АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/2470/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2114/14 Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В.

Доповідач Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Корнієнка В.І.; Абрамова П.С., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 травня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 21 липня 2006 року ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору від 21.07.2006 року отримав кредит у розмірі 5 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 травня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору залишено без задоволення в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

З рішенням суду першої інстанції не погодилось публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та подало на нього апеляційну скаргу в якій прохало рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним та не обґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Судове засідання проводилося за відсутності сторін, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися з невідомих причин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що 21 липня 2006 року ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі заяви позичальника надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник прийняв умови надання споживчого кредиту фізичним особам і зобов'язався повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до заяви та умови кредитування.

Згідно розрахунку ПАТ КБ «Приватбанк» прострочена сума заборгованості ОСОБА_1 становить - 25 765 грн. 54 коп., з яких за кредитом - 4861,48., по процентах за користування кредитом - 19200, 94 грн., штраф, що складається з фіксованої частини - 500 грн. та процентної складової - 1203,12 грн.

Залишаючи позовні вимоги без задоволення, місцевий суд виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду за вимогами кредитора, оскільки останній платіж відповідачем по договору кредиту здійснено 18 липня 2007 року, а строк дії договору закінчився 31 жовтня 2008 року, так як договір продовжувався ще на 12 місяців від дати підписання року, а тому термін позовної давності слід рахувати з 01 листопада 2008 року.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). При цьому за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року №6-14 цс 14, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Зі змісту п.5.4 Правил вбачається, що строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці у полі «місяць».

Так, у матеріалах справи відсутні докази про продовження строку дії кредитного договору, а також того, що після закінчення строку дії платіжної картки відповідач продовжував нею користуватися або отримував у ПАТ КБ «Приватбанк» нову кредитну картку. Таким чином, після закінчення терміну дії картки її не було продовжено Банком на новий строк шляхом надання відповідачу картки з новим строком дії.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що у позивача виникло право вимагати повернення кредиту згідно умов договору 31 жовтня 2008 року, оскільки договір продовжувався ще на 12 місяців від дати підписання, що відповідає строку дії кредитної карти.

Однак, з огляду на те, що позивач звернувся до суду із відповідним позовом про захист свого порушеного права лише у жовтні 2013 року, тобто із пропуском строку позовної давності звернення до суду та в своїй позовній заяві питання про поновлення пропущеного строку позовної давності не ставив, а також поважних причин пропуску строку не зазначив, у той час, як відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові, а тому, місцевий суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при вирішенні спору по суті суд першої інстанції правильно врахував положення вищезазначених норм права, дійшовши правильного висновку, про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду через два роки після спливу позовної давності.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вона не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин