності та, відповідно витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на суму збитків, отриманих від реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства за перевіряємий період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року на загальну суму 11 556 352 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 року на суму 9 150 415 грн.; за 1 півріччя 2012 року на суму 9 150 415 грн.; за 3 квартали 2012 року на суму 9 521 227 грн., за 2012 рік на суму 11 556 352 грн.

Підприємством у рядку 5 Податкових декларацій «витрати операційної діяльності» відображались показники собівартості реалізованої готової продукції, у тому числі такої, що підприємством ПАТ «Запоріжабразив» реалізовано за цінами, нижчими за собівартість.

Наказом Голови правління ПАТ «Запоріжабразив» ОСОБА_5 від 29.12.2012 № 334 «Про введення в дію Положення про облікову політику на 2012 рік» встановлено, що підприємство застосовує формули оцінки запасів при їх вибутті або передачі у виробництво за середньозваженою вартістю.

Порівнянням цін продажу (без ПДВ) (за рахунками обліку доходів - 701) із показниками повної собівартості (за рахунками обліку витрат - 92, 93, 901) згідно вибірково наданих до перевірки калькуляцій, що складаються підприємством на кожен вид продукції, встановлено, що деякі види готової продукції реалізуються підприємством з негативним фінансовим результатом.

ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» реалізовано з січня по грудень 2012 року готову продукцію власного виробництва, нижче повної собівартості, основним покупцям: ТОВ «Компанія Александр» (Запорізька область), ТОВ ВТК «Квант-Плюс» (Запорізька область), ТОВ «Кальдеріс Україна» (Донецька область); ТОВ «АМИ» (Київська область), ТОВ «Корунд Юг» (Дніпропетровська область).

Загальна сума витрат пов'язаних з виробленням готової продукції, яка реалізована у січні, лютому, липні та грудні 2012 року складає 163 247 348,69 грн.

Загальна сума доходу від реалізації продукції власного виробництва у січні, лютому, липні та грудні 2012 року складає 151 690 996,50 грн.

Таким чином, податковий орган, під час перевірки дійшов висновку, що сума перевищення фактично понесених витрат на виготовлення продукції над ціною реалізації без ПДВ складає 11 556 352,19 грн.

Суд не може погодитись з даним висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У даному випадку необхідно розпочати з визначення господарської діяльності, яке надано в підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність в Україні» міститься визначення господарської операції, а саме господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, з аналізу положень п.138.1.1 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, можна дійти висновку, що «використання товарів в оподатковуваних операціях» передбачає діяльність платника податків з виробництва та/або реалізації товару, що спрямована на отримання доходу.

З огляду на викладене, поняття «господарська діяльність», як сукупність господарських операцій, має певні ознаки, в тому числі, наявність економічного (фінансового) результату, цінової визначеності та спрямованості на отримання доходу.

Фінансовий результат, як кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства, може виражатись у формі прибутку або збитку.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що поняття «господарська діяльність» не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності та вказувати в цілому на збитковий характер господарської діяльності підприємця, що діє на власний ризик.

При цьому, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Суд зазначає, що поняття «дохід» та «прибуток» не є тотожними, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Крім того, законодавець не встановлює прямої залежності формування валових витрат відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких позивач отримав прибуток, а також не встановлює імперативного припису коригування валових витрат при продажу товарів за ціною, нижчою від розміру собівартості.

Водночас, основною умовою віднесення суми витрат, пов'язаних з придбанням товарів, до валових є те, що отриманий товар буде використовуватись у власній господарській діяльності. При цьому часовим періодом, у який такий товар має бути використаний у власній господарській діяльності, платник податку не обмежений.

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу, що в акті перевірки зазначено (стор. 10) про порівняння цін згідно вибірково наданих до перевірки калькуляцій, що складаються підприємством на кожен вид продукції.

З даного приводу, суд зауважує, що калькуляція собівартості одиниці виготовленої продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

Враховуючи наведене, операції з продажу ПАТ «Запоріжабразив» продукції за ціною, нижче собівартості не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності позивача, оскільки сума витрат на закупівлю сировини та матеріалів для виготовлення продукції є витратами, пов'язаними з веденням власної господарської діяльності позивача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про правомірність включення таких витрат до складу валових витрат.

Отже, відповідачем протиправно визначено суму податку на прибуток по даному епізоду за основним платежем на суму 2 426 834,00 грн. та за штрафними санкціями - 1 213 417,00 грн.

Стосовно завищення витрат за рахунок віднесення до їх складу витрат по взаємовідносинам з контрагентами по яким відсутній факт поставки товару (6 контрагентів).

1). По взаємовідносинам з ТОВ «Металкомплект». 25.04.2012 між ПАТ «Запоріжабразив» (покупець) та ТОВ «Металкомплект» (постачальник) укладено договір поставки продукції № 014 (т. 8 а.с. 99-101).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що передача товару від Постачальника Покупцеві здійснюється на складі Постачальника. За попередньою домовленістю, що повинно бути зазначено в заявці Покупця та узгоджено з Постачальником, Постачальник може здійснювати доставку товару в пункт поставки, вказаний Покупцем.

В підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані наступні документи: податкові накладні (т. 7 а.с. 242 - 257), відомості використаних ТМЦ (т. 7 а.с. 208-209), прибуткові ордери, видаткові накладні (т. 8 а.с. 8-22), витяг з журналу видачі довіреностей (т. 8 а.с. 23-31), товарно-транспортні накладні (т. 8 а.с. 32-41), корінці разових перепусток (т. 8 а.с. 42-47), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т. 8 а.с. 48-64), платіжні доручення, рахунки (т. 8 а.с. 65-98), журнали-ордери (т. 8 а.с. 103-162).

2). По взаємовідносинам з ТОВ «Юткомплекс» договір не укладався, реалізовано асботканина АТ-4.

В підтвердження виконання даних взаємовідносин позивачем надані наступні документи: платіжні доручення, рахунки-фактури (т. 4 а.с. 82-96), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т. 4 а.с. 96-100), податкові накладні (т. 4 а.с. 101-107), товарно-транспортні накладні (т. 4 а.с. 108-112), витяг з журналу видачі довіреностей (т. 4 а.с. 113-117), прибуткові ордери, видаткові накладні (т. 4 а.с. 118-133), документи в підтвердження використання товару у власній господарській діяльності (т. 4 а.с. 135-163).

3). По взаємовідносинам з ПП «Наша марка». 05.06.2006 між ПАТ «Запоріжабразив» (покупець) та ПП «Наша марка» (продавець) укладено договір поставки продукції № 03/06 (т. 6 а.с. 1-3).

Договором передбачено (мовою оригіналу) наступне:

«1.1 Продавец изготавливает и продает, Покупатель покупает поддоны деревянные, далее по тексту «Продукция» в ассортименте и по ценам, указанным в Спецификации, являющихся неотъемлемой частью настоящего Договора.

2.2 Поставка осуществляется автомобильными партиями по графику, согласованному обеими Сторонами в рабочем порядке.

2.3Датой поставки является дата, указанная в отгрузочных документах.

4.2.Покупатель имеет право проверить качество на предмет его соответствия стандартам, указанным в Спецификации…».

В підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані наступні документи: податкові накладні (т. 6 а.с. 70-90), прибуткові ордери, видаткові накладні (т. 6 а.с. 131-186), витяг з журналу видачі довіреностей (т. 6 а.с. 124-130), товарно-транспортні накладні (т. 6 а.с. 91-123), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т. 6 а.с. 56-69), платіжні доручення, рахунки (т. 6 а.с. 4-55), документи в підтвердження використання товару у власній господарській діяльності (т. 6 а.с. 187-235).

4). По взаємовідносинам з ТОВ «НВО «Індустрія Інвест» договір не укладався, реалізовано лампи, вимикачі, розетки.

В підтвердження виконання даних взаємовідносин позивачем надані наступні документи: платіжні доручення, рахунки-фактури (т. 9 а.с. 23-117), податкові накладні (т. 8 а.с. 163-210), подорожні листи (т. 7 а.с. 21-46), витяг з журналу видачі довіреностей (т. 7 а.с. 1-20).

5). По взаємовідносинам з ТОВ «Інструментальний центр» договір не укладався, реалізовано інструмент (набір шестигранних ключів, викрутка, молоток відбійний, тіглі графітосодерж. вогнетрим, мітчик труб, сверло).

В підтвердження виконання даних взаємовідносин позивачем надані наступні документи: податкові накладні (т. 9 а.с. 147-260), прибуткові ордери, видаткові накладні (т. 10 а.с. 1-74, т. 11 а.с. 63-250), товарно-транспортні накладні (т. 11 а.с. 1-62), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т. 9 а.с. 118-146), платіжні доручення, рахунки (т. 12 а.с. 1-212), документи в підтвердження використання товару у власній господарській діяльності (т. 9 а.с. 75-257).

6). По взаємовідносинам з ТОВ «Перша дніпропетровська будівельна компанія». 04.06.2012 між ПАТ «Запоріжабразив» (покупець) та ТОВ «Перша дніпропетровська будівельна компанія» (продавець) укладено договір № 05/06 (т. 5 а.с. 223).

Договором передбачено наступне (мовою оригіналу):

1.1. Продавец предлагает в собственность покупателю продукцию производственно-технического назначения:

- подкладка КБ-65 - 5 тон,

- подкладка КБ-50 б/у - 2 тон,

- болт закладной с гайкой - 1,1 тон,

- болт клеммный с гайкой - 0,7 тон,

- шуруп путевой 190 мм - 0,5 тон,

- изовтулка - 1000 штук,

в целях осуществления хозяйственной деятельности, ассортимент количество, цена которой оговаривается выставляемыми счетами, а Покупатель обязуется принять продукцию и платить за неё определённую денежную сумму.

2.1. Покупатель оплачивает поставляемую продукцию по цене согласно выставленных счетов.

2.2. Расчет по этому договору осуществить в национальной валюте Украины путём перечисления денежных средств на расчётный счёт Продавцом в таком порядке: 70 % предоплата предложенной суммы, 30 % отсроченного платежа на протяжении 5-ти банковских дней с момента поставки товара на склад Покупателя.

В підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані наступні документи: податкові накладні (т. 5 а.с. 237-242), прибуткові ордери, видаткові накладні (т. 5 а.с. 245-250), витяг з журналу видачі довіреностей (т. 5 а.с. 244), товарно-транспортна накладна (т. 5 а.с. 243), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т. 5 а.с. 236), платіжні доручення, рахунки (т. 5 а.с. 224-235), документи в підтвердження використання товару у власній господарській діяльності (т. 5 а.с. 251-259).

Висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Металкомплект», ТОВ «Юткомплекс», ПП «Наша марка», ТОВ «НВО «Індустрія Інвест», ТОВ «Інструментальний центр», ТОВ «Перша дніпропетровська будівельна компанія». за 2012 рік у акті перевірки ґрунтуються на трьох обставинах, перша - наявність актів перевірок контрагентів позивача, за результатами яких начеб-то встановлено відсутність реальності продажу та придбання товарів (робіт, послуг) зазначеними контрагентами позивача, друга обставина - не надання ПАТ «Запоріжабразив» до перевірки товарно-транспортних накладних по ТОВ «Металкомплект», ТОВ «НВО «Індустрія Інвест», які б засвідчували факт отримання позивачем товару від зазначених контрагентів.

Суд не погоджується з вищезазначеними доводами відповідача з огляду на наступне.

По-перше, самі по собі акти перевірок контрагентів позивача не є і не можуть бути належними та допустимими доказами порушень позивача, оскільки суду не надано доказів існування викладених у таких актах обставин, до того ж невідомо, чи приймалось за результатами таких актів перевірок податкове повідомлення-рішення, чи було воно оскаржено і які наслідки такого оскарження.

По-друге, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Статтею 3 Закону України № 996-IV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-IV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-IV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, про факт отримання товару позивачем свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні», пункту 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, банківські виписки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року за № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті та досліджені судом первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Первинні документи, наявності господарських відносин між ПАТ «Запоріжабразив» та вище переліченими контрагентами позивача, виписані відповідно до пункту 9.2. статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» пункту 2.4. статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності (пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В акті перевірки перераховано первинні документи, складені під час взаємовідносин між ПАТ «Запоріжабразив» та його постачальниками, тобто перевіряючим під час перевірки було надано первинні документи, що підтверджують понесені витрати та дають підприємству право на їх віднесення до складу валових витрат.

Згідно статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява № 3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Натомість належним доказом наявності обставин, зазначених акті перевірки, може бути лише такі, що набрали законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним або вирок суду у кримінальній справі, який встановлював би відповідні обставини.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

У свою чергу, суд також вважає необхідним наголосити, що такий факт, як відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та на формування валових витрат.

Адже, згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначених категорій суб'єктів господарювання не відноситься.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Отже, відповідачем протиправно визначено суму податку на прибуток по даному епізоду за основним платежем на суму 298 048,00 грн. та за штрафними санкціями - 149 024,00 грн.

Стосовно завищення витрат за рахунок віднесення до них витрат експедитора ТОВ «Укрінтерекспедиція» на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування.

В ході перевірки встановлено, що ПАТ «Запоріжабразив» надано акти виконаних робіт, в яких зафіксовано послуги, а саме, маршрут перевезення в міжнародному сполученні, державні номери транспортних засобів та причепів, які здійснювали перевезення, загальна сума наданих послуг. (перелік виконаних робіт наведено у додатку до акту № 3.1.2.2, т. 1 а.с. 192-216).

Перевіркою встановлено, що в актах виконаних робіт відсутня інформація про залучення третіх осіб, а саме, фактичних перевізників - автотранспортних підприємств.

Як встановлено судом підставою для висновку податкового органу про порушення п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, пп. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України стало включення позивачем до складу валових витрати 12 455 254 грн. без їх документального підтвердження.

31.01.2005 між ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» (клієнт) та ТОВ «Укрінтерекспедиція» (експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 117 (т. 2 ст. 59-62 та додатки до нього ст. 63-83).

Згідно умов договору:

1.1. За цим Договором Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони - Клієнта організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

1.2. 3а цим Договором Експедитор вправі організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним ним самостійно або Клієнтом, укладати від свого імені договори перевезення вантажу, включаючи договори, направлені на організацію перевезення, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також здійснювати інші обов'язки, пов'язані з перевезенням.

1.3. Транспортні, експедиторські та інші послуги, пов'язані з міжнародним автоперевезенням вантажу, та відповідальність сторін визначаються цим договором, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), надалі Конвенція КДПВ, Цивільним кодексом України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», іншими законами та нормативно-правовими актами України.

2.1. Згідно з цим договором Експедитор зобов'язується:

2.1.2. Укладати від свого імені договори перевезення вантажу та інші договори, пов'язані з перевезенням та організацією перевезення.

2.1.3. Подавати під завантаження, в узгоджені сторонами строки, транспортні засоби, придатні для перевезення вантажу, вказаного в заявці.

2.1.8. Здійснювати своєчасні розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів та іншими учасниками транспортного процесу.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Дана норма є загальною, оскільки не визначає правочинів, які можуть бути укладені.

Одночасно, відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Наведена норма є спеціальною, оскільки конкретизує вид договору, який може бути укладений у межах договору транспортного експедирування (договір перевезення вантажу).

Таким чином, договір між позивачем та ТОВ «Укрінтерекспедиція» стосується укладення від імені останнього та за рахунок позивача договору перевезення, а також наявність у ньому інших пов'язаних зобов'язань, а тому на вказаний договір розповсюджуються норми законодавства, які регулюють діяльність у межах договору транспортного експедирування.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» (стаття 48).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи також передбачена пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 за № 363.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Таким чином, витрати ТОВ «Укрінтерекспедиція» мають бути підтверджені документами, які видані суб'єктами господарювання, що залучалися до перевезення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Оскільки витрати ТОВ «Укрінтерекспедиція», які були здійснені за рахунок позивача, не підтверджуються вищезазначеними документами, суд дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження понесених позивачем у зв'язку з придбанням транспортних послуг витрат на загальну суму 12 455 254 грн.

З огляду на зазначене, відповідачем правомірно визначено суму податку на прибуток по даному епізоду за основним платежем на суму 2 615 603,00 грн. та за штрафними санкціями - 1 307 801,50 грн.

Щодо завищення витрат за рахунок віднесення до них амортизації основних фондів під час їх капітального ремонту.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Запоріжабразив» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму амортизаційних нарахувань по об'єктах основних засобів, які перебували на реконструкції, модернізації, добудові, дообладнанні та інших видах поліпшення на загальну суму 2 518 388,00 грн. в т.ч. по періодах: 1 квартал 2012 року - 1 109 212 грн.; півріччя 2012 року - 1 579 654 грн.; 3 квартали 2012 року - 1 908 968 грн.; 2012 рік - 2 518 388 грн.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Запоріжабразив» у 2012 році здійснював реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання та інші види поліпшення об'єктів основних засобів 3, 4 та 5 груп.

ПАТ «Запоріжабразив» у 2012 році всього здійснено капітальних інвестицій на суму 11 744 487,50 грн.

Приймання виконаних (закінчених) робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізації, добудови, реконструкції тощо) ПАТ «Запоріжабразив» оформлено актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (типова форма № 03-2, затверджена наказом Мінстату України від 29.12.1995 № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку»). Ця форма застосовується для оформлення приймання-здачі основних засобів із ремонту, реконструкції та модернізації.

Перевіркою встановлено, що акти виконаних робіт підписані уповноваженими працівниками цехів комбінату та представником цеху, який виконував ремонт, реконструкцію та модернізацію. Акти також підписані головним бухгалтером ПАТ «Запоріжабразив» Мельник М.І. та затверджені технічним директором ПАТ «Запоріжабразив» Г.М. Певзнер, начальником УГМ А.Н. Школою, (зведені дані у розрізі груп основних засобів з посиланням на перелік складених актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (типова форма № 03-2) наведено у додатку до акту № 3.1.3.1.).

Виконані роботи з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізації, добудови, реконструкції тощо) комбінату відповідають вимогам п. 29 та п. 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, а саме, корелюються з:

«технічними характеристиками ознак ремонту, реконструкції, модернізації основних засобів, є спрямування виконуваних робіт на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод»,

«поліпшенням є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання».

Згідно п. 23 Наказу Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Запоріжабразив» на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, поліпшення основних засобів не призупиняв нарахування амортизації. (Зведені дані щодо завищення амортизаційних відрахувань по об'єктах основних засобів, що перебували на модернізації, реконструкції, поліпшенні у 2012 році, наведено у додатку до акту № 3.1.3.1).

Згідно з пунктом 146.1 статті 146 Податкового кодексу України облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності», як окремий об'єкт амортизації.

Відповідно до підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті. 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації.

Відповідно до пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України, амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, 138.1. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином, ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму амортизаційних відрахувань по об'єктах основних засобів, які перебували на реконструкції, модернізації, добудові, дообладнанні та інших видах поліпшення на суму 2 518 388,00 грн.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги акти приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів наданих позивачем саме під час проведення перевірки, відповідачем правомірно визначено суму податку на прибуток по даному епізоду за основним платежем на суму 528 862,00 грн. та за штрафними санкціями 264 431,00 грн.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000472500 від 05.09.2013 у частині визначення основного платежу у розмірі 2 724 882 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 362 441 грн., а саме скасуванню в частині нарахування грошового зобов'язання по взаємовідносинам з реалізації продукції за цінами нижчими за собівартість та по взаємовідносинам з ТОВ «Металкомплект», ТОВ «Юткомплекс», ПП «Наша марка», ТОВ «НВО «Індустрія Інвест», ТОВ «Інструментальний центр», ТОВ «Перша дніпропетровська будівельна компанія».

Щодо податкових повідомлень-рішень від 05.09.2013 за № 0000452500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 338 800 грн. та № 0000462500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1 727 984 грн. та штрафні санкції на загальну суму 863 992 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені за результатами встановлених порушень по епізоду щодо завищення позивачем витрат на суму 11 556 352 грн. збитків, отриманих від реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість та по епізоду щодо завищення витрат за рахунок віднесення до їх складу витрат по взаємовідносинам з контрагентами по яким відсутній факт поставки товару (ТОВ «Металкомплект», ТОВ «Юткомплекс», ПП «Наша марка», ТОВ «НВО «Індустрія Інвест», ТОВ «Інструментальний центр», ТОВ «Перша дніпропетровська будівельна компанія»).

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000452500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 338 800 грн.

За цими операціями податковим органом визначено суму податку на додану вартість у розмірі 306 983,33 грн. у тому числі по взаємовідносинам з ПП «Наша марка» - 220 548 грн., з ТОВ «Юткомплекс» - 6 971,25 грн., з ТОВ «Перша Дніпровська будівельна компанія» - 16 483,34 грн., з ТОВ «НВО «Індустрія Інвест» - 26 463,55 грн., з ТОВ «НВП «Індустріальний центр» - 36 517,19 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000462500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1 727 984 грн. та штрафні санкції на загальну суму 863 992 грн.

В ході перевірки встановлено, що за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 по операціям придбання з податком на додану вартість матеріальних запасів, які не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, ПАТ «Запоріжабразив» завищено дозволений податковий кредит на загальну суму 1 751 968,76 грн.(з урахуванням акту перевірки від 27.06.2013 № 2/25-00/00222226 відповідно до якого зменшено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ за листопад 2012 року у розмірі 7 833 грн.), у тому числі по періодах: за січень 2012 року - 1 030 339,01 грн., за лютий 2012 року - 356 863,86 грн., за липень 2012 року - 50 949,60 грн., за грудень 2012 року - 313 816,31 грн., оскільки ПАТ «Запоріжабразив» здійснює реалізацію виготовленої продукції за цінами нижчими її собівартості.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Вище, суд вже дійшов висновку про правомірність включення до складу валових витрат по операціям з продажу ПАТ «Запоріжабразив» продукції за ціною, нижче собівартості, оскільки сума витрат на закупівлю сировини та матеріалів для виготовлення продукції є витратами, пов'язаними з веденням власної господарської діяльності позивача.

Крім того, враховуючи наявність у позивача первинних документів придбаного товару від контрагентів приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, позивач цілком правомірно визначено податок на додану вартість.

Суд також вважає необхідним зазначити, що такий факт, як відсутність у позивача товарно-транспортної накладної та інших перевізних документів, у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

З огляду на вищезазначене, суд вважає неправомірним та безпідставним висновок про завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1 751 968,78 грн. та 306 983,33 грн.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 за № 0000452500, № 0000462500 підлягають скасуванню повністю.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 за № 0000482500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 654 310,28 грн., у тому числі за основним платежем 436 206,85 грн. та 218 103,43 грн. штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Представники відповідача посилаються на те, що рішенням Запорізької міської ради від 03.03.2008 за № 79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» затверджено базову вартість 1м2 землі у розмірі 190,18 грн., із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2008, нові коефіцієнти місця розташування та коефіцієнти впливу локальних факторів. Так, згідно п. 8 даного рішення вирішено визнати рішення Запорізької міської ради від 15.06.2001 за № 17 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової грошової оцінки. Але, всупереч вимог рішення Запорізької міської ради № 79 від 03.03.2008, ПАТ «Запоріжабразив» користується грошовою оцінкою земельних ділянок відповідно до рішення № 17 від 15.06.2001, яке втратило чинність. В результаті невірного застосування позивачем нормативної грошової базової грошової оцінки землі підприємством за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 занижено суму орендної плати по договорам оренди державної та комунальної власності у сумі 436 206,85 грн. З огляду на зазначене, представники відповідача вважають висновки акту перевірки щодо порушення позивачем земельного законодавства такими, що відповідають дійсності, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000482500 таким, що винесене у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що на підставі рішення міської ради № 25/10 від 20.01.2003 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (від 29.05.2003), який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 286 від 02.05.2003 (т. 2 а.с. 85-88).

Відповідно до умов вказаного Договору оренди ВАТ «Запоріжабразив» отримав у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 9.9337 га., яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дмитрова, 44, кадастровий номер 2310100000:07:036:0025, для розташування проммайданчика по виробництву шліфувальної шкурки з енергозабезпеченням. Строк дії договору оренди земельної ділянки 10 років.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.3 вказаного Договору оренди, плата встановлена за один календарний рік у розмірі 91 154,85 грн., умови договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за угодою сторін.

Пунктами 3.4. та 4.4. Договору оренди передбачено, що орендна плата підлягає індексації відповідно до індексації грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, а також Орендар зобов'язаний щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Умови зміни та припинення і розірвання вищевказаного договору передбачено пунктом 7.1 Договору, а саме зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін, у разі незгоди, щодо змін умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку.

На підставі рішення міської ради № 16/100 від 24.11.2004 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ВАТ «Запоріжабразив» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (акт прийому-передачі від 04.05.2005), який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040526100264 від 04.05.2005 (т. 2 а.с. 89-95).

Відповідно до умов вказаного Договору оренди ВАТ «Запоріжабразив» отримав у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,4284 га., яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дмитрова/Виробнича, 42/1-В, кадастровий номер 2310100000:07:036:0014, для розташування будинку культури. Строк дії договору оренди земельної ділянки 10 років.

На підставі рішення міської ради № 44/357 від 20.04.2005 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ВАТ «Запоріжабразив» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (від 28.12.2005), який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040626100094 від 10.02.2006 (т. 2 а.с. 97-105).

Відповідно до умов вказаного Договору оренди ВАТ «Запоріжабразив» отримав у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,8511 га., яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дмитрова, 44-А, кадастровий номер 2310100000:07:036:0016, для розташування фільтрово-очищувальних споруд. Строк дії договору оренди земельної ділянки 10 років.

Умови договорів оренди земельної ділянки № 040526100264 від 04.05.2005 і № 040626100094 від 10.02.2006 є ідентичними.

Відповідно пункту 9 Договорів оренди, орендна плата вноситься у грошовій формі та в розмірі 12 715,10 грн. (договір № 040526100264 від 04.05.2005) та 12 644,63 грн. (договір № 040626100094 від 10.02.2006).

Пунктами 10 і 12 Договорів передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати;

- в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 30 Договорів до обов'язків орендаря віднесено самостійне щорічне індексування розміру орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Пунктом 30 Договорів визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Згідно податкової декларації № 9002281145 ПАТ «Запоріжабразив» з плати за землю від 30.01.2012, за період з січня по червень 2012 року позивачем самостійно визначено суму орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника (за вказаний період загалом) - 226 857,66 грн., а саме по 37 809,61 грн. сплаті щомісячно за земельні ділянки, надані в оренду за вищевказаними договорами.

Факт сплати позивачем сум податку, самостійно задекларованого податковою декларацією № 9002281145 підтверджується платіжними дорученнями (т. 6 а.с. 242-254).

Позивачем надано суду висновок експертного економічного дослідження № 3626/3627-12 від 05.11.2012, складений експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Даним висновком досліджувалось правомірність висновків, відображених в Акті СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС № 287/25-0/00222226 від 10.08.2012.

Актом перевірки (про результати позапланової перевірки ПАТ «Запоріжабразив» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати грошового зобов'язання орендної плати за землю за період з 01.07.2009 по 31.06.2012) № 287/25-0/00222226 від 10.08.2012 встановлені порушення ПАТ «Запоріжабразив», ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», ст. 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України в результаті чого занижено орендну плату за землі державної та комунальної власності на суму 2 107 877,31 грн. (в тому числі за липень-грудень 2009 року - 411 910,42 грн., за 2010 рік - 770 017,67 грн., за 2011 рік - 489 742,37 грн., за січень-червень 2012 року на суму 436 206,85 грн.).

Висновком експерта документально підтверджено правильність нарахування та повноти сплати ПАТ «Запоріжабразив» орендної плати за землю за період з січня 2009 року по червень 2012 року, на підставі укладених договорів оренди земельних ділянок № 040626100094 від 10.02.2006, № 040526100264 від 04.05.2005 та № 286 від 02.06.2003.

Відповідно до частин 3 та 5 статті 82 КАС України, якщо експерт під час проведення експертизи виявить факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він може включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Суд погоджується з висновками судового експерта, на підставі наступного.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 (із змінами та доповненнями), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктами 288.2, 288.3, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про оренду землі» Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до абзацу «а» статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Таким чином, виключним правом на укладання договорів оренди землі, що є власністю територіальної громади м. Запоріжжя, внесення змін до договорів оренди та інші дії пов'язані з виконанням прав власності, належить Запорізькій міській раді.

Також представники відповідача посилались на постанову Вищого господарського суду України від 25.04.2013 по справі № 5009/3430/12 за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у сумі 2 107 877,31 грн., якою позовні вимоги задоволені, стягнуто з ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на користь Запорізької міської ради 2 107 877,31 грн. заборгованості з орендної плати.

В обґрунтування суд касаційної інстанції зазначив, що як на час укладання договорів оренди земельних ділянок, так і на час виникнення спору, обов'язковим елементом визначення розміру орендних платежів є нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ст. 5 Закону України «Про оцінку земель»), яка у відповідності до положень статті 18 цього закону, проводиться не рідше ніж на 5-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися як зміна розміру орендної плати, а є лише її передумовою. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ст. 5 ЦК України). Так як зміна нормативної грошової оцінки землі проведена у межах правових норм, що діяли на момент укладення договорів оренди землі, не може оцінюватися як зміна правових норм, що регулюють відносини з орендної плати землі, а тому розповсюджуються як на відносини, що склалися, так і на відносини, що виникають у майбутньому.

Проте, відповідно до постанови Верховного Суду України від 11 червня 2013 року по справі № 21-166а13 договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з висновком Вищого адміністративного суду України про те, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № 309-VІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на встановлені обставини, судом встановлено, що положеннями договорів оренди не передбачене самостійне збільшення орендної плати орендарем у зв'язку зі збільшенням нормативно - грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, висновки СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі щодо заниження орендної плати ПАТ «Запоріжабразив» у сумі 436 206,85 грн., що також призвело до застосування штрафних санкцій на суму 218 103,43 грн. є неправомірними та не узгоджуються з нормами діючого законодавства, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000482500 від 05.09.2013 повністю.

Що стосується податкових повідомлень-рішень від 05.09.2013 за № 0000512500, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій 8 943,39 грн., та № 0000532500, яким позивачу збільшено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 14 427,12 грн., у тому числі за основним платежем 8 938,08 грн. та 5 489,04 грн., судом встановлено наступне.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення частково, а саме № 0000512500 на суму 6 206,00 грн. та № 0000532500 на суму 1 906,65 грн. (у тому числі 1 271,10 грн. за основним платежем і 635,55 грн. штрафних санкцій).

Стосовно порушень, за результатами яких винесене податкове повідомлення-рішення № 0000512500 в акті перевірки № 81 (стор. 129-130) встановлено відсутність підтвердних документів на суму витрат, пов'язаних з проїздом відряджених працівників ПАТ «Запоріжабразив» на суму 8 943,39 грн.

Стосовно порушень, за результатами яких винесене податкове повідомлення-рішення № 0000532500 в акті перевірки № 81 (стор. 82-88) встановлено, що ПАТ «Запоріжабразив» неоподатковані надміру витрачені працівниками у відрядженні кошти, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період 2012 року, зокрема, у сумі 1 271,10 грн.

Судом встановлено, що вищевказані порушення виникли в результаті відсутності підтвердних документів на відрядження:

- ОСОБА_10 - командировочні витрати, до яких входить вартість авіаквитка на суму 2 549,00 грн. - при відсутності посадкового талону та документу про сплату;

- ОСОБА_5 - командировочні витрати, до яких входить вартість авіаквитка на суму 1 131,00 грн. - при відсутності посадкового талону;

- ОСОБА_5 - командировочні витрати, до яких входить вартість авіаквитка на суму 2 526,00 грн. - при відсутності посадкового талону та документу про сплату.

Як встановлено матеріалами справи, наказом № 104а від 18.04.2012 ПАТ «Запоріжабразив» відкомандировано ОСОБА_10 до м. Іршава на строк з 17.04.2012 по 19.04.2012. Згідно звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, ОСОБА_10 сплачено, зокрема 2 549,00 грн. за квитки авіарейсу «м. Дніпропетровськ - м. Київ» та «м. Київ - м. Дніпропетровськ».

В обґрунтування витрат позивачем надано до суду електронний квиток KIY AVIA серія АВС № 709102 від 12.04.2012 (ЕТКТ 870 9568294883) рейси: «м. Дніпропетровськ - м. Київ» відправлення 17.04.2012 об 11:00, прибуття о 12:00; «м. Київ - м. Дніпропетровськ» відправлення 19.04.2012 о 13:00, прибуття о 14:00, на загальну суму 2 549,00 грн.

Також в матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордера № 68 від 12.04.2012 на суму 2 549,00 грн. за авіаквитки.

Наказом № 95а від 13.04.2012 ПАТ «Запоріжабразив» відкомандировано ОСОБА_5 до м. Київ на строк з 17.04.2012 по 19.04.2012. Згідно звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, ОСОБА_5 сплачено, зокрема 1 131,00 грн. за квиток авіарейсу «м. Київ - м. Запоріжжя».

В обґрунтування витрат позивачем надано до суду електронний квиток KIY AVIA серія АВС № 709312 від 19.04.2012 (ЕТКТ 011 9568339280) рейс «м. Київ - м. Запоріжжя» відправлення 19.04.2012 о 20:05, прибуття о 21:20 на суму 1 131,00 грн.

Також в матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордера № 53 від 19.04.2012 на суму 1 131,00 грн. за авіаквитки.

Наказом № 108а від 23.04.2012 ПАТ «Запоріжабразив» відкомандировано ОСОБА_5 до м. Київ на строк з 23.04.2012 по 24.04.2012. Згідно звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, ОСОБА_5 сплачено, зокрема 2 526,00 грн. за квиток авіарейсу «м. Дніпропетровськ - м. Київ».

В обґрунтування витрат позивачем надано до суду електронний квиток KIY AVIA серія АВС № 709429 від 23.04.2012 (ЕТКТ 870 9568339355) авіарейс «м. Дніпропетровськ - м. Київ» відправлення 23.04.2012 о 20:00, прибуття о 21:00 на суму 2 526,00 грн.

Також в матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордера № 402 від 23.04.2012 на суму 2 526,00 грн. за авіаквитки.

Листом Авіакомпанії АО «Мотор Січ» № АК-1704 від 05.08.2013 (т. 3 а.с. 134) підтверджено, що пасажир ОСОБА_5 був зареєстрований (№ електронного квитка 0119568339280) та здійснив виліт рейсом М9 408 за маршрутом Київ (Бориспіль) - Запоріжжя 19.04.2012.

Листом Авіакомпанії «Аєросвіт» № 3-0-1-1-03/156 від 27.08.2013 (т. 3 а.с. 135) підтверджено, наступне:

пасажир BEREZA/ANATOLIY (авіаквиток 870-9568339355) дійсно скористався послугами Авіакомпанії «Аєросвіт» рейсом VV 0008 за маршрутом «м. Дніпропетровськ - м. Київ» 23.04.2012 у бізнес класі обслуговування;

пасажир DUBININA/SVITLANA (авіаквиток 870-9568294883) дійсно скористався послугами Авіакомпанії «Аєросвіт» рейсом VV 0004 за маршрутом «м. Дніпропетровськ - м. Київ» 17.04.2012 та рейсом VV 0003 за маршрутом «м. Київ - м. Дніпропетровськ»19.04.2012.

Вартість авіаквитка становить 870-9568339355 - 2 416 грн. та вартість авіаквитка становить 870-9568294883 - 2 459 грн.

Відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затвердженими наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14.03.2006 № 187, електронний квиток - це електронний документ, що включає роздрук маршруту, електронні купони і, у випадку використання, документ для посадки.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004.

Відповідно до пункту 3.2 Положення передбачено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Пунктом 7.41 Положення передбачено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 затверджено Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон.

Пунктом 15 розділу І Інструкції, передбачено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

Абзацем 4 пункту 11 розділу ІІ Інструкції передбачено, що разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Абзацами 1, 2 пункту 12 розділу ІІ Інструкції встановлено, що витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

У разі використання електронного авіаквитка підставою для відшкодування витрат на його придбання є такий пакет документів: оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера); роздрук на папері частини електронного авіаквитка із вказаним маршрутом (маршрут/квитанція); оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира.

Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Як встановлено матеріалами справи, звіти робітниками ПАТ «Запоріжабразив» ОСОБА_10 та ОСОБА_5 подавались. Факт оплати 6 206,00 грн. за отримані авіаквитки підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера, підписані касиром та засвідчені печаткою.

З огляду на зазначене, суд зауважує, що за наявності роздруку маршруту і розрахункового документа, заповненого за всіма вимогами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», жодних питань про відшкодування витрат на відрядження виникати не повинно.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000512500 про застосування штрафних санкцій на оскаржену суму 6 206,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Абзацем 6 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 за № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що податковим органом штрафні санкції у розмірі 6 206,00 грн. застосовані протиправно, оскільки позивачем надані суду усі необхідні підтвердні документи, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000512500 від 05.09.2013 підлягає скасуванню на суму 6 206 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000532500 про збільшення суми податку на доходи фізичних осіб на оскаржену суму 1 906,65 грн. (у тому числі 1 271,10 грн. за основним платежем і 635,55 грн. штрафних санкцій), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 140.1.7 пунктом 140.1 статті 140 Податкового кодексу України встановлено, що витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Коефіціент (1,204819) = 100 : (100 - 17 %)

6 206,00 х к1,204819=7 477,10 грн.

7 477,10 грн. х 17% =1 271,10 грн.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Позивачем оскаржується сума основного платежу 1 271,10 грн., на яку, на підставі абзацу 3 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, нараховано суму штрафних санкцій 635,55 грн.

З огляду на зазначене, суд вважає що податкове повідомлення-рішення № 0000532500 від 05.09.2013 в частині визначення основного платежу у розмірі 1 271,10 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 635,55 грн. - підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 № 0000502500, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 230 517,00 грн., судом встановлено наступне.

В ході перевірки та під час судового розгляду справи встановлено, що між позивачем (Принципал) та ООО «Вертикаль-М» (Агент) укладено агентський договір № 96 від 27.11.2009 (т. 13 а.с. 2-3). За умовами вказаного договору Агент зобов'язується здійснювати наступні дії: забезпечити укладення договору поставки карбіда кремнію металургійного між Принципалом та Республіканським унітарним підприємством «Білоруський металургійний завод», м. Жлобін, Білорусія. Винагорода Агента по даному договору складає 4 (чотири) % від ціни договору між позивачем та РУП «Білоруський металургійний завод».

Агентом, на виконання умов агентського договору № 96 від 27.11.2009 складені акти виконаних робіт на загальну суму 147 522,8 доларів США (1 169 705,45 грн.), що складає 4 % від відвантаженого в адресу РУП «Белорусский металлургический завод», Республіка Білорусь, карбіду кремнію металургійного.

Дані щодо відповідності актів № 1 від 04.12.2009 (дата відвантаження та сплата продукції 13.11,2009, раніше складання договору № 96 від 27.11.2009) та № 8 від 01.09.2010 на загальну суму 147 522,8 доларів США, що складає 4 % від відвантаженого карбіду кремнію металургійного згідно вантажно-митним деклараціям по договору № 9013766 від 18.09.2009, по договору № ПП1323/69-10067 від 28.12.2009 з РУП «Белорусский металлургический завод» Республіка Білорусь, наведені у додатку № 7, № 8 до акту. Актами виконаних робіт Сторонами підтверджено, що обов'язки по агентському договору № 96 від 27.11.2009 виконані у повному обсязі ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», Принципалом, та ООО «Вертикаль-М», Росія, Агентом, на виконання умов агентського договору № 96 від 27.11.2009 перераховано кошти на загальну суму 147 522,8 доларів США (1 169 964,06 грн.) відповідно банківських реквізитів сторін договору, граничний строк надання послуг (товару): 12.06.2010, 11.07.2010, 08.09.2010, 11.10.2010, 03.11.2010, 01.12.2010, 03.01.2011, 01.02.2011, 02.03.2011.

18.10.2010 між позивачем (Принципал) та ООО «Лига-08» (Агент) укладено договір № 1 (т. 2 а.с. 200-202), предметом якого є забезпечення укладання договору поставки карбіду кремнія металургійного між Принципалом та РУП «Білоруський металургійний завод», м. Жлобін, Білорусь. Винагорода агента по вказаному договору складає 4 (чотири) відсотки від ціни договору між позивачем та РУП «Білоруський металургійний завод». Згідно умов цього договору ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», Продавець, з однієї сторони та РУП «Белорусский металлургический завод», Республіка Білорусь, Покупець, з іншої сторони, уклали договір № ПП1323/69-11028 від 03.12.2010 про поставку карбіду кремнію металургійного.

Між ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» Принципалом, та ООО «Лига-08», Росія, Агентом, на виконання умов агентського договору № 1 від 18.10.2010 складені акти виконаних робіт № 1 від 28.10.2010 та № 2 від 01,11.2010 (дата відвантаження та сплата продукції 10.09.2010 (акт № 1) та 15.10.2010 (акт № 2), раніше складання договору № 1 від 18.10.2010 на загальну суму 76 778 доларів США (608 634,77 грн.). Актами виконаних робіт Сторонами визначається, що обов'язки по агентському договору № 1 від 18.10.2010 виконані у повному обсязі. В актах по агентському договору № 1 від 18.10.2010 з ООО «Лига-08», Росія, зазначені поставки карбіду кремнію металургійного, які здійснені в період дії договору № ПП 1323/69-10067 від 28.12.2009 з РУП «Белорусский металлургический завод», Білорусь, з 10.09.2010 по 30.12.2010. Дані щодо відповідності актів виконаних робіт по агентському договору № 1 від 18.10.2010 з ООО «Лига-08», Росія на загальну суму 76 778 доларів США (608 634,76 грн.), що складає 4 % від відвантаженого карбіду кремнію металургійного згідно вантажно-митним деклараціям по договору № ПП1323/69-10067 від 28.12.2009 з РУП «Белорусский металлургический завод» Республіка Білорусь, наведені у додатку № 9 до акту. ВАТ «Запорізький абразивний комбінат», Принципалом, на виконання умов агентського договору № 1 від 18.10.2010 з ООО «Лига-08», Росія, Агентом, перераховано кошти на загальну суму 76 778 доларів США (609 303,32 грн.) відповідно банківських реквізитів сторін договору. Граничний строк надання послуг (товару): 27.04.2011, 16.05.2011, 20.06.2011, 24.07.2011.

На підтвердження виконання вищезазначених агентських договорів позивачем до перевірки і суду надані акти виконаних робіт, у яких зазначено, що Агентом були виконані а Принципалом прийняті послуги по відвантаженню карбіду кремнія металургійного на адресу РУП «Білоруський металургійний завод» м. Жлобін, Білорусь. Таким чином, зазначені акти виконаних робіт не містять змісту та обсягу господарської операції згідно предмета зазначених договорів - забезпечення укладення договору поставки.

Також позивачем надані відповідачу під час перевірки і суду копії податкових накладних, виписаних ООО «Вертикаль-М» та ООО «Лига-08», у графі «Номенклатура поставки товарів (послуг)» яких зазначено лише «маркетингові послуги», без будь-якої конкретизації їх змісту. Інших документів в підтвердження виконання зазначеними контрагентами позивача дій, визначених як предмет зазначених агентських договорів, позивачем ані відповідачу під час перевірки ані суду під час судового розгляду не надано. Отже, надані позивачем документи не є такими, які можливо прийняти для підтвердження даних податкового обліку та такими, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій і використання їх у власній господарській діяльності позивача.

Крім того, відповідачем з метою отримання інформації направлено спеціальний запит до компетентного органу Республіки Білорусь по РУП «Білоруський металургійний завод» та компетентного органу Росії по ООО «Вертикаль-М», Росія, ООО «Лига-08», Росія з питань підтвердження господарських відносин між РУП «Білоруський металургійний завод», Республіка Білорусь та ООО «Вертикаль», Росія, ООО «Лига-08», Росія. Інформацією з додатками від компетентних органів Республіки Білорусь, наданою управлінням міжнародних зв'язків ДПС України листом № 5977/0/71-12/12-2017 від 15.10.2012, отриманої від Міністерства по податках та зборах Республіки Білорусь, не підтверджено наявності господарських, фінансових та інших взаємовідносин між ВАТ «Білоруський металургійний завод» та ООО «Вертикаль-М», ООО «Лига-08».

Зокрема, згідно пояснювальної записки економіста ВАТ «Білоруський металургійний завод», представники ООО «Вертикаль-М» та ООО «Лига-08» (Росія, м. Липецьк) з пропозиціями на поставку карбіду кремнію і про укладення договорів, контрактів з ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» в управління постачання сировиною не звертались. Договори з ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» № ПП1323/69-10067 від 28.12.2009 і № ПП1323/69-11028 від 03.12.2010, укладені на підставі прийнятого рішення цінової комісії. Обговорення з приводу підписання додатків до договорів з ВАТ «ЗАК» між ВАТ «БМЗ» і ООО «Вертикаль-М», ООО «Лига-08» (Росія, м. Липецьк) не проводились.

Інформацією з додатками від компетентних органів Росії, наданої управлінням міжнародних зв'язків ДПС України листом № 6409/0/71-12/12-2017 від 18.10.2012, та отриманої від Міжрегіональної інспекції Федеральної податкової служби Росії по централізованій обробці даних, підтверджено реєстрацію ООО «Вертикаль-М» за адресою масової реєстрації, та подання останньої податкової та бухгалтерської звітності за 4 квартал 2010 року.

Інформацією з додатками від компетентних органів Росії, наданої управлінням податкової міліції Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби листом №781/7/07-0/906 від 19.11.2012 та отриманої від Міжрегіональної інспекції Федеральної податкової служби Росії по централізованій обробці даних підтверджено реєстрацію ООО «Лига-08» за адресою масової реєстрації та має ознаки «одноденної» фірми. З моменту постановки на облік інспекції федеральної податкової служби Росії № 34 податкова та бухгалтерська звітність не надавалась, операції по розрахунковим рахункам призупинені рішенням від 06.08.2012.

Таким чином, не підтверджено господарських, фінансових і інших взаємовідносин між РУП «Білоруський металургійний завод» та ООО «Вертикаль-М» і ООО «Лига-08» та прийняття участі останніх у сприянні в укладенні договорів, контрактів поставки карбіду кремнію металургійного між ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» та РУП «Білоруський металургійний завод». Крім того, зі змісту договорів на поставку карбіду, укладених між позивачем та РУП «Білоруський металургійний завод» не вбачається, що зазначені договори укладені через Агента.

ПАТ «Запоріжабразив» на дату складання акту не вжито заходів щодо повернення коштів в загальній сумі 224 300,80 доларів США (1 779 267,38 гри.) за послуги, які фактично не були надані нерезидентами, по агентським договорам: № 96 від 27.11.2009 з ООО «Вертикаль-М» Росія в сумі 147 522,8 доларів США (1 169 964,06 грн.), № 1 від 18.10.2010 з ООО «Лига-08», Росія в сумі 76 778,0 доларів США (609 303,32 грн.).

Таким чином, встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» М185/94-ВР від 23.09.1994р. із змінами та доповненнями, грошові кошти в загальній сумі 224 300,80 доларів США/1 779 2 6 7, 38 грн. за послуги, які фактично не були надані нерезидентами, не надійшли у законодавчо встановлений строк , в тому числі:

- 147 522,8 доларів США (1 169 964,06 грн.) по агентському договору № 96 від 27.11.2009 з ООО «Вертикаль-М», Росія,

- 76 778,0 доларів США (609 303,32 грн.) по агентському договору № 1 від 18.10.2010 з ООО «Лига-08», Росія.

Згідно статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон № 185/94), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до статті 4 Закону № 185/94, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем на дату складання акту перевірки не вжито заходів щодо повернення коштів за послуги, які фактично не були надані нерезидентами, у зв'язку з чим відповідні кошти не надійшли у законодавчо встановлений строк.

Зазначений висновок суду підтверджується судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду України у справі № 08/41 від 25.03.2008.

З огляду на наведене, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення 05.09.2013 № 0000502500 відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 94, 158, 160, 161, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення - рішення від 05 вересня 2013 року за № 0000452500, № 0000462500, № 0000482500.

Визнати протиправними та скасувати частково:

податкове повідомлення - рішення № 0000472500 від 05 вересня 2013 року у частині визначення основного платежу у розмірі 2 724 882 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 362 441 грн.;

податкове повідомлення - рішення № 0000532500 від 05 вересня 2013 року у частині визначення основного платежу у розмірі 1 271,10 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 635,55 грн.;

податкове повідомлення - рішення № 0000512500 від 05 вересня 2013 року у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6 206 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов.