АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 552/8597/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/1883/14 Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А.
Доповідач Карпушин Г. Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Корнієнка В.І., при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.
Визнано недійсним договір №70 на надання юридичних послуг, що був укладений 04 березня 2013 року приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6500 грн., що були сплачені за недійсним правочином, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнуто 11 500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.
З рішенням суду не погодився ОСОБА_1, та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апелянт вважає рішення місцевого суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Судове засідання проводилось за участі сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.
Відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.
Згідно ч. 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, виходив з того, що внаслідок недобросовісних дій відповідача позивач був введений в оману, щодо суб'єкта договірних правовідносин, а тому уклав договір, який за суб'єктним складом не відповідав його внутрішній волі, в зв'язку з чим йому було завдано моральної шкоди.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим судом, що 04 березня 2013 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 було укладено договір про надання юридичних послуг №70. Згідно цього договору ОСОБА_2, що діє як замовник доручає, а ПП ОСОБА_1, що діє як виконавець, бере на себе зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с.4). За вищевказаним договором ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 6 500 грн. в рахунок оплати послуг, що підтверджується підписом виконавця у вказаному договорі. Відповідно до протоколу про узгодження ціни за послуги адвоката по договору доручення №70 вбачається, що повірений ОСОБА_1 зазначений в ньому як адвокат (а.с.5).
Згідно повідомлення голови ради адвокатів Полтавської області від 05 серпня 2013 року вбачається, що станом на 05 серпня 2013 року в Єдиному реєстрі адвокатів України адвоката на прізвище ОСОБА_1 не виявлено. Вказана особа не є адвокатом і адвокатською діяльністю не займається (а.с.6)
Згідно інформації Державного підприємства «Інформаційно-ресурсного центру» у Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований 06 вересня 2002 року за видом діяльності «Діяльність у сфері права».
Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
З наведених вище обставин справи та положень закону, вбачається, що укладений між сторонами договір не відповідав внутрішній волі позивача, оскільки він мав намір на укладення договору з адвокатом і вважав, що відповідач є адвокатом, на підтвердження чого останній надав, як додаток до договору протокол узгодження ціни за послуги адвоката. Заперечення відповідача, що ним позивачу роз'яснювався його статус спростовуються матеріалами справи та поясненнями відповідача, а тому не заслуговують на увагу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, місцевий суд правильно з'ясував обставини справи, всебічно та об'єктивно перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апелянта, що місцевим судом не правильно визначено вид підприємницької діяльності, якою займається останній, на дивлячись на їх правдивість, не впливають на висновки суду, оскільки даний факт лише констатований місцевим судом та не є основним мотивом прийнятого рішення. Особа, яка займається адвокатською діяльність, може одночасно бути фізичною особою підприємцем, а тому ці факти не є взаємовиключними.
Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" Верховним Судом України викладена правова позиція, відповідно до якої спори про відшкодування завданої фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів в цілому погоджується з висновками місцевого суду про наявність підстав для повернення позивачу сплачених ним за договором коштів і відшкодування позивачу моральної шкоди, про те вважає, що судом розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню визначено без належного врахування обставин справи та особи позивача. На думку колегії суддів, розмір відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди, яку необхідно стягнути з відповідача в грошовому виразі, повинен складати 500 грн.
Інші доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення місцевого суду в частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, частково задовольнивши апеляційну скаргу відповідача, та зменшивши розмір стягнутої із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди до 500 грн. В іншій частині судове рішення ухвалене з дотриманням вимог закону, тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2014 року - змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягнення з відповідача до 500 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Г.Л. Карпушин