ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2014 р. м. Київ К/9991/59163/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - М.М. Заїка, Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про зобов'язання відповідача врахувати до загального трудового стажу стаж роботи з 10.06.1970р. по 22.03.1991р. у пільговому розмірі з застосуванням коефіцієнту Крайньої півночі 1,5.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.01.2011р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012р. скасовано рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність щодо не зарахування в загальний трудовий стаж у пільговому обчисленні роботи в районі Крайньої півночі, зобов'язано відповідача зарахувати до загального трудового стажу у пільговому розмірі період роботи в районі Крайньої півночі з 10.06.1970р. по 22.03.1991р. та здійснити перерахунок пенсії з 01.10.2009р. Позовні вимоги з 25.04.2009р. по 30.09.2009р. залишено без розгляду.

З таким рішенням апеляційного суду не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960р. № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967р. "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Судами встановлено, що згідно записів трудової книжки позивач з 10.06.1970р. по 22.03.1991р. працювала на різних посадах на території Плесецького району Архангельської області, яка постановою Уряду РСФСР від 27.11.1991р. №25 «Про віднесення міст і районів Архангельської області до районів Крайньої Півночі та місцевостям, прирівняним до районів Крайньої Півночі» віднесена до місцевості, що прирівняна до районів Крайньої Півночі, з 01.01.1992р.

Позивач з 25.04.2009р. знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком на загальних підставах.

Листом Управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області «Про надання роз'яснень» від 23.09.2010р. №В/1415 позивача повідомлено про відсутність законних підстав для зарахування до стажу періоду роботи на Крайній Півночі, оскільки позивач народилась та працювала в районах Крайньої Півночі, а не переведена, направлена або запрошена на роботу у вказану місцевість.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що передбачені законодавством підстави для призначення позивачу пенсії в пільговому обчисленні за роботу в районах Крайньої Півночі відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що стаж роботи позивача на території Плесецького району Архангельської області, яка віднесена до місцевості, що прирівняна до районів Крайньої Півночі з 01.01.1992р., складає 20 років 2 місяці 29 днів, а тому необхідно врахувати пільговий стаж та провести перерахунок пенсії позивачки з врахуванням пільгового обчислення з 01.10.2009р.

Поряд з тим, такі висновки не можна визнати обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно статті 2 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення при визначенні права на пенсію у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди застосовується Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року.

Плесецький район Архангельської області віднесено до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі з 01.01.1992р. згідно пункту 1 постанови Уряду Російської Федерації від 27.11.1991р. №25 «Про віднесення міст і районів Архангельської області до районів Крайньої Півночі і місцевостям, прирівняним до районів Крайньої Півночі», якою, в свою чергу внесено зміни до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президіуму Верховної Ради СРСР від 10.02.1960р. і від 26.09.1976р. про пільги для осіб, які працюють в цих районах і місцевостях.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку про повне та всебічне встановлення судами обставин по справі, однак порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки Плесецький район Архангельської області, на території якого з 10.06.1970р. по 22.03.1991р. позивач працювала на різних посадах, був відсутній у Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, який діяв до 01.01.1992р., натомість вказаний район віднесено до місцевостей, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, з 01.01.1992р.

Наведені обставини виключають можливість отримання і користування позивачем у період з 10.06.1970р. по 22.03.1991р. пільгами, передбаченими для районів Крайньої Півночі згідно статті 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", отримання яких, в свою чергу, є однією з обов'язкових умов для пільгового обчислення страхового стажу згідно пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012р. у даній справі скасувати.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.01.2011р. у даній справі залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: М.М. Заїка

І.В. Штульман