ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2014 р.Справа № 924/943/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Олійник Ю.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Комунального підприємства "Ізяславтепломережа" м. Ізяслав, Ізяславський район, Хмельницька область

про стягнення 1392543,59грн., у т.ч. 1065799,33грн. основного боргу, 180029,56грн. пені, 54199,40грн. 3% річних, 92515,30грн. інфляційних

Представники сторін:

від позивача - Остапенко В.М. - за дов. від 18.04.2014р.

від відповідача - Нікітюк О.В.- за дов. від 26.02.2014р.

У судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні просять стягнути з відповідача 1392543,59грн., у т.ч. 1065799,33грн. основного боргу, 180029,56грн. пені, 54199,40грн. 3% річних, 92515,30грн. інфляційних. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 №13/3043-ТЕ-34 позивач як постачальник поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2752231,66грн. згідно актів приймання-передачі газу за вересень-грудень 2013р. Натомість, відповідачем проведені розрахунки за одержаний газ лише частково на суму 1686432,33грн., у зв'язку з чим станом на 15.05.14 заборгованість склала 1065799,33грн. За прострочення грошового зобов'язання з оплати природного газу позивачем нараховані пеня, інфляційні та 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні повідомляє про складний фінансовий стан, надає відповідні докази, заперечує щодо зменшення розміру пені і доводів відповідача щодо основного зобов'язання. Крім того, вважає, що всі нарахування позивачем проведені відповідно до умов чинного законодавства.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на те, що на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», Кабінетом міністрів України прийнята постанова від 20.03.2013 року № 167 « Про затвердження порядку та умов надання у 2013 році субвенцій здержавного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання га водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та /або органами державної влади чи місцевого самоврядування». Проте передбачені в бюджеті кошти на різницю в тарифах профінансовані не були взагалі, що призвело до несвоєчасної оплати боргу за природний газ в 2013 році. Сума узгодженої, але не профінансованої різниці в тарифах на 01.01.2014 року відповідно до Протоколу 4/30 від 10.02.2014 року засідання Хмельницької обласної комісії з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу становить 2275211,00грн. і в разі своєчасного фінансування даних коштів, підприємство розрахувалося би з газопостачальною організацією в повному обсязі. Звертається увага на ст.20 Закону України «Про теплопостачання», на те, що тарифи для населення по КП « Ізяславтепломережа» були прийняті в 2010 році. При формуванні тарифу було відкориговано лише одну складову витрат (природний газ), а всі інші складові залишилися на рівні 2007 року. Крім того, протягом 2007-2014 рр. діяв мораторій на підвищення тарифів для населення на послуги теплопостачання, однак за цей час суттєво зросли ціни і тарифи на електроенергію, воду, матеріали для проведення ремонтних робіт, зросла мінімальна заробітна плата. Діючі тарифи для населення відшкодовували економічно обгрунтовані витрати лише на 60 %.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28.12.12 між сторонами укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/3043-ТЕ-34, за умовами якого позивач як продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а відповідач як покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору ( п.1.1.договору).

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язався передати відповідачеві з 01.01.13 по 31.12.13 газ обсягом до 2311,0тис.куб.м. згідно графіку.

Згідно з п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, підписаним згідно з п. 3.4 договору. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. (п.3.4). Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000куб.м. газу становить 1309,20грн. з ПДВ, а згідно з п. 5.5 договору загальна вартість договору становить 3025561,20грн. з ПДВ.

Зі змісту п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання вимог п.6.1 договору відповідач у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожний день прострочення.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 2752231,66грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу від 26.09.13 за газ, спожитий у січні 2013р. на суму 565734,12грн., у лютому 2013р. на суму 446426,73грн., у березні 2013р. на суму 561633,71грн., у квітні 2013р. на суму 148899,24грн., та актами приймання-передачі газу від 31.10.13 за газ, спожитий у жовтні 2013р. на суму 183695,16грн., від 30.11.13 за газ, спожитий у листопаді 2013р. на суму 329897,44грн., від 31.12.13 за газ,спожитий у грудні 2013р. на суму 515945,26грн.

Відповідачем проведені розрахунки частково на суму 1686432,33грн., в результаті чого виникла заборгованість за поставлений газ у розмірі 1065799,33грн.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ позивачем нарахована пеня за період порстрочки на суму 180029,56грн. Крім того, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 54199,40грн. та інфляційні за період з березня 2013р. по квітень 2014р. у розмірі 92515,30грн.

Досліджуючи надані по справі докази та пояснення сторін, судом приймається до уваги таке :

1. Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом враховується факт укладення між сторонами договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 №13/3043/-ТЕ-34.

Судом встановлено, що на виконання даного договору позивачем протягом 2013 року поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято природний газ на суму 2752231,66грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, спожитого у січні, лютому, березні та та квітні 2013р., підписаними 26.09.13 та актами приймання передачі газу, спожитого у жовтні 2013р. від 31.10.13, у листопаді 2013р. - від 30.11.13 та у грудні 2013р. - від 31.12.13.

Судом враховується, що п. 6.2 укладеного між сторонами договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, а згідно п. 3.3. та п.3.4 договору приймання-передача газу оформляється актом приймання-передачі газу, який є підставою для проведення остаточних розрахунків. Тому не приймаються до уваги доводи позивача про прострочку оплати газу, яка виникає за січень, лютий, березень та квітень 2013р. після 14-го числа наступного місяця, оскільки відсутній первинний бухгалтерський документ про поставку газу у січня, лютому, березні та квітні 2013р., який би відповідав вимогам ст. 9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тому судом приймається до уваги, що згідно положень договору остаточний розрахунок за газ, отриманий у січні, лютому, березні та квітні 2013р. здійснюється до 14.10.13, враховуючи дату підписання відповідних актів приймання-передачі лише 26.09.13, остаточний розрахунок за газ, отриманий у жовтні 2013р. (акт від 31.10.13) - до 14.11.13, за газ, отриманий у листопаді 2013р. (акт від 30.11.13)- до. 14.12.13, за газ, отриманий у грудні 2013р. (акт від 31.12.13) - до 14.01.14.

Оскільки відповідачем проведені розрахунки за одержаний від позивача газ лише частково на суму 1686432,33грн. та з порушенням встановлених договором строків, виникла заборгованість у розмірі 1065799,33грн., яка підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідачем не подані суду докази погашення заявленної до стягнення заборгованості.

Доводи відповідача з посиланням на те, що передбачені в бюджеті кошти на різницю в тарифах профінансовані не були взагалі, що призвело до несвоєчасної оплати боргу за природний газ в 2013 році, а також на договір № 97/30 від 12.02.2014р. про організацію взаєморозрахунків, судом до уваги не приймається враховуючи, що згідно ст. 218 ГК України не вважаються обставинами через які було неможливе виконання зобов'язань відсутність у боржника необхідних коштів. Крім того, умови договору № 97/30 від 12.02.2014р. про організацію взаєморозрахунків не містять новації щодо договірних взаємовідносин сторін по договору купівлі-продажу природного газу №13/3043-ТЕ-34.

Тому позовні вимоги в частині стягнення основого боргу визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

2. Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 92515,30грн. Із поданого розрахунку вбачається, що позивач здійснив інфляційні нарахування за зобов'язаннями за період з березня 2013р. по квітень 2014р. та з листопада 2013р. по квітень 2014р.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Така ж правова позиція, зазначена у п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постановах ВГСУ від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12, від 16.09.13 по справі №924/831/13.

Судом враховується, що позивач при нарахуванні інфляційних нараховує їх за періоди менші одного місяця, натомість відповідачем сплачувалась заборгованість протягом базового місяця. Крім того, позивач починає застосовувати індекс інфляції не з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а з місяця, у якому відбулася прострочка. При цьому, як зазначалось вище, позивачем невірно визначений період прострочення виконання за зобов'язаннями за січень, лютий, березень та квітень 2013р., яка виникла лише з 14.10.13, враховуючи дату підписання актів приймання-передачі лише 26.09.13. Тому визначення розміру інфляційних нарахувань є частково неправильним.

Правомірно нарахованими є інфляційні нарахування у розмірі, визначеному судом, на суму 85335,74грн. : за зобов'язаннями лютого 2013р. за індексом інфляції за листопад 2013р.- 0,2% на 220182,81грн., за грудень 2013р.-січень 2014р.- 0,701% на 14215,25 грн. на суму 540,02грн., за зобов'язаннями березня 2013р. за індексом інфляції за листопад 2013р. - 0,2% на суму 561633,71 грн., за грудень 2013р.-січень 2014р. - 0,701% на 561633,71грн., за лютий-березень 2014р. - 2,8132% на 249062,23грн. у розмірі 12066,94грн., за зобов'язаннями квітня 2013р. за індексом інфляції за листопад 2013р.-березень 2014р. - 3,74098837% на 148899,24грн., за квітень 2014р. - 3,3% на 36261,47грн. у розмірі 6766,93грн., за зобов'язаннями жовтня 2013р. за індексом інфляції за грудень 2913р.-квітень 2014р. - 6,95053991% на 183695,16 грн. у розмірі 12767,81грн., за зобов'язаннями листопада 2013р. за індексом інфляції за січень-квітень 2014р. - 6,41844767% на 329897,44грн. у розмірі 21174,29грн., за зобов'язаннями грудня 2013р. за індексом інфляції за лютий-квітень 2014р. - 6,2060356% на 515945,26 грн. у розмірі 32019,75грн. Тому позовні вимоги в цій частині стягнення 85335,74грн. інфляційних підлягають задоволенню, а в іншій - відмові у зв'язку з безпідставністю.

Позивачем за періоди з 14.02.13 по 15.05.14 та з 14.11.13 по 15.05.14 нараховані 3% річних у розмірі 54199,40грн.

При цьому при здійснені розрахунку день фактичної сплати відповідачем частини боргу позивачем враховано у період, за який стягуються 3%, які нараховуються за цей день на суму заборгованості без урахування такого погашення. Натомість, судом враховується, що день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який можуть здійснюватися нарахування річних. Аналогічна позиція щодо розрахунку пені викладена у п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Крім того, позивачем безпідставно нараховано 3% річних по зобов'язанням за січень, лютий, березень та квітень 2013р. з врахуванням прострочки, що виникла відповідно після 14.02.13, 14.03.13, 14.14.13 та 14.05.13, оскільки за ці періоди відсутня прострочка основного зобов'язання (прострочення виникло лише з 14.10.13, оскільки акти приймання-передачі підписані лише 26.09.13).

Згідно проведеного судом перерахунку правомірно нарахованими є 3% річних у розмірі 25048,97грн. Тому позовні вимоги в цій частині визнаються огрунтованими та підлягають задоволенню, а в решті - відмові.

3. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п.7.2 договору позивачем проведені нарахування пені за періоди з 14.02.13 по 15.05.14 та 14.11.13 по 15.05.14 на суму 180029,56грн.

При цьому при здійснені розрахунку день фактичної сплати відповідачем частини боргу позивачем враховано у період, за який стягуються пеня, яка нараховуються за цей день на суму заборгованості без урахування такого погашення. Натомість, судом враховується, що день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені. Аналогічна позиція викладена у п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Крім того, позивачем безпідставно нараховано пеню по зобов'язанням за січень, лютий, березень та квітень 2014, оскільки з 14.02.13, 14.03.14, 14.04.13 та 14.05.13 не виникла просрочка за цими зобов'язаннями (просрочення лише з 14.10.13, оскільки акти приймання-передачі підписані лише 26.09.13).

Згідно проведеного судом перерахунку правомірно нарахованою є пеня у розмірі 59068,10грн. Тому позовні вимоги в цій частині визнаються огрунтованими та підлягають задоволенню, а в решті - відмові.

4. При цьому при стягненні пені судом враховується, що згідно з ч.3 ст.551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судом враховується фінансове становище позивача. Однак, враховуючи, що розмір заявленої до стягнення пені є неспіврозмірним розміру стягуваної заборгованості відповідача та є досить значним, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення також компенсаційних санкцій-3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної з відповідача пеня на 50%, тобто, до 29534,05грн. Така ж правова позиція зазначена Вищим господарським судом України у п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", постанові від 14.08.2012р. по справі № 15/5025/229/12 та у постанові від 11.02.2013 по справі № 11/5025/581/12.

5. У зв'язку з частковим задоволенням позову згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати по справі (судовий збір) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому в частині стягненої пені у визначеному судом розмірі судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення пені. Аналогічна позиція викладена у п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до до Комунального підприємства "Ізяславтепломережа" м. Ізяслав, Ізяславський район, Хмельницька область про стягнення 1392543,59грн., у т.ч. 1065799,33грн. основного боргу, 180029,56грн. пені, 54199,40грн. 3% річних, 92515,30грн. інфляційних задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Ізяславтепломережа" м. Ізяслав, Ізяславський район, Хмельницька область (вул. Шевченка, 10А, код 14152587) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ ( вул.Б.Хмельницького,6, код 20077720) 1065799,33грн. (один мільйон шістдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять гривень 33 коп.) основного боргу, 29534,05грн. (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 05 коп.) пені, 85335,74грн. (вісімдесят п'ять тисяч триста тридцять п'ять гривень 74 коп.) інфляційних нарахувань, 25048,97грн. (двадцять п'ять тисяч сорок вісім гривень 97 коп.) три відсотки річних, 24705,04грн. (двадцять чотири тисячі сімсот п'ять гривень 04 коп.) відшкодування сплаченого судового збору. Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 14.07.2014р.

Суддя Ю.П. Олійник

Віддрук. 1 прим. :

1 - до справи.