АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа №646/12438/13-ц Головуючий
Провадження№22-ц/3944/2014 1-ї інстанції: Журавель В.А. Категорія: визнання договору недійсним Доповідач: Трішкова І.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Трішкової І.Ю.,
суддів: - Кірсанової Л.І., Борової С.А.,
при секретарі - Костенко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 02 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсними договорів споживчого кредиту,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25.10.2006 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11063458000, відповідно до якого позивач отримав кредит в іноземній валюті в розмірі 39100 доларів США строком до 25.10.2027 року на споживчі потреби, а саме: для купівлі квартири АДРЕСА_1. Крім того, 20.08.2008 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк», було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11385355000, відповідно до якого позивач отримав кредит в іноземній валюті в розмірі 22500 доларів США. В порушення чинного законодавства кредитні кошти позивачу було видано в доларах США, хоча грошовою одиницею України є гривня, і законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця - гривня. Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії, при цьому індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає дозвіл на її здійснення іншою стороною. Під час укладання договорів банком не було надано копії індивідуальної ліцензії, з чого можна зробити висновок про відсутність такої ліцензії у відповідача. Позивач вважає, що оспорювані кредитні договорі суперечать нормам діючого законодавства України, оскільки були укладені в іноземній валюті за відсутності індивідуальної ліцензії, тому позивач просив визнати недійсними договори про надання споживчого кредиту № 11063458000 від 25 жовтня 2006 року та № 11385355000 від 20 серпня 2008 року.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позичальник звернувся до банку з метою отримання кредиту та самостійно обрав умови кредитування, вибір укладення кредитних договорів в іноземній валюті був пов'язаний із більш вигідними для позичальника умовами нарахування відсоткової ставки. При цьому позивач усвідомлював, що відповідно до умов кредитного договору повернення кредиту здійснюватиметься в іноземній валюті. Банківська ліцензія № 75 на право здійснювати банківські операції, була видана відповідачу Національним банком України, також було надано письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, тому застосування іноземної валюти у договірних відносинах з позивачем є правомірним.
Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 02 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка і згідно встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,212,215 ЦПК України.
В судовому засіданні встановлено, що 25.10.2006 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11063458000, відповідно до якого позивач отримав кредит в іноземній валюті в розмірі 39100 доларів США строком до 25.10.2027 року на споживчі потреби, а саме: для купівлі квартири АДРЕСА_1. Крім того, 20.08.2008 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк», було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11385355000, відповідно до якого позивач отримав кредит в іноземній валюті в розмірі 22500 доларів США.
Суду надані документи копії Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, Банківської ліцензії, які свідчать про те, що ПАТ "УкрСиббанк" 05.10.2011 року Національним банком України видано банківську ліцензію № 75 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. З ст. 47 Закону України "Про Банки і банківську діяльність", 05.10.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» видано генеральну ліцензію № 75 на право здійснення валютних операцій згідно з додатком та додаток до генеральної ліцензії № 75 на здійснення валютних операцій, згідно із яким відповідач має право здійснювати неторговельні операції з валютними цінностями, операції з готівковою іноземною валютою, ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті, ведення кореспондентських рахунків в іноземній валюті, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України тощо .
Відповідно п. «в» ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів в кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України для надання кредитів в іноземній валюті резидентам.
Тому суд прийшов до правильного висновку, що ПАТ "УкрСиббанк" мав право здійснювати торгівлю іноземною валютою та надавати кредити резидентам в іноземній валюті за генеральною банківською ліцензією Національного банку України, оскільки це передбачено п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
З п. 9.13 та 10.13 договорів вбачається, що позивач засвідчив, що всі умови договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, також перед укладанням договору від отримав від банку Інформаційний лист відповідно до вимог п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно до ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При розгляду цього спору судом встановлено, що оспорювані договори були спрямовані на набуття сторонами цивільних прав та обов'язків. Зміст цих правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, при укладанні правочинів волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочини було вчинено в формі, встановленій законом, вони був спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання позивачем кредитних коштів, що і було здійснено сторонами.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав визнання укладених кредитних договорів недійсними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
Підстав для скасування чи зміни рішення не має.
Керуючись ст..ст. 303,307,308, 314,319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 02 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності ухвалою.
Головуючий:
Судді: