АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22ц-2655/2006                                        Головуючий у 1 інстанції - Рибак А.М.

Категорія                                                                                                                                                    Доповідач - Ступіна Я.Ю.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18  грудня 2006р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Луганської області в складі:

головуючого: Ступіної Я.Ю.

суддів: Темнікової В.І., Мартинюка В.І.

при секретарі: Войтенко Ю.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1.

представників третіх  осіб: ДП "Ринок м.Стаханова" Нестеренко Ю.М., КП „Стахановське БТІ" Шоморової І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ДП «Ринок м. Стаханова» на заочне рішення Стахановського міського суду Луганської області від 30 червня 2006р.

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб ДП «Ринок м. Стаханова» та КП „Стахановське БТІ" (далі БТІ) про визнання права власності на нерухоме майно, -

встановила:

15.11.2004р. позивач звернувся в суд з дійсним позовом, посилаючись на такі обставини.

15.04.2000р. він у відповідача придбав у власність торгівельний павільйон (кіоск НОМЕР_1), розташований за адресою: АДРЕСА_1, заплатив за нього 1 тис.грн., про що було укладено письмово договір купівлі-продажу.

Оскільки продавцем не було зареєстровано кіоск в БТІ, то він не має можливості зареєструвати право власності на нерухоме майно і відповідно - розпоряджатися своєю власністю.

Тому просив суд визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме на зазначений кіоск та зобов'язати БТІ зареєструвати за ним таке право.

19  січня 2006р. позивач уточнив позовні вимоги, просив суд тільки визнати за ним

право власності на нерухоме майно; вимоги до БТІ не підтримав.

19 січня 2006р. ухвалою суду БТІ залучено до участі в справі як третю особу.

15 березня 2006р. ухвалою суду залучено до участі в справі як третю особу ДП „Ринок м. Стаханова".

Заочним рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 30.06.2006 р. позов задоволено повністю. За позивачем визнано право власності на нерухоме майно торгівельний павільйон НОМЕР_1, розташований на території Центрального ринку за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі третя особа ДП „Ринок м. Стаханова" просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

 

Представник третьої особи БТІ була згодна зі скаргою, просила її задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти апеляційної скарги, просила відхилити її, а рішення суду залишити, без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

 Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив із того, що між сторонами відбувся договір купівлі-продажу металевого кіоску, а тому визнав право власності на нього за позивачем.

З таким висновком суду погодитися не можна.                                 

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України „Про власність" громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької, діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами дійсно 15квітня 2000р. було письмово укладено договір купівлі-продажу кіоску металевого, розміром 3,8 х 6,0м. Договір нотаріально не посвідчений. В ньому не зазначені номер кіоску та адреса, за якою він розташований.

Форма договору відповідає ст.44 ЦК України ред. 1963р.

Відповідач не оспорюють цей договір. Проте правовстановлюючих документів на кіоск як нерухоме майно не надав.

Треті особи також не оспорюють цей договір.

З розпорядження виконкому від 15.04.2000р. НОМЕР_2, яке винесено після розгляду заяви позивача від 24.03.2000р., архітектурно-планувального завдання на установку павільйону, та будівельного плану на павільйон НОМЕР_1, розташованого на території центрального ринку, схеми-плану до -нього, вбачається, що позивачу надано право на установку на території центрального ринку строком на один рік павільйону металевого, зборно-разборного, який не повинен мати заглиблюваний в ґрунт фундамент.

Ці докази також ніким не оспорюються.

Тобто, спор щодо права власності позивача на зазначений кіоск відсутній.

Відповідно до ч.1 ст.З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд в рішенні зазначив, що відповідач порушує право позивача розпоряджатися на законних підставах своїм майном, при цьому не зазначив чим саме він порушує таке право позивача.

Позивач в позовній заяві зазначав, що відповідач не зробив первинної реєстрації кіоску в БТІ.

За діючою на той час нормою ст.227 ЦК України ред. 1963р. за участю громадян обов'язковому нотаріальному посвідченню та реєстрації у виконкомі підлягали тільки договори купівлі-продажу жилого будинку.

Тобто, на час укладання сторонами договору купівлі-продажу кіоску, діючим законодавством не передбачалася реєстрація права власності на таке майно.

Таким чином, у відповідача на час укладання договору з позивачем не було обов'язку реєструвати кіоск в БТІ.

Суд при розгляді справи не застосував цю ному матеріального права, а помилково керувався нормами ЦК України ред.2004р.

 

Оскільки цивільні відносин між сторонами виникли до набрання чинності ЦК України ред.2004р., права і обов'язків також . виникли до набрання ним чинності та не мали існування після набрання ним чинності, то його не можна застосовувати до зазначених відносин.

З березня 2002р. згідно Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженного наказом Мінюсту України від 07.02.2002р. №7/5, реєстрацію прав власності саме на нерухоме майно здійснюють БТІ.

Відповідно до п.1.4. Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

1.6. Реєстрації   підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна,

будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за

наявності матеріалів технічної інвентаризації,   підготовлених тим   БТІ,   яке   проводить

реєстрацію права власності на ці об'єкти.   Не підлягають реєстрації тимчасові споруди,  а

також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.                                                            

25 січня 2005р. позивачу було відмовлено БТІ в реєстрації права власності на зазначений кіоск як на нерухоме майно.

ДП «Ринок м. Стаханова» також оспорює, що зазначений кіоск є нерухомим майном.

Тобто, спор з приводу того, чи є зазначений кіоск нерухомим майном чи ні, виник між позивачем та третіми особами.

Позивач вимоги до БТІ щодо зобов'язання зареєструвати за ним право власності на нерухоме майно не підтримав.

Тому суд ці вимоги не розглядав.                                                                       

Вимоги до ринку позивач взагалі не заявляв.

Оскільки відповідач не порушує і не оспорює права позивача, а звернення позивача до суду за захистом своїх невизнаних та оспорюваних прав третіми особами не було, то підстав для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно немає.

Таким чином, суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, скасував рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову.

На підставі ст.ст.44, 227 ЦК України ред.1963р., керуючись ст.ст. 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ДП «Ринок м. Стаханова» задовольнити повністю.

Заочне рішення Стахановського міського суду Луганської області від 30 червня 2006р. скасувати.

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб ДП «Ринок м. Стаханова» та КП „Стахановське БТІ" про визнання права власності на нерухоме майно за необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили негайно, однак на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.