Справа № 353/91/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1640/2014

Категорія 51

Головуючий у 1 інстанції Луковкіна У.Ю.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Шалаути Г.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю сторін: апелянта ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представників відповідача - Шарабуряк С.І. та Косар М.Є.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти Тисменицької РДА, третьої особи ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тлумацького районного суду від 10 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

23.01.2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання наказів про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення з роботи незаконними, поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу. Позов мотивувала тим, що наказом № 98 від 15.08.1988 року була прийнята на посаду вчителя інформатики і обчислювальної техніки у Тисменицьку СШ Івано-Франківської області (тепер Тисменицька спеціалізована школа I- III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів). Наказом №183 від 25.11.2013 року її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану за порушення трудової дисципліни та не виконання нею посадових обов'язків на підставі висновків службового розслідування від 25.11.2013 року. Наказом № 2к-від 09.01.2014 року її було звільнено з роботи по п. 3 ст.40 КЗпП з 15.01.2014 року, виданого відділом освіти Тисменицької РДА на підставі службового подання директора школи від 25.12.2013 року №269 та згоди профкому від 02.01.2014 року за систематичне невиконання без поважних причин покладених на неї обов'язків. При цьому ОСОБА_2 зазначила, що з наказом про оголошення догани її не ознайомили, про службове розслідування їй стало відомо 23.12.2013 року, у наказі про звільнення нема конкретного посилання на те, які саме з її боку були допущені систематичні невиконання без поважних причин покладених на неї обов'язків, пояснення від неї не відбиралися. Вважає, звільнення з роботи незаконним, оскільки за змістом п.3 ст.40 КЗпП України звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни може мати місце за наявності 2-х і більше разів притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника перед звільненням, а відповідач лише один раз притягав її до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Тлумацького районного суду від 10 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 у поновленні на роботі, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення. Вважає, що таке постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи. У зв'язку з наведеним просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що при звільненні її з підстав, передбачених п.3 ст.40 КЗпП України суд першої інстанції зробив висновки про те, що на неї правомірно, у відповідності до положень КЗпП України накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, та згодом звільнено з роботи за систематичні порушення трудової дисципліни та систематичне невиконання покладення на неї посадових обов'язків, а відтак в позові відмовлено. Однак такі висновки не відповідають обставинам справи та вимогам трудового законодавства. Так апелянт зазначає, що звільнення її по п.3 ст.40 КЗпП України може мати місце лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного впливу. Апелянт вважає, що невиконання нею наказу відповідача від 05.11.2013 року, яким її було зобов'язано проводити уроки інформатики в кабінеті інформатики №321 (вона проводила уроки у класних кабінетах відповідних класів школи) був обумовлений відсутністю відповідних документів на комп'ютери, які адміністрація школи встановила в кабінеті №321 станом на 05.11.2013 року, та іншої документації, як це вимагає Положення про кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій навчання загальноосвітніх навчальних закладів (далі КПТК) згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 20.05.2004 року №407. Кабінет інформатики №321 Тисменицької спеціалізованої школи 1-3-х ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів розташований на 3-му поверсі школи, в ньому є 12 комп'ютерів, з 18.10.2013 року до них підключена мережа Інтернет та комп'ютерна мережа. Поряд знаходиться ще один кабінет інформатики (мультимедії) №322, в якому є 11 комп'ютерів. У 2012 році 7 комп'ютерів надійшли до школи в якості гуманітарної допомоги від КНР, які були встановлені в кабінеті №322, однак за її наполяганнями з 04.11.2013 року ці комп'ютери були перенесені та встановлені в кабінет №321. Проте, документу про укомплектування навчально-комп'ютерного комплексу на основі комп'ютерної техніки від дирекції школи вона не отримала. Вона зверталася у департамент освіти, науки, сім'ї, молоді та спорту Івано-Франківської ОДА, що її змушують проводити уроки в не забезпеченому документально кабінеті інформатики. З цих підстав вона 05.11.2013 року відмовилася від проведення уроків з учнями в кабінеті №321. Також апелянт зазначила, що після надання їй таких документів, санітарний паспорт на кабінет №321 вона вважає не належним, так як з листа Головного управління Держсанепідемслужби в Івано-Франківській області від 06.05.2014 року дізналася, що лабораторно-інструментальні дослідження при складанні санітарних паспортів на кабінети інформатики №321, 322 не проводилися. А тому вона вважає, що дані, які містяться в санітарному паспорті КПТК №321 від 04.11.2013 року, який їй було надано, не відповідають дійсності. Зсилаючись на викладене та п.2.3 посадової інструкції вчителя, а також на ст.6. Закону України «Про охорону праці» вважає свої дії правомірними,москільки працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя та здоров'я чи людей, які його оточують. За таких обставин вважає, що її відмова від проведення уроків інформатики в кабінеті №321 05.11.2013 року та в подальшому протягом грудня 2013 року була зумовлена поважними причинами, а тому накладення на неї дисциплінарних стягнень вважає незаконними. Просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення, яким визнати незаконними накази про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, та звільнення з роботи, стягнути оплату за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній. Також апелянт пояснила, що на її робочому столі комп'ютер був неробочий, про що вона повідомляла відповідачку, писавши їй доповідні, а також що їй не надавали інформації щодо комп'ютерів, які знаходяться в кабінеті №321, а тому вона відмовлялася працювати в кабінеті 321, а згодом надали методично-оформлені документи, але вона не вважає їх належними, а тому не проводила уроків у зазначеному кабінеті з поважної причини. Просила її апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача та третя особа доводи апелянта не визнали. Заперечення мотивували тим, що позивачка вказує на надумані причини невиконання нею своїх прямих посадових обов'язків. Оскільки після отримання догани, комісійного обстеження комп'ютерів у кабінеті №321 згідно наказу відповідача, які виявилися робочими та придатними для використання у навчальному процесі, а також після надання всіх необхідних документів на комп'ютери, які були в наявності та зберігалися в адміністрації школи, яка і несе відповідальність за них, ОСОБА_2 знову відмовлялася працювати з комп'ютерами, не допускала на свої уроки представників комісії з метою визначення стану викладання нею предмету інформатики та шукали інші причини для невиконання нею своїх прямих посадових обов'язків. Просили апеляційну скаргу відхилити.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянта та її представника, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що наказом № 98 від 15.08.1988 року ОСОБА_2 була прийнята на посаду вчителя інформатики і обчислювальної техніки у Тисменицьку СШ Івано-Франківської області (тепер Тисменицька спеціалізована школа I- III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів).

03.11.2011 року ОСОБА_2 отримала посадову інструкцію вчителя інформатики (а.с.14-17,т.1) та посадову інструкцію вчителя (а.с.51-53,т.1), що стверджується її особистим підписом в журналі видачі посадових інструкцій (а.с.54,55,т.1) та не заперечується позивачкою.

05.11.2013 року Тисменицькою школою був виданий наказ №145, відповідно до якого вчителю інформатики ОСОБА_2 було наказано проводити всі уроки згідно розкладу в кабінеті інформатики №321. Ознайомитися з наказом під розписку ОСОБА_2 відмовилася, про що було складено акт №1 від 05.11.2013 року (а.с.73,т.1).

Наказом №183 від 25.11.2013 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану за порушення трудової дисципліни і та не виконання нею посадових обов'язків на підставі висновків службового розслідування від 25.11.2013 року (за не дотримання нею правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни : не проведення 05.11.2013 року 6 уроків інформатики в 11-А,10-Б,10-А класах в кабінеті інформатики №321, які були передбачені шкільним розкладом занять, за порушення ведення класного журналу - всім учням 10-А,10-Б,11-А класів в журналі за 05.11.2013 року виставлено «Н» при повному відвідуванні, за відсутність конспектів уроків на цей день, за відсутність окремого журналу реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності на уроках інформатики. На вимогу дати письмове пояснення з приводу не проведення уроків 05.11.2013 року в кабінеті № 321 ОСОБА_2 відмовилася, про що стверджує акт від 05.11.2013 року №8 (а.с.80т.1) та записи в оглянутих судом класних журналах 10-А,10-Б, 11-А класів за 2013-2014 роки. Висновок комісії був зачитаний ОСОБА_2, однак надати письмові пояснення з приводу допущених порушень, зазначених у Висновку службового розслідування, складеного комісією, в якому було рекомендовано оголосити позивачу догану, вона відмовилася, про що складено акт( а.с.98,т.1). Ознайомившись з висновком службового розслідування та наказом про оголошення догани ОСОБА_2 відмовилася поставити підпис під наказом, про що члени комісії в присутності адміністрації школи склали акт №3 від 25.11.2013 року (а.с.97,т.1).

В подальшому ОСОБА_2 не допускала на уроки інформатики, які вона проводила впродовж періоду 03.12.2013 року до 19.12.2013 року, заступників директора школи з навчальної роботи ОСОБА_6, та ОСОБА_7, яким безпосередньо повинна підпорядковуватись, чим унеможливила вивчення ними питання стану викладання предмету інформатики в школи, яке мало розглядатись на педагогічній раді та у зв'язку з проведенням у школі олімпіади з інформатики.

Відповідно до наказу відділу освіти Тисменицької РДА №208 від 09.12.2013 року була створена комісія в складі: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, завданням якої було обстеження НКК кабінету інформатики №321 та перевірка готовності до проведення олімпіади, яка мала проводитися на базі цієї школи. Цією комісією було перевірено всі комп'ютери, які були встановлені у кабінеті №321, їх програмне забезпечення та встановлено, що НКК придатний до використання у навчально-виховному процесі, виконання навчальних планів і програм з інформатики та проведення Всеукраїнської олімпіади з інформатики. При цьому ОСОБА_2 жодних зауважень щодо відсутності документації на кабінет, непридатності комп'ютерів, недостатності чи відсутності програмного забезпечення не мала. Проте висновків не зробила.

Директор школи звернулась з листом до відділу освіти Тисменицької РДА для вивчення питання стану викладання інформатики позивачкою (а.с.104,т.1). Відповідно до наказу відділу освіти Тисменицької РДА №221 від 23.12.2013 року з числа працівників відділу освіти: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 була створена комісія з числа працівників відділу освіти: ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_9, завданням якої було вивчення стану викладання інформатики вчителем ОСОБА_2.(а.с.105,т.1).

24.12.2013 року у присутності членів комісії, яка проводила службове розслідування за період з 23.12.2013 року по 25.12.2013 року щодо невиконання ОСОБА_2 посадових обов'язків, позивач відмовилася проводити урок інформатики, повідомивши учням, що цей урок будуть проводити представники комісії, при цьому вона поводилася неетично. Про цей випадок було складено акт (а.с.108,т.1) та запропоновано позивачці надати пояснення щодо невиконання наказу відділу освіти №221 від 23.12.2013 року, від чого ОСОБА_2 відмовилася, про що було складено акт №8 від 24.12.2013 року (а.с.109, т.1).

Також суд першої інстанції допитав свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 - вчителів та класних керівників школи, які підтвердили, що позивач неодноразово не допускала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на свої уроки для перевірки стану викладання нею уроку інформатики та що уроки до кінця листопада вона проводила в класних кабінетах та відмовлялася викладати уроки в закріпленому за нею кабінеті № 321, діти скаржились на те, що не працюють на уроці інформатики з комп'ютерами, однак на педраді це питання так і не вирішувалося, тому що ОСОБА_2 не допускала на свої уроки адміністрацію школи із-за чого неможливо було це питання вивчити.

25.12.2003 року адміністрація Тисменицької спеціалізованої школи I- III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів звернулась до відділу освіти Тисменицької РДА з проханням притягнути позивачку до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи (а.с.125,т.1). Цього ж дня відділ освіти Тисменицької РДА звернувся до профспілкового комітету працівників освіти Тисменицької спеціалізованої школи I- III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів з листом, в якому просив надати згоду на звільнення з роботи ОСОБА_2 на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання посадової інструкції вчителя інформатики та трудових обов'язків позивачем носило систематичний характер.Так наказом №183 від 25.11.2013 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану на підставі висновків службового розслідування від 25.11.2013 року за : не дотримання нею правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни: не проведення 05.11.2013 року 6 уроків інформатики в 11-А,10-Б,10-А класах в кабінеті інформатики №321, які були передбачені шкільним розкладом занять, за порушення ведення класного журналу (всім учням 10-А,10-Б,11-А класів в журналі за 05.11.2013 року виставлено «Н» при повному відвідуванні) за відсутність конспектів уроків на цей день, за відсутність окремого журналу реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності на уроках інформатики.

Посилання позивачки на відсутність належної документації на комп'ютери та як наслідок незабезпечення їй з боку відповідача належних умов праці, колегією не може сприйматися, як поважна причина невиконання нею своїх прямих посадових обов'язків, оскільки для допущених суттєвих порушень посадової інструкції ОСОБА_2 (порушення ведення класного журналу та внесення до нього неправдивих даних 05.11.2013 року, відсутність конспектів уроків на цей день та відсутність окремого журналу реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності на уроках інформатики) місце проведення уроку значення немає.

Оскільки, поведінка позивачки після накладення на неї догани не змінилася, вона продовжувала ігнорувати вимоги посадової інструкції - не допускати на уроки заступника директора школи з навчальної частини, не підпорядковувалася вимогам комісії, створеної наказом відповідача для вивчення питання стану викладання нею уроку інформатики за період з 23.12 по 25.12.2013 року, відмовилася проводити урок у присутності членів комісії та пояснила, що уроки будуть проводити члени комісії, що теж є прямим порушенням вимог посадової інструкції вчителя, незалежно від того працює такий вчитель з комп'ютерами чи без комп'ютерів та свідчить на думку колегії про відсутність у такого вчителя загальних елементарних правил етики та культури поведінки, що наносить шкоду виховному процесу підростаючого покоління. При цьому судом враховано положення ч.3 ст.149 КЗпП України, згідно з якими при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок та попередню роботу працівника.

Колегія оцінюючи досліджені судом докази в їх сукупності, враховуючи порядок дотримання відповідачем накладення дисциплінарних стягнень, відмову позивачки від надання будь-яких пояснень, що підтверджується складеними актами, що є в матеріалах справи, оцінюючи дії позивача, не знаходить поважною причину невиконання позивачем своїх прямих посадових обов'язків через відсутність документації на комп'ютери, оскільки турбота про безпечні умови праці учнів не узгоджується з діями позивачки, яка не проводила інструктажів учнів з безпеки праці на уроках з обов'язковою реєстрацією у спеціальному журналі, який у позивачки був відсутній.

Згідно розділу 3 Посадової інструкції для вчителя інформатики (а.с.14-17,т.1) вчитель інформатики виконує такі посадові обов'язки : здійснює навчання та виховання учнів з урахуванням специфіки предмету, який викладає, проводить уроки та інші заняття в закріплених за ним класах чи кабінетах (п.3.1), реалізує освітні програми відповідно до навчального плану, розкладу занять, власних поурочних планів, (п.3.2), виконує правила і норми охорони праці, техніки безпеки та протипожежного захисту, забезпечує охорону життя і здоров'я учнів - проводить інструктаж учнів з безпеки праці на уроках з обов'язковою реєстрацією у спеціальному журналі. При візуальному пошкодженні заземлення чи електропроводки, рубильника, терміново повідомляє адміністрацію школи і не допускає ніяких робіт з обладнання до усунення пошкоджень електриком, про що фіксує у спеціальному журналі, про виявленні недоліки із зберігання обладнання повідомляє адміністрацію, при появі незвичайного звуку, запаху, чаду, полум'я, диму терміново виключає обладнання, повідомляє адміністрацію, а якщо таке неможливо-забезпечує вихід учнів з кабінету та викликає пожежну охорону. Таких випадків не було, хоча інструкцією передбачено яким чином повинен діяти вчитель при виникненні небезпеки, яка місить загрозу для життя та здоров'я свого чи оточуючих. З огляду на відсутність обставин, які би створювали небезпеку для життя та здоров'я позивача чи учнів, посилання позивачки в апеляційній скарзі на ст.6 Закону «Про охорону праці», як на поважну причину невиконання нею своїх посадових обов'язків колегія вважає не є обґрунтованим.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укадений на невизначений строк ,а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані його власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного не виконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Таким чином працівник може бути звільнений з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (стаття 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

Оскільки невиконання трудових обов'язків має бути без поважних причин, то обов'язковою умовою для звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є вина працівника в неналежному виконанні трудових обов'язків.

Для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб працівник вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне або декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Відповідно п.п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тлумацького районного суду від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді: Г.І. Шалаута

Я.Ю. Ковалюк

Р.Й. Матківський