АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 5946 Головуючий у 1 інстанції
2006 р. Мазур B.C.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" листопада 2006року М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Денисенко Т.С.
Суддів : Коваленко А.І.
Каракуші К.В.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Орджонікідзевського районного суду М.Запоріжжя від "14" серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів"(далі - КП "ОСОБА_3"), 3-я особа: ОСОБА_2 про стягнення суми, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП "ОСОБА_3", 3-я особа: ОСОБА_2 про стягнення суми.
У позові зазначала, що 04.10.2001 року приблизно в 10год.30хвил. вони з чоловіком рухалися на автомобілі ВА32106 держномер НОМЕР_1, який належить їм на праві власності, по Набережній магістралі. Внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_2, який рухався в автомобілі, що належить відповідачу, відбулося ДТП. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №2068 від 13.11.2001 року позивачці були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим вона змушена була тривалий час лікуватися.
По факту ДТП було порушено кримінальну справу внаслідок розгляду якої ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні злочину і йому було призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права управління транспортним засобом на 2 роки. Відповідно до Закону України "Про амністію" він був звільнений від виконання покарання. Оскільки, що при скоєнні ДТП ОСОБА_2 перебував з відповідачем у трудових відносинах та керував транспортним засобом, який належить останньому ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом до КП "ОСОБА_3" і з останнього на її користь було стягнуто 5916 грн.54 коп. матеріальних збитків і 10000 грн. моральної шкоди.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суд зобов'язати відповідача продовжити виплати в рахунок компенсації втрати працездатності та стягнути з КП "ОСОБА_3" на її користь в якості відшкодування втраченого заробітку суму у відповідності з висновком судово-технічної експертизи про часткову втрату працездатності.
Після проведення судово-технічної експертизи позивачка звернулася до суду з уточненням до позовної заяви. Просила суд стягнути з КП "ОСОБА_3" на її користь з березня 2002 року по квітень 2006 року 45 192 грн., за період з травня 2006 року по лютий 2008 року 29400 грн. та витрати на проведення судово-технічної експертизи в розмірі 357 грн.58 коп., що загалом становить 74 949 грн.58 коп.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з КП "ОСОБА_3" на користь ОСОБА_1 1127 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і судові витрати у розмірі 357 грн.58 коп., а загалом 1484 грн.58 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в цій частині скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три годи наперед.
Як встановлено судом, 4 жовтня 2001 року близько 10 години 30 хвилин на Набережній м. Запоріжжя автомобіль, ГАЗ-53, державний номер НОМЕР_2, що належить КП ОСОБА_3, якою керував ОСОБА_2, зіткнувся з автомобілем, в якому їхала ОСОБА_1 ДТП відбулася з вини водія ОСОБА_2, що підтверджено вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2004 року.
При зіткненні автомашин позивачка була травмована. За висновком судово-медичної експертизи вона втратила 80% працездатності.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов до правильного висновку про те, що за період з березня 2002 року по квітень 2006 року відповідач повинен відшкодувати позивачці шкоду, завдану їй з вини ОСОБА_2, яка була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, що належав відповідачу і яким керував ОСОБА_2., виконуючи трудові обов'язки.
Оскільки позивачка не довела, що потребує на цей час операції, колегія судців не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення одноразової суми відшкодування за період з травня 2006 року до лютого 2008 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги про стягнення за цей період щомісячних платежів, то такі вимоги не були предметом дослідження судом першої інстанції і зазначене рішення суду не перешкоджає позивачу звернутися з такими вимогами в разі відмови відповідача у добровільному порядку їх відшкодувати.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.