АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6221/ 2006 р. Головуючий у 1-й
інстанції: Воробйов А.В. Суддя-доповідач: Осоцький І.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Денисенко Т.С.
Суддів: Осоцького І.І.
Прокопенка О.Л.
При секретарі: Петровій ОБ.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою УМВС України в Запорізькій області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від "15" серпня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Запорізькій області про поновлення на роботі. -
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УМВС України в Запорізькій області про поновлення на роботі.
В позові зазначав, що наказом начальника УМВС України в Запорізькій області НОМЕР_1, його було звільнено з тієї ж дати з посади начальника відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Запорізькій області за ст. 40 ч. 1 КЗпП України через скорочення штатів працівників.
Вважає своє звільнення незаконним з наступних підстав.
Він перебував з відповідачем в трудових правовідносинах як цивільна особа. Під час його звільнення відповідачем було порушено вимоги ч. 2, 3 ст. 49-2 КЗпК України, оскільки йому було запропоновано іншу роботу в якості провідного спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення новоутвореного управління ресурсного забезпечення без врахування того факту, що він на протязі п'яти років виконував роботу керівника відділу, який, згідно наказу МВС України НОМЕР_2. було реорганізовано у відповідне управління, з розширеним штатом працівників та яке фактично діє в межах тієї компетенції, яка була визначена для того відділу, яким він керував до звільнення. Тобто запропонована робота не відповідала умовам праці на тій посаді, на якій він перебував до звільнення і значно погіршує істотні умови праці.
Відповідачем порушено вимоги ст. 42 КЗпП України, оскільки при його звільнені не було враховано той факт, що він проходив службу в особливому складі органів внутрішніх справ з 1977 року, а на посаді начальника відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Запорізькій області працював з 1999 року до 17.02.2005 року. Він має спеціальне звання полковника міліції, яке віднесено до категорії старшого офіцерського складу, а також с досвідченим фахівцем та має тривалий досвіт практичної роботи під час перебування на різних керівних посадах в органах міліції.
Крім того, відповідачем, при звільнені позивача не були дотримані вимоги ст. 43 КЗпП України, оскільки профспілка УРЗ УМВС України в Запорізькій області не надала своєї згоди на його звільнення з посади начальника відділу ресурсного забезпечення з підстав передбачених ч. 1 ст. 40 КЗпК України.
Під час розгляду справи позивач доповнював свої позовні вимоги.
Позивач просив поновити строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, скасувати наказ начальника УМВС України в Запорізькій області НОМЕР_1 в частині його звільнення з посади начальника відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Запорізькій області; поновити його на роботі на посаді начальника відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Запорізькій області з 10.10.2005 року; стягнути з УМВС України в Запорізькій області на його користь витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі - 1500 грн.; стягнути з УМВС України в Запорізькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі -6045 грн. та в рахунок відшкодування спричиненої незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі - 85000 грн.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від "15" серпня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом.
Скасовано наказ начальника УМВС України в Запорізькій області НОМЕР_1 в частині його звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Запорізькій області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Запорізькій області з 10.10.2005 року.
Стягнуто з УМВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі - 6045 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі - 5000 грн., витрати на правову допомогу адвоката в розмірі -1500 грн.
В решті частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі УМВС України в Запорізькій області просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову, в якій в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 суд прийшов до правильного висновку про те, що звільнення позивача було проведено з порушенням норм КзпП України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перед звільненням за наказом НОМЕР_1 за ст.40 п.1 КЗпП України через скорочення штату займав посаду начальника відділу ресурсного забезпечення УМВС України В Запорізькій області. Його звільнення відбулося на підставі наказу МВС України № 642 від 05.08.005 року „Про організаційно-штаті зміни в органах і підрозділах МВС України" з метою більш
ефективного використання наявної штатної численності органів і підрозділів внутрішніх справ, за яким скорочувались всі посади відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Запорізькій області і створювалось управління ресурсного забезпечення.
За штатним розкладом у новоутвореному управлінні ресурсного забезпечення окрім начальника управління та його заступника малось два відділу: матеріально - технічного забезпечення та речового забезпечення і замість 5 посад у ліквідованому відділі було створено- 13.
Тобто відбулися зміни штату робітників у більшу сторону.
Відповідно до ст..,ст..40,42 КЗпП України звільнення при зміні організації праці, у тому числі зі скороченням штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу відповідної кваліфікації. При цьому переважне право на залишенні на роботі надається працівникові з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Враховуючи кваліфікаційні якості та продуктивність позивача, який тривалий час, з 1997 року до 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ, за час служби мав подяки, підвищення на посадах, підвищення військового звання, також працював начальником відділу ресурсного забезпечення з 1999 року, останній мав переважне право на залишенні на роботі.
Запропонована позивачу інша робота в якості провідного спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення при наявності посад начальників двох новоутворених відділів не відповідала посаді з якої його було звільнено та значно погіршувало його істотні умови праці.
За таких обставин суд обгрунтовно та на законних підставах, керуючись ст.,ст.235,233,234 КЗпП України поновив позивачу строк звернення до суду, який був ним пропущено з поважних причин / а.с.63 /, поновив його на посаді начальника відділу ресурсного забезпечення з дати незаконного звільнення та стягнув на користь ОСОБА_1 з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі - 6 045 грн..
Враховуючі, що незаконним звільненням позивач втратив роботу, була принижена його ділова репутація, у нього погіршилися життєві зв"язки і він тривалий час відстоював свої законні права та інтереси, охоронювані законом, суд правильно встановив, що такі наслідки дій відповідача завдали останньому моральні страждання та стягнув моральну шкоду у розмірі - 5 000 грн, що не перевищює суму п"яти середньомісячних заробітних плат позивача на останній посаді.
Постанова суду по справі ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205,206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу УМВС України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від "15" серпня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України на протязі одного місяця.