ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
06 червня 2006 р. |
№ 20-12/317 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П - головуючий, Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська промислова компанія” в особі ліквідатора Бикової Світлани Вікторівни, м. Севастополь (далі -ТОВ “Кримська промислова компанія”)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.2006
зі справи № 20-12/317
за позовом ТОВ “Кримська промислова компанія”
до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Севастополь (далі -СПД ОСОБА_1.)
про визнання договору недійсним.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про визнання недійсним договору від 08.11.2004, укладеного ТОВ “Кримська промислова компанія” і СПД ОСОБА_1. (далі -оспорюваний договір).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.12.2005 (суддя Харченко І.А.) позов задоволено повністю: оспорюваний договір визнано недійсним; на СПД ОСОБА_1віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив з того, що оспорюваний договір підписано з боку ТОВ “Кримська промислова компанія” не уповноваженою на це особою.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.2006 (колегія суддів у складі: Прокопанич Г.К. -головуючий, судді Сотула В.В. і Горошко Н.П.) рішення місцевого господарського суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено; з ТОВ “Кримська промислова компанія” стягнуто 42, 50 грн. державного мита. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що директор ТОВ “Кримська промислова компанія” мав належні повноваження щодо підписання оспорюваного договору на момент укладення останнього.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “Кримська промислова компанія” просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Скаргу мотивовано невідповідністю висновків апеляційного господарського суду фактичним обставинам справи.
У відзиві на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1. заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відповідність оскаржуваної постанови апеляційної інстанції вимогам законодавства України, та просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час та місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ухвалою господарського суду міста Севастополя від 30.09.2003 порушено провадження зі справи про визнання банкрутом ТОВ “Кримська промислова компанія”;
- постановою господарського суду міста Севастополя від 03.11.2003 назване товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором підприємства -боржника призначено Державну податкову інспекцію у Гагаринському районі м. Севастополя (далі -ДПІ);
- ухвалою від 19.10.2004 провадження зі справи про банкрутство ТОВ “Кримська промислова компанія” припинено;
- постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.04.2005 ухвалу господарського суду міста Севастополя від 19.10.2004 скасовано, справу передано до господарського суду міста Севастополя;
- ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.07.2005 у зв'язку з виявленням майна боржника введено загальну процедуру ліквідації боржника, ліквідатором призначено арбітражного керуючого -Бикову С.В.;
- оспорюваний договір у простій письмовій формі укладено ТОВ “Кримська промислова компанія” в особі його директора Ричагова А.С. з СПД ОСОБА_1.;
- відповідно до умов цього договору ТОВ “Кримська промислова компанія” передало СПДОСОБА_1право витребувати у ОСОБА_2. та розпорядитися на свій розсуд таким майном названого товариства: ангар (збірно-розбірна) алюмінієва конструкція 1988 року випуску вагою 4 500 кг; прес гідравлічний БА-1330 (1991 р.); токарний верстак 16К20 (1994 р.); дискова пила (1997 р.); автонавантажувач вантажопідйомністю 5 000 кг, модель 40810; зварювальний апарат ВГП-300 (1997р.); бензоріз (1997 р.); установка для утилізації друкарської платні (1997 р.), всього на суму 91 997 грн.;
- з 03.11.2003 повноваження керівника підприємства -боржника здійснювала ДПІ, яка Ричагова А.С. на укладення оспорюваного договору не уповноважувала;
- зазначене майно є майном ТОВ “Кримська промислова компанія”, витребуваним у ОСОБА_2. згідно з рішенням Нахімовського районного суду міста Севастополя від 20.07.2001.
Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
Відповідно до частини другої статті 203 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Абзацом другим частини другої статті 207 ЦК України передбачено, зокрема, що правочин, який вчиняє особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З огляду на встановлені фактичні обставини даної справи та наведені законодавчі приписи суд першої інстанції дійшов правильних по суті висновків про невідповідність оспорюваного договору вимогам статей 23, 25 Закону, статті 207 ЦК України та про необхідність визнання його у зв'язку з цим недійсним.
Суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення місцевого господарського суду з посиланням на те, що: на час укладення оспорюваного договору ухвала господарського суду від 19.10.2004 (про припинення провадження зі справи про банкрутство № 20-4/228-2/004) набрала чинності, а скасування в подальшому цієї ухвали згідно з постановою апеляційної інстанції від 08.04.2005 не може бути підставою для визнання оспорюваного договору недійсним. З відповідними твердженнями не можна погодитися з урахуванням такого.
Згідно з частиною другою статті 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Закон не встановлює особливостей, пов'язаних з набуттям чинності ухвалою господарського суду про припинення провадження зі справи про банкрутство. Тому згадана ухвала місцевого господарського суду від 19.10.2004 зі справи про банкрутство, будучи скасованою згідно з постановою апеляційної інстанції, з огляду на приписи частини четвертої статті 85 ГПК України не набрала законної сили. До того ж, як вбачається з постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.04.2005, зазначену ухвалу скасовано у зв'язку з винесенням її з порушенням норм права.
Крім того, судом першої інстанції у розгляді даної справи № 20-12/317 встановлено, що майно, стосовно якого укладався оспорюваний договір, витребуване у ОСОБА_2. ТОВ “Кримська промислова компанія” на підставі рішення загального суду; водночас оспорюваним договором передбачалося право його сторони -СПД ОСОБА_1витребувати у ОСОБА_2. це майно та розпорядитися ним. Тобто за оспорюваним договором СПД ОСОБА_1. отримав право вимоги щодо стягнення з боржника ОСОБА_2. заборгованості за судовим рішенням загального суду.
За змістом статті 512 ЦК України, яка визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні, таку заміну може бути здійснено лише у цивільно-правовому зобов'язанні. Відносини ж, пов'язані з виконанням судового рішення (в даному разі -рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 20.07.2001), не є цивільно-правовими, а засновані на державному примусі стосовно боржника (ОСОБА_2.), і отже в цих відносинах не може мати місця фактична заміна стягувача - ТОВ “Кримська промислова компанія” іншою особою (СПД ОСОБА_1.) на підставі договору між ними, оскільки це не відповідає приписам частини четвертої статті 11 Закону України “Про виконавче провадження”, яка регулює питання заміни сторін у виконавчому провадженні. Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови припустився неправильного застосування статей 23, 25 Закону, статті 207 ЦК України, не застосував норми, які підлягали застосуванню, в тому числі статтю 512 ЦК України, статтю 11 Закону України “Про виконавче провадження”, статтю 207 Господарського кодексу України, статті 41 і 85 ГПК України, що згідно з частиною першою статті 11110 ГПК України є підставою для скасування цієї постанови; рішення ж місцевого господарського суду з даної справи слід залишити в силі.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати з даної справи покладаються на СПД ОСОБА_1
Керуючись статтями 49, 1119 -11111, 122 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська промислова компанія” в особі ліквідатора Бикової Світлани Вікторівни задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.2006 зі справи № 20-12/317 скасувати.
3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 01.12.2005 зі справи № 20-12/317 залишити без змін.
4. Здійснити поворот виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.2006 зі справи № 20-12/317 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська промислова компанія” на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 державного мита в сумі 42, 50 грн. за умови подання відповідної довідки про списання зазначеної суми.
5. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Кримська промислова компанія” державне мито, сплачене з касаційної скарги, в сумі 42, 50 грн.
6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Севастополя.
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Джунь
Суддя Б. Львов