КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р. Справа№ 910/24772/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

в судове засідання з'явився прокурор Давиденко О.В. - посв. від 25.01.2014 року № 024243

за участю представників

від позивача: не з'явилися

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

від відповідача 3: не з'явилися

від відповідача 4: не з'явилися

від третьої особи 1 (на стороні позивача): не з'явилися

від третьої особи 2 (на стороні позивача): не з'явилися

від третьої особи 3 (на стороні позивача): Кадієвський І.І. - дов. від 24.04.2013 року № 05703-8242

від третьої особи 4 (на стороні позивача): не з'явилися

від третьої особи (на стороні відповідача): не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Пейзажне" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року

у справі № 910/24772/13 (головуючий суддя Бойко Р.В., судді Босий В.П., Цюкало Ю.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва (м. Київ) в інтересах держави

до 1. Київської міської ради (м. Київ)

2. Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу „Освітянин" (м. Київ)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне товариство" (м. Київ)

4. Товариства з обмеженою відповідальністю „Пейзажне" (м. Київ)

треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Міністерство культури України (м. Київ)

2. Національний музей народної архітектури та побуту України (м. Київ)

3. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ)

4. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрокомбінат „Хотівський" (с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельний форум" (м. Київ)

про визнання недійсними рішення, державних актів про право власності на землю та визнання відсутнім права

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернувся Заступник прокурора міста Києва з позовом в інтересах держави до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу „Освітянин", Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне товариство", Товариства з обмеженою відповідальністю „Пейзажне" про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 353/3187 „Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва"; про визнання недійсним виданого Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „Освітянин" державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006290, зареєстрований 08.01.2008 року Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00178; про визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю „Пейзажне" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011930, зареєстрований 08.09.2010 року Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00398; про визнання відсутності у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу „Освітянин", Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне товариство", Товариства з обмеженою відповідальністю „Пейзажне" право власності на земельну ділянку, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 16,0345 га, кадастровий номер: 8000000000:79:107:0002, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 40 828 647 грн. 35 коп.

Ухвалою від 20.12.2013 року господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство культури України, Національний музей народної архітектури та побуту України, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрокомбінат „Хотівський".

Ухвалою від 13.02.2014 року господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельний форум".

Рішенням від 22.05.2014 року господарський суд міста Києва позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 353/3187 „Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва". Визнав недійсним виданий Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „Освітянин" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006290, зареєстрований 08.01.2008 року Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00178. Визнав недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю „Пейзажне" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011930, зареєстрований 08.09.2010 року Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00398. Визнав відсутнім у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу „Освітянин", Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне товариство", Товариства з обмеженою відповідальністю „Пейзажне" право власності на земельну ділянку площею 16,0345 га, кадастровий номер: 8000000000:79:107:0002, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 40 828 647 грн. 35 коп. Стягнув з Київської міської ради в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 грн. Стягнув з Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу „Освітянин" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне товариство" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пейзажне" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Пейзажне" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року по справі № 910/24772/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 року апеляційна скарга ТОВ „Богдан-Логістик" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 925/461/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 08.07.2014 року повноважні представники сторін та третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1, 2, 4, третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не з'явилися.

Позивач, відповідачі 1, 2, 3, треті особи, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1, 2, третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про причини неявки своїх представників не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідач 4 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке після обговорення судова колегія відхилила, оскільки відповідач є юридичною особою, яка має штат працівників, та в разі неможливості участі одного представника його може бути замінити інший представник, в тому числі і найманий. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників сторін та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні 08.07.2014 року прокурор та представник третьої особи 3 проти вимог апеляційної скарги заперечували.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора та третьої особи 3, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи Київська міська рада на сесії 01.10.2007 року прийняла рішення № 353/3187 „Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва" в якому: затвердила містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 року № 370/1804, змінила цільове призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу „Освітянин" на вул. Академіка Заболотного у Голосіївського районі м. Києва; внесла зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, перевести за функціональним призначенням до зони малоповерхової житлової забудови; віднесла земельну ділянку загальною площею 92,42 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення; затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва; передала обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу „Освітянин", за умови виконання пункту 6 цього рішення, земельну ділянку загальною площею 108,52 га на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель, наданих товариству з обмеженою відповідальністю агрокомбінату „Хотівський" відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 року № 117/990 „Про оформлення права користування земельними ділянками" та право користування якими посвідчено договором оренди земельних ділянок від 29.10.2004 року №79-6-00249 (загальною площею 94,42 га), та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 14,10 га).

На підставі вказаного рішення 08.01.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було видано ОКЖК „Освітянин" в т.ч. державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 006290 відповідно до якого ОКЖК „Освітянин" є власником земельної ділянки площею 16,0345 га, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва.

03.03.2008 року ОКЖК „Освітянин" було внесено спірну земельну ділянку до статутного фонду ТОВ „Будівельне товариство" в якості частки засновника, у зв'язку з чим 30.10.2010 року останньому було видано відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку.

В подальшому 29.07.2010 року ТОВ „Будівельне товариство" було передано спірну земельну ділянку до статутного фонду ТОВ „Пейзажне", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ „Пейзажне" № 2 від 29.07.2010 року.

На підставі вказаного протоколу 08.09.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було видано ТОВ „Пейзажне" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011930, відповідного до якого ТОВ „Пейзажне" є власником спірної земельної ділянки.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради віднесено розпорядження землями територіальної громади міста Києва та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Положеннями статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтею 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З огляду на викладені норми вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Як вбачається із матеріалів справи спірна земельна ділянка до прийняття оскаржуваного рішення КМР від 01.10.2007 року № 353/3187 перебувала у власності територіальної громади міста Києва та була безоплатно передана у власність відповідача 2 на підставі положень ст. 41 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статтею 6 Закону України „Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення КМР) встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

Пунктом 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року № 186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Відповідно до п. 2.1.1 статуту ОКЖК „Освітянин", затвердженого установчими зборами засновників ОКЖК „Освітянин" (протокол від 12.06.2007 року № 1), зареєстрованого державним реєстратором 15.09.2007 року, метою створення кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків); будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту; наступної експлуатації та управління будинками кооперативу.

Тобто, згідно з наведеними у положеннях статуту ОКЖК „Освітянин" метою створення та основними завданнями, а також, з урахуванням ч. 2 ст. 6 Закону України „Про кооперацію" за напрямом своєї діяльності ОКЖК „Освітянин" відповідає поняттю „житлово-будівельний кооператив".

Частиною 1 статті 134 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

За змістом п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року № 186, число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Із п. 3.2 статуту ОКЖК „Освітянин", затвердженого установчими зборами засновників ОКЖК „Освітянин" (протокол від 12.06.2007 року № 1), зареєстрованого державним реєстратором 15.09.2007 року, вбачається, що на момент прийняття Рішення його членами (засновниками) були чотири громадянина, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів перебування вказаних осіб на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а листами Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.02.2011 року № 24, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.02.2011 року № 22-40 підтверджується, що такі особи на обліку потребуючих поліпшення житлових умов не перебували.

Таким чином, ОКЖК „Освітянин" було створено з порушеннями ч. 1 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР, п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року № 186, адже його засновниками були лише чотири громадянина, що не перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

В подальшому при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК „Освітянин", затвердженого загальними зборами членів ОКЖК „Освітянин" (протокол від 26.12.2008 року № 5) вказані порушення усунуто не було, а лише здійснено заміну одного із засновників кооперативу: ОСОБА_4 замінено на ОСОБА_7, однак доказів перебування такої особи на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, також не надано.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наведені обставини свідчать, що ОКЖК „Освітянин" не було створено як житлово-будівельний кооператив в розумінні Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року № 186, що свідчить про відсутність у нього правових підстав на безоплатне отримання у власність спірної земельної земельних в порядку, визначеному ст. 41 Земельного кодексу України.

Також відведення згідно Рішення земельної ділянки ОКЖК „Освітянин" площею 108,52 га не відповідає визначеній меті створення ОКЖК „Освітянин", якою є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, адже необхідність поліпшення житлових умов лише чотирьох осіб (засновників кооперативу) та членів їх сімей за рахунок будівництва малоповерхових будинків котеджного типу на земельній ділянці площею 108,52 га свідчить про недотримання принципів рівності у земельних відносинах.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що при прийняті оскаржуваного рішення Київської міської ради не було дотримано підстав набуття земельних ділянок житлово-будівельними кооперативами, визначеними ст. 41 Земельного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 353/3187 не відповідає вимогам чинного законодавства, що згідно з ч. 2 ст. 144 Конституції України, ч. 3 ст. 152, ст. 155 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку, а тому вимога прокурора в наведеній частині є обґрунтованою та була правомірно задоволена господарським судом.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакціях, чинних на момент видачі оскаржуваних актів) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Пунктом 2.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що встановлення судом невідповідності рішення КМР від 01.10.2007 року № 353/3187 вимогам чинного на момент прийняття законодавства України свідчить про відсутність правових підстав для видання ОКЖК „Освітянин" державного акту на право власності на спірну земельну ділянку (серії ЯЖ №006290), а тому вимога прокурора про визнання недійсними такого акту є обґрунтованою та була правомірно задоволена господарським судом.

Наведене в силу положень ч. 1 ст. 316, ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України свідчить про відсутність у відповідача 2 права на розпорядження спірною земельною ділянкою (в т.ч. шляхом передання її у статутний капітал іншої юридичної особи), а відтак, враховуючи, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, то з огляду на незаконність рішення КМР від 01.10.2007 року № 353/3187 та відсутність у відповідача 2 прав власника спірної земельної ділянки оформлення права власності згідно державних актів, виданих відповідачам 3, 4, у зв'язку із внесенням спірної земельної ділянки до їх статутних фондів відбулось з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку (серії ЯЖ № 011930), виданого ТОВ „Пейзажне", є обґрунтованими та були правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що підстави вважати відповідачів 3, 4 добросовісними набувачами спірної земельної ділянки відсутні, оскільки останніми не надано доказів на підтвердження того, що вони не могли бути обізнані із фактом незаконного безоплатного передання спірної земельної ділянки у власність відповідача 2, зокрема, з рішенням КМР від 01.10.2007 року № 353/3187 та статутом ОКЖК „Освітянин".

Підстави вважати, що кооператив обґрунтовано очікував на набуття у власність земельної ділянки площею 108,52 га в контексті ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутні, адже ні останній, ні його чотири учасника не вчинили жодних адекватних та співрозмірних дій для очікування набуття у власність такого майна, вартість якого згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України перевищує мільйон доларів США. Більш того, останні були обізнані із положеннями законодавства, що регулює відносини в сфері житлових кооперативів та відчуження землі. Відсутні підстави для поширення положень наведеної статті і на наступних набувачів, оскільки вони не використали свого рівноцінного майна для набуття у власність спірної земельної ділянки одержавши її як внесок до статутного капіталу.

Положеннями абз. 4 п. 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Визнання судом недійсними рішення КМР від 01.10.2007 року № 353/3187 та оскаржуваних актів свідчить про відсутність правових підстав володіння відповідачами 2, 3, 4 спірною земельною ділянкою, а тому позовні вимоги прокурора про визнання відсутнім у них права власності на таку земельну ділянку є обґрунтованими та були правомірно задоволенні місцевим господарським судом.

Аналогічні висновки щодо відсутності правових підстав володіння земельною ділянкою, переданою на підставі ст. 41 Земельного кодексу України, у випадку встановлення іншої мети створення кооперативу, аніж визначено наведеною нормою, містяться в остаточних постановах Вищого господарського суду України від 02.08.2011 року у справі № 22/110, від 15.11.2011 року у справі № 9/60, від 22.11.2011 року у справі № 23/63.

Місцевим господарським судом правомірно відхилено як безпідставне твердження відповідача 4 про те, що вимога прокурора про визнання відсутні права не відповідає встановленим способам захисту порушених прав і інтересів.

Так відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

В даному випадку обраний прокурором спосіб захисту порушених прав і інтересів шляхом визнання відсутності права власності відповідає встановленим ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України способам захисту, що не суперечить положенням ст. 152 Земельного кодексу України, а тому посилання відповідача 4 на зворотне є необґрунтованими.

Відповідачем 4 вказувалось на пропущення прокурором строку позовної давності та було заявлення про її застосування.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовної давності позивачем (прокурором) не пропущено, а тому правові підстави для застосування наслідків, встановлених ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Із змісту наведеної норми вбачається, що цей строк обчислюється саме для особи (довірителя), права якої порушено. Для кожного позивача строк обчислюється окремо.

Відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" в Господарський процесуальний кодекс України внесені зміни, відповідно до яких право виступати позивачем надано прокурору.

Таким чином, з моменту набрання чинності вказаним законом, необхідно розмежовувати наступні випадки: 1) прокурор є позивачем; 2) позов подається прокурором в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.

В першому випадку, строк позовної давності обчислюється саме для прокурора, оскільки він є особою в розумінні ст. 256 Цивільного кодексу України. В іншому випадку, строк позовної давності обчислюється для визначеного позивача, який уособлює державу в інтересах якої подано позов, а при зверненні до суду мають місце відносини представництва (діє від імені іншої особи), то для нього не здійснюється окремий відлік строків позовної давності. Такий строк обчислюється саме для особи (довірителя), права якої порушено та в інтересах якої подається прокурором позов.

Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури", яким надано право прокурорам виступати позивачами, а відтак і окремого обчислення строку позовної давності, набрав чинності 01.12.2012 року

Оскільки з 01.12.2012 року у прокурора в силу прийняття закону виникла можливість бути позивачем, то не раніше даної дати може почати обчислюватися окремий строк позовної давності саме для прокурора, який виступає позивачем.

Посилання представника відповідача 4 на справу господарського суду міста Києва № 5/13 було обґрунтовано відхилено місцевим господарським судом, оскільки в наведеній справі позивачем була Київська міська рада, а відтак і строк позовної давності обчислювався саме для такої особи.

Крім того у справі № 5/13 були інші підстави для позову (передача відбулася без проведення земельних торгів).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача 4, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Пейзажне" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року по справі № 910/24772/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року по справі № 910/24772/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/24772/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__11.07.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім