Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 5796 /06 Головуючий у 1 інстанції:
Рибалко Н. І. Суддя-доповідач: Приймак В. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
головуючого Приймака В. М.
суддів : Бондаря В. О.
Осоцького І.І, при секретарі: Петровій О. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма „Солекс" про стягнення заборгованості з орендної плати за використання земельної частки,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ „Агрофірма „Солекс" про стягнення заборгованості з орендної плати за використання земельної частки, який уточнював під час розгляду справи.
В позові зазначав, що 13.09.2001 року між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди земельної частки строком на 10 років. Відповідно до умов договору відповідач за користування земельною ділянкою повинен кожного року, в строк до 31 грудня сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 2 тонн пшениці, 2 тони ячменю, проводити оранку городу, завозити 8 кубометрів води, 2 тонни соломи. Але в порушення вимог договору відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати не виконані, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 699 грн. 18 коп. У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку свої зобов'язання не виконує, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 744,88 грн. (з урахуванням додаткових витрат на проїзд).
Рішенням Орджонікідхевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно и. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок за договором оренди земельної частки (паю) від 13.01.2001 року повинен був бути здійснений у натуральній формі з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи. Додаткова угода по договору про саме такий розрахунок була укладена тільки на 2002 рік, а у 2003 році така додаткова угода не укладалась, хоча в п. 2.2 договору зазначено, що форми орендної плати за оренду однієї земельної частки (паю) на один рік, які встановлюються за домовленістю сторін, наведені в додатку до договору. Зазначеним обставинам суд першої інстанції оцінки не дав та неправильно послався на ст. 617 ЦК України , хоча необхідно було застосувати ст.. 625 цього кодексу згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом першої інстанції не дана належна оцінка висновку Торгово-промислової палати України; Документи, які були надані відповідачем свідчать тільки про втрату частини урожаю. Разом з тим, відповідачем не надані докази того, що втрачений був весь урожай. Крім того, суд не врахував, що на протязі 2003 року договірні умови відповідачем частково були виконані і що в подальшому він продовжував користуватися земельною ділянкою відповідача.
Висновки суду першої інстанції про те, що форс-мажорні обставини, в результаті яких був знищений врожай 2003 року, є підставою для звільнення відповідача від виконання договірних умов, є необгрунтованими, оскільки врожай є засобом розрахунку за договором, а не предметом договору, і знищення врожаю не пливає на неможливість виконання договору внаслідок дії непереборної сили.
Стаття 617 ЦК України, яку застосував суд першої інстанції, передбачає звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Разом з тим, позивач не вимагав стягнення пені за невиконання договірних обов'язків, а лише вимагав виконання зобов'язань згідно договору оренди, тобто сплати орендної плати.
Оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін, оскаржуване рішення не може бути визнано законним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачка.
Позивачем заявлені позовні вимоги у сумі 699,18 грн. Документально підтвердження зазначеної суми позивач суду не надав, посилаючись на те, що відповідач назвав зазначену суму в усній формі. Разом з тим, згідно довідки - розрахунку ТОВ „Агрофірма „Солекс" сума несплаченої орендної плати складає 540 грн. 91 коп.
Таким чином, колегія судців вважає необхідним стягнути з відповідача зазначену суму, а також судові витрати у розмірі 45 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2006 року по цій справі скасувати. Постановити по справі нове рішення наступного змісту:
„Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Солекс" на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендної плати в сумі 540 грн. 91 коп. Та судові витрати у розмірі 45 грн. 40 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити. "
Рішення набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення .