ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 р. | № 9/163 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ, в особі відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області (далі –ДП “НАЕК “Енергоатом”)
на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.08.2005 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2006
зі справи № 9/163
за позовом державного підприємства “Енергорепарації”, м. Кишинів
до ДП “НАЕК “Енергоатом”
про стягнення 234 729, 73 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-Молдавське спільне підприємство “Юженергоремонт”, м. Миколаїв (далі –ТОВ УМСП “Юженергоремонт”).
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача – не з’яв.,
відповідача –Третяк Л.В.,
третьої особи –не з’яв.
За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про стягнення 233 749, 73 грн. заборгованості за виконані ремонтні роботи та 980 грн. збитків від інфляції.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.08.2005 (суддя Філінюк І.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2006 (колегія суддів у складі: Разюк Г.П. –головуючий, судді Петров М.С. і Колоколов С.І.) позов задоволено: з ДП “НАЕК “Енергоатом” стягнуто на користь ДП “Енергорепарації” 233 749, 73 грн. боргу, 2 337, 49 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у частині стягнення збитків від інфляції в сумі 980 грн. провадження зі справи припинено у зв’язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з того, що наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в зазначеній сумі є доведеною.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДП “НАЕК “Енергоатом” просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, а також стягнути з ДП “Енергорепарації” на користь ДП “НАЕК “Енергоатом” суму державного мита з касаційної скарги. Скаргу мотивовано тим, що попередніми судовими інстанціями неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, та їм не дано належної правової оцінки; крім того, господарським судом міста Києва порушено провадження зі справи № 43/167 про банкрутство ДП “НАЕК “Енергоатом” і введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів.
У відзиві на касаційну скаргу ДП “Енергорепарації” просить оскаржувані рішення та постанову з даної справи залишити без змін, а касаційну скаргу через її необґрунтованість відхилити.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- згідно з договором від 20.03.2000 № 57 (далі –Договір № 57) ТОВ УМПС “Юженергоремонт” (підрядник) виконало для ДП “НАЕК “Енергоатом” (замовник) ремонтні роботи за кошторисом на виконання цих робіт на загальну суму 233 749, 43 грн., що підтверджено актами приймання виконаних робіт;
- відповідно до пункту 7.3 договору № 57 строк дії цього договору вважається закінченим після виконання взаємних обов’язків сторін;
- згідно з пунктом 3.2 договору № 57 підставою для розрахунку за виконані роботи є двосторонній акт виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками замовника та підрядника;
- за пунктом 1 додаткової угоди від 05.11.2002 № 2 до договору № 57 сторонами встановлено строк оплати за виконані роботи –не пізніше 31.12.2004;
- ТОВ УМСП “Юженергоремонт” (цедент) і ДП “Енергорепарації” (цесіонарій) уклали договір цесії від 01.12.2004 № 40, згідно з яким ДП “Енергорепарації” набуло права вимагати від ДП “НАЕК “Енергоатом” належного виконання його зобов’язань за договором № 57;
- ДП “НАЕК “Енергоатом” було належним чином повідомлене про уступку права вимоги (а.с. 72).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що:
- згідно з актами приймання виконаних робіт ТОВ УМПС “Юженергоремонт” виконало за договором № 57 роботи на загальну суму 686 506, 76 грн.;
- пунктом 4.3 договору № 57 передбачено, що за відсутності у замовника окремих матеріалів їх набуває підрядник і вони включаються в суму договору згідно з накладними. ТОВ УМПС “Юженергоремонт” закупило труби МНЖ-МЦ на суму 241 974, 45 грн. (накладна від 03.04.2000 № 1) і в межах цього договору вони одержані замовником (в особі Яворського Б.Р. за довіреністю);
- загальна вартість робіт і закуплених матеріалів становить 928 481, 21 грн.;
- ДП “НАЕК “Енергоатом” на вимогу суду не надало первинних документів (платіжних доручень) на підтвердження розміру оплати, яку воно частково здійснювало за договором № 57. ДП “Енергорепарації” у розрахунку суми позову (а.с. 95-98) зазначає оплату в сумі 582 879, 82 грн.; різниця становить 345 601, 39 грн.;
- лист ДП “НАЕК “Енергоатом” до ТОВ УМСП “Юженергоремонт” від 27.12.2004 свідчить про наявність заборгованості ДП “НАЕК “Енергоатом” перед ТОВ УМСП “Юженергоремонт” в сумі 242 270, 72 грн.;
- наданий ДП “НАЕК “Енергоатом” акт звірки взаємних розрахунків між ДП “НАЕК “Енергоатом” і ТОВ УМСП “Юженергоремонт” за станом на 31.12.2003, відповідно до якого борг на цю дату за договором № 57 складав 152 653, 75 грн. судом апеляційної інстанції як доказ не прийнято, оскільки він без поважних причин не був наданий судові першої інстанції і містить інформацію, що суперечить іншим документам, оформленим ДП “НАЕК “Енергоатом”;
- заявлена до стягнення сума 233 749, 73 грн. менша, ніж зазначена сума 345 601, 39 грн. (різниця між загальною вартістю робіт і закуплених матеріалів 928 481, 21 грн. та оплатою в сумі 582 879, 82 грн.), у зв’язку з чим та іншими обставинами справи факт наявності у ДП “НАЕК “Енергоатом” заборгованості за договором є доведеним.
Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з статтею 514 названого Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Попередніми судовими інстанціями в даній справі з’ясовано наявність заміни кредитора у зобов’язанні за договором № 57 –ТОВ УМСП “Юженергоремонт” на ДП “Енергорепарації” –внаслідок відступлення права вимоги за цим правочином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами першою і другою статті 193 Господарського кодексу України:
- суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з касаційної скарги, ДП “НАЕК “Енергоатом” не заперечує наявності та розміру заборгованості.
Воно зазначає, що “судом не дана оцінка тій обставині, що відповідач не відмовляється від виконання договору, а позбавлений можливості його виконати, так як в фінансових планах підприємства передбачаються кошти для оплати тільки поточної заборгованості перед кредиторами”. Проте чинне законодавство не передбачає можливості припинення зобов’язання чи звільнення від його виконання у зв’язку з відсутністю чи нестачею у боржника необхідних для цього коштів. Зокрема, у статті 617 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; при цьому не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Водночас заслуговує на увагу довід скаржника про те, що “згідно ухвали господарського суду міста Києва від 02.12.2003 року по справі за № 43/167 (копія ухвали додана до відзиву на позов № 32-7315 від 15.08.05) порушена справа про банкрутство ДП “НАЕК “Енергоатом” та введений мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів”.
У пункті 8.13 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначено:
“Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон) і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті. Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 у справі N 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз’яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України”.
З урахуванням наведеного та доводів скаржника господарські суди у розгляді даної справи повинні були з’ясувати, але не з’ясували:
- чи було здійснено і якщо було, то коли саме, опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство ДП “НАЕК “Енергоатом”;
- чи звертався позивач у даній справі в місячний строк з дня такої публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, тобто до ДП “НАЕК “Енергоатом”.
Не встановивши відповідних обставин, що входять до предмету доказування в даній справі і мають значення для її розгляду, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі Закону і Цивільного кодексу України.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України на має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити зазначені в цій постанові обставини, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.08.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2006 зі справи № 9/163 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов