ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 910/22695/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Гольцової Л.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014

у справі№ 910/22695/13 господарського суду міста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк"

доДочірнього підприємства "Спецінвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Автопрокат"

прозвернення стягнення на предмет іпотеки

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Кулєшов В.Л.; - відповідача Воронов Р.В.; - третьої особи повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 24.06.2014 №02-05/244 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Гольцова Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2014 у справі № 910/22695/13 (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Спецінвест" (далі - відповідач) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" (далі - позивач) заборгованість за кредитним договором № 169/2008 від 26.12.2008 в сумі 6 243 986,35 грн., у тому числі 4 880 000,00 грн. заборгованості за кредитною лінією, 379 236,16 грн. пені за прострочення повернення основної заборгованості за кредитною лінією, 913 012,96 грн. заборгованості за процентами, 70 952,36 грн. пені за прострочення сплати процентів, 728,27 грн. комісії за моніторинг застави, 56,60 грн. пені за прострочення сплати комісії за моніторинг застави шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором за реєстровим № 9125 від 26.12.2008, а саме нерухоме майно:

- садовий будинок, що розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Гнідин, "Калина" садівницьке товариство, буд. 36;

- земельну ділянку, площею 0,2400 га., яка розташована за адресою: Київська область Бориспільський район Гнідинська сільська рада Садове товариство "Калина" надана для ведення садівництва (кадастровий № 3220882600:04:002:0213, належить іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 24.11.2006 (Серія ЯД № 669247) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною не нижче:

- для садового будинку загальною площею 196,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Гнідин, "Калина" садівницьке товариство, буд. 36, - 501 240,00 грн. з урахуванням ПДВ;

- для земельної ділянки, площею 0,2400 га., розташованої за адресою: Київська область Бориспільський район Гнідинська сільська рада Садове товариство "Калина", - 588 200,00 грн. без урахування ПДВ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 у справі № 910/22695/13 рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2014 скасовано, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" до Дочірнього підприємства "Спецінвест" відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Аграрний комерційний банк", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, який належить відповідачу (іпотекодавцю), місцевий господарський суд виходив із встановлених обставин справи про порушення третьою особою (позичальнпиком) умов кредитного договору щодо сплати заборгованості, у зв'язку з чим у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Не погоджуючись з вказаними висновками та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що договір іпотеки припинив свою дію.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з висновками апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 26.12.2008 між позивачем (банк) та третьою особою (позичальник), було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 169/2008, відповідно до умов якого (з урахуванням відповідних змін і доповнень) банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у розмірі 4 880 000,00 грн., надає кредити за рахунок кредитної лінії, а позичальник зобов'язується використати кредити на цілі, зазначені в кредитному договорі, своєчасно та у повному обсязі виплатити банку проценти за користування кредитними коштами в розмірі 18 % річних, щомісячно сплачувати комісію за моніторинг предмету застави в розмірі 250,00 грн. (з ПДВ), виконати інші умови кредитного договору і повернути банку загальну заборгованість за кредитною лінією не пізніше 24.12.2010 (день закінчення строку дії кредитної лінії).

Відповідно до п. 11.1. кредитного договору за повне або часткове прострочення повернення заборгованості по кредитній лінії у строк, передбачений пунктом 1.4. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п. 11.2. кредитного договору за повне або часткове прострочення сплати процентів та комісій за користування кредитами позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 11.3. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку неустойки: - у разі порушення позичальником п. 8.6. договору - у розмірі 5% від розміру ліміту кредитної лінії, зазначеного у п. 1.2. договору; - у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов'язань, зазначених у пунктах 8.1.-8.5., чи пункті 12.5. цього договору, - у розмірі 0,1% від розміру ліміту кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.2. цього договору.

В подальшому між банком та позичальником укладено договори про внесення змін і доповнень № 1 від 02.10.2009, № 3 від 31.03.2010, № 4 від 24.12.2010 до кредитного договору, яким сторони домовились про внесення змін до умов кредитного договору, в тому числі, щодо: передбачення неустойки (штрафу) в разі суттєвого порушення позичальником кредитного договору; в частині перенесення в межах строку дії кредитної лінії строку сплати чергових процентів за користування кредитними коштами; припинення нарахування процентів та комісій за кредитним договором 24.12.2010

Крім того, між банком (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 26.12.2008, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 9125, за умовами якого (з урахуванням внесених змін) ним забезпечується виконання позичальником всіх без винятку зобов'язань за кредитним договором зі всіма змінами та доповненнями до нього. Також іпотекою забезпечуються сплата пені, штрафів, будь-яких комісій, у розмірі, у порядку та в строки, передбачені кредитним договором, а також інші витрати передбачені іпотечним та кредитним договорами.

Згідно з п. 1.1 іпотечного договору, предметом іпотеки є:

- садовий будинок, що розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський район, село Гнідин, "Калина" садівницьке товариство, буд. 36 (тридцять шість). Садовий будинок належить іпотекодавцю на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнське об'єднання торговців транспортними засобами" від 15.09.2007 у справі № 8/07-07. Право власності на садовий будинок зареєстровано Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації 16.11.2007 в книзі № 4 за номером запису 1094 за реєстраційним № 11081641;

- земельна ділянка, площею 0,2400 га., розташована за адресою: Київська область Бориспільський район Гнідинська сільська рада Садове товариство "Калина", надана для ведення садівництва (кадастровий №3220882600:04:002:0213, належить іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 24.11.2006 (Серія ЯД № 669247) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 20.09.2006 за реєстровим № 6321.

З п. 6.9. іпотечного договору вбачається, що він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами за умови його нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою, належним чином і в повному обсязі.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 у справі № 33/215, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013, стягнуто з ДП "Автопрокат" (третя особа у справі) на користь ПАТ "Аграрний комерційний банк" заборгованість по простроченому кредиту в розмірі 4 880 000 грн., заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 913 012,96 грн., прострочену заборгованість за моніторинг застави в сумі 728,27 грн., пеню за прострочення по кредиту в сумі 377 163,84 грн., пеню по відсоткам в сумі 70 564,65 грн., пеню по комісії за моніторинг застави в сумі 56,29 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій вказаними судовими рішеннями та наявними у матеріалах справи виписками по рахунку підтверджується, що позивач виконав свої зобов'язання з надання кредитних коштів третій особі, однак останній не виконав належним чином свої зобов'язання з повернення кредитних коштів.

Враховуючи зазначене, банк на день подачі позову (05.11.2013) нарахував та просить стягнути з відповідача (іпотекодавця) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором 6 243 986,35 грн., з яких 4 880 000 грн. заборгованості за кредитною лінією, 379 236,16 грн. пені за прострочення повернення основної заборгованості за кредитною лінією, 913 012,96 грн. заборгованості за процентами, 70 952,36 грн. пені за прострочення сплати процентів, 728,27 грн. комісії за моніторинг застави, 56,60 грн. пені за прострочення сплати комісії за моніторинг застави.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач є майновим поручителем, згідно з іпотечним договором, за зобов'язаннями третьої особи за кредитним договором.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вказані позовні вимоги правомірними та обґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції про те, що іпотечний договір припинив свою дію, помилковими, враховуючи наступне.

Згідно з статтею 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється зокрема на підставі рішення суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити такі умови як зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Статтями 251, 252 Цивільного кодексу України передбачено строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Вказівкою ж на подію, яка має неминуче настати є термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Приписами ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Закінчення строку, що визначається роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Однак викладення у п. 6.9. іпотечного договору умови про його дію до виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою, належним чином і в повному обсязі не є встановленим сторонами строком припинення дії іпотеки, оскільки суперечить ст. 251 та ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України. (Подібна правова позиція викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.07.2012 та постанові Верховного Суду України від 21.05.2012).

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Враховуючи зазначене, підлягають застосуванню положення вказаних статей, зокрема, про те, що у даному випадку іпотека припиняється з припиненням основного зобов'язання.

Однак, судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок, що зобов'язання за іпотечним договором припинилось 24.12.2010, тобто із закінченням строку дії кредитної лінії, оскільки зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, яке, як встановлено місцевим господарським судом, в даному випадку не відбулося.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Наведені вище порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права призвели до скасування правомірного рішення суду першої інстанції; таким чином, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 у справі № 910/22695/13 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2014 у справі № 910/22695/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

Л.А. Гольцова