Справа №1-1/2006

ВИРОК

                              ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 жовтня 2006 року колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Нагорняка Є.П.,

Судді: Кривошеї А.І.,

Народних засідателів: ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3

При секретарі: Діденко В.В.,

За участю державного обвинувача - прокурора Свиридова В.Ф. та захисників -

адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7 і

ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 20.01.2004 р. Мурованокуриловецьким районним судом за ст.ст. 190 ч. 1, 358 ч. З, 70 КК України до штрафу, мешканця м. Вінниця, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п.п.6, 12, 187 ч. 4 КК України;

ОСОБА_10, уродженця м. Українка Донецької області, росіянина, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 22 жовтня 1999 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ст.ст. 142 ч.ч. 2,3, 222 ч. З, 42 КК України на 6 років позбавлення волі, звільненого 28.03.2004 р. з місця відбування покарання за відбуттям його строку, мешканця м. Вінниця, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п.п. 6,12, 187 ч.ч. 2,4,190 ч.2 КК України;

ОСОБА_11, уродженця і мешканця м. Вінниця, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, що має на утриманні від попередніх двох шлюбів дітей віком 11, 16, 17 років, який працював водієм ЗАТ «Вінницький таксопарк, несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п.п. 6,12,187 ч. 4 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

27 липня 2004 року ОСОБА_9. за попередньою змовою з ОСОБА_11. та раніше судимим за скоєння тяжких злочинів ОСОБА_10. умисно, спонукані жагою до наживи, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном вчинили розбійний напад та умисне вбивство громадянки ОСОБА_12.

Злочини підсудні вчинили за наступних обставин:

Напередодні, тобто 26 липня 2004 року, приблизно о 14 год. 30 хв. на АДРЕСА_1 ОСОБА_9. випадково зустрів свою колишню дівчину -мешканку с.м.т. Муровані Курилівці, ОСОБА_12, якій запропонував поїхати з ним до його знайомого ОСОБА_10., на що ОСОБА_12 погодилась.

Приблизно о 20-й годині вони разом приїхали до ОСОБА_10., що мешкав у АДРЕСА_2, де залишились переночувати. Під час перебування в квартирі ОСОБА_12 повідомила ОСОБА_9. та ОСОБА_10., що купує у м. Вінниці житло (квартиру), в зв'язку з чим її матір, яка працює в Італії, передала їй гроші в сумі 5000 євро, які потрібно забрати наступного дня.

Почувши це, ОСОБА_9., бажаючи заволодіти грішми ОСОБА_12, розробив план дій і організував вчинення нападу і умисне вбивство останньої.

Діючи згідно розробленого плану, 27 липня 2004 року ОСОБА_9. біля 12 год. викликав по телефону свого знайомого ОСОБА_11. -ІНФОРМАЦІЯ_3, з яким він раніше працював, запропонував тому поїхати з ним та ОСОБА_12 до м. Кам'янець-Подільського, пояснивши, що там остання має отримати велику суму грошей, якими на зворотньому шляху заволодіти, вбивши ОСОБА_12, на що ОСОБА_11. погодився. Реалізуючи заплановане, ОСОБА_9., ОСОБА_12 на автомобілі «таксі-002» ГАЗ-3110, держ. номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_11. приїхали до ОСОБА_10., де ОСОБА_9. пояснив йому, що зараз є можливість заробити великі гроші, а тому той повинен сісти в автомобіль та напроситись поїхати разом з усіма.

Під час зупинки до м. Кам'янця-Подільського, поблизу автомобіля, в той час, коли ОСОБА_12 знаходилась у салоні, ОСОБА_9. в присутності ОСОБА_11. розповів ОСОБА_10. про розроблений ним план, запропонувавши тому, що після того, як ОСОБА_12 отримає гроші, на зворотньому шляху до м. Вінниці напасти на неї та вбити, а грішми заволодіти. При цьому ОСОБА_9. повідомив ОСОБА_10. про те, що з ОСОБА_11. про все обумовлено і він буде сприяти вчиненню злочинів.

Приблизно о 15-й годині приїхавши до АДРЕСА_3, ОСОБА_11. зупинив автомобіль на досить значній віддалі від будинку НОМЕР_1, куди пішла ОСОБА_12 за передачею від матері. Через деякий час ОСОБА_12 повернулась до автомобіля з картонною коробкою, сіла в салон і на її прохання всі вирушили до с.м.т. Муровані Курилівці.

Діючи згідно досягнутої між учасниками спланованих злочинів домовленості, під час однієї зупинки під вигаданим приводом поламки автомобіля ОСОБА_9. сказав ОСОБА_10., що на наступній зупинці, яку ОСОБА_11. зробить поблизу лісу, він повинен убити ОСОБА_12

Проте, під час наступних кількох зупинок ОСОБА_10 не наважувався насильно позбавити життя ОСОБА_12, а тому ОСОБА_9. з ОСОБА_11., підбурюючи його до активних дій у відповідності з розподіленими ролями, повідомивши, що скоро буде населений пункт, де проживає батько ОСОБА_12, наполягали на скоєнні ними задуманого, пообіцявши дієво посприяти при цьому.

Таким чином, далі, продовжуючи рух по трасі, між 16-ю та 17-ю годинами на ділянці дороги с Струга Новоушицького району Хмельницької області і с.м.т. Муровані Курилівці ОСОБА_11., виконуючи відведену йому частину плану, створюючи можливість для здійснення нападу на ОСОБА_12 та її вбивства, в черговий раз зупинив автомобіль на узбіччі дороги, вздовж якої в кількох метрах знаходились густі лісові насадження.

ОСОБА_10 та ОСОБА_9., застосовуючи фізичне насильство, схопили ОСОБА_12 та затягнули її до лісосмуги. В цей час ОСОБА_11., щоб не привертати уваги водіїв, які поїздили по дорозі, від'їхав на своєму автомобілі подалі та став чекати повернення своїх співучасників.

Перебуваючи в лісосмузі, ОСОБА_10 став наносити удари кулаком руки в шию ОСОБА_12, прикриваючи їй рот, а потім за допомогою переданих йому ОСОБА_9., що перебував поруч з ним, дерев'яних палок став душити потерпілу. Внаслідок зазначених насильницьких дій ОСОБА_12 померла на місці подій. її смерть настала від механічної асфіксії через стиснення органів шиї, оскільки їй були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді переломів під'язикової кістки та хрящів гортані.

Впевнившись, що ОСОБА_12 не подає ознак життя, ОСОБА_10, ОСОБА_9. і ОСОБА_11. завантажили її тіло в багажник автомобіля, який ОСОБА_11. підігнав до місця їх зупинки, та всі разом з місця скоєння злочину зникли.

Маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном у великих розмірах, а саме, грішми в сумі 5000 євро, що еквівалентно на час вчинення злочину 32330 грн. і у 525 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, ОСОБА_9., ОСОБА_10 та ОСОБА_11. заволоділи належними ОСОБА_12 грішми в сумі 900 євро, що було еквівалентно 5819,4 грн. і у 94,6 рази перевищувало на той час неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та її речами, які знаходились у картонній коробці: жіночим в'язаним светром Норвезького виробництва вартістю 130 грн., таким же светром Грецького виробництва вартістю 130 грн., жіночими в'язаними светрами Шотландського і Італійського виробництва вартістю 200 і 30 грн. відповідно, кофтою жіночою вартістю 150 грн., жіночою дублянкою вартістю 60 грн., жіночим пальто вартістю 160 грн., дитячою та жіночою піжамами вартістю 120 і 60 грн. відповідно, чоловічими шерстяними брюками вартістю 50 грн., що разом складає 1150 грн., а всього на загальну суму 6959, 4 грн., що у 113,3 рази перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

З метою приховання вчинених злочинів та їх слідів ОСОБА_10, ОСОБА_9. і ОСОБА_11. відвезли труп ОСОБА_12 до лісу біля с Слобода Гулівська Барського району Вінницької області, де його заховали, а 28 липня 2004 року ОСОБА_9. та ОСОБА_10 о вранішній порі його закопали.

Здобуті злочинним шляхом гроші в сумі 900 євро та майно учасники вчинених злочинів розділили між собою.

Крім того, в кінці липня 2004 року на АДРЕСА_7напроти кінотеатру ім. Коцюбинського ОСОБА_10, побачивши у ОСОБА_13 належний йому мобільний телефон «Nokia 5100» вартістю 2000 грн., вирішив ним заволодіти шахрайським шляхом. З цією метою він попросив у ОСОБА_13, зловживаючи його довірою, вказаний телефон, щоб зателефонувати, а коли той йому його передав, ОСОБА_10 сів у автомобіль до невстановлених слідством осіб і з місця події зник.

22 серпня 2004 року приблизно о 10-й годині ОСОБА_10, взявши з собою зазделегідь придбаний ніж, у дворі будинку АДРЕСА_4 побачив гр-ку ОСОБА_14., яка поверталась з роботи, вирішив здійснити на неї розбійний напад з метою заволодіння грішми та цінними речами. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 у під'їзді вказаного будинку зайшов у ліфт разом ОСОБА_14, де, зупинивши рух ліфта, погрожуючи застосуванням ножа, демонструючи і розмахуючи ним перед ОСОБА_14, став вимагати у неї передачі йому цінних речей. Потерпіла, розуміючи, що вона знаходиться у замкнутому обмеженому просторі, сприйняла дії ОСОБА_10. як реальну загрозу її життю та здоров'ю. Внаслідок нападу ОСОБА_10

заволодів належними ОСОБА_14 мобільним телефоном «Siemens A55» вартістю 400 грн., мобільним телефоном «ALCATEL» вартістю 200 грн., мобільним телефоном «Telit» вартістю 100 грн., акумулятором до мобільного телефону «ALCATEL» вартістю 60 грн., золотою обручкою вартістю 150 грн., срібним ланцюжком з кулоном вартістю 100 грн., зарядними пристроями до вище вказаних мобільних телефонів вартістю по 20 грн. кожен, косметичкою вартістю 250 грн., продуктами харчування вартістю 20 грн., туалетним милом у кількості 10 штук вартістю 10 грн., шкіряним гаманцем вартістю 50 грн., грішми в сумі 43 грн., записником вартістю 50 грн., двома кульковими ручками вартістю 3 грн., медичним халатом вартістю 30 грн., гребінцем вартістю 10 грн., російсько-англійським розмовником вартістю 140 грн. жіночою сумкою вартістю 30 грн., у якій знаходились паспорт, посвідчення водія, талон попередження та медична довідка водія на ім'я ОСОБА_14., а всього на загальну суму 1776 грн..

24 серпня 2004 року біля 13 год. ОСОБА_10 у ліфті під'їзду будинку АДРЕСА_5, застосовуючи заздалегідь приготовлений ніж, аналогічним чином вчинив напад на гу-ку ОСОБА_15., яка обгрунтовано боячись за своє життя та здоров'я, передала нападнику золоту каблучку вартістю 200 грн., диктофон «Panasonic№ вартістю 480 грн., дві аудіокасети до диктофону вартістю 13 грн., дві комп'ютерних дискети вартістю 6 грн., два телефонні записники вартістю 3 і 5 грн. відповідно, гаманець вартістю 30 грн., гроші в сумі 29 грн., гребінець вартістю 7 гри., косметику вартістю 44,5 грн., З кулькових ручки загальною вартістю 2, 8 грн., помаду гігієнічну вартістю 7,5 грн., чотири блокноти-записники загальною вартістю 18,5 грн., жіночу сумочку вартість 40 грн., в якій знаходились посвідчення журналіста і читацький квиток Вінницької бібліотеки ім. Тімірязєва на ім'я ОСОБА_15., якій діями ОСОБА_10. було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 888,3 грн..

- Епізод вчинення розбійного нападу на ОСОБА_12 та її вбивства.

Підсудний ОСОБА_9. вину свою не визнав та суду пояснив, що 26 липня 2004 року в обідню пору він у м. Вінниці випадково зустрівся з ОСОБА_12, з якою навчався у школі с.м.т. Муровані Курилівці, де раніше проживав. Гуляли по місту, заходили до родичів ОСОБА_12 за її проханням на вул. Чкалова, однак тих не було удома. Гуляючи, зустріли йому раніше знайомого ОСОБА_10., який запропонував піти до нього додому, на що вони з ОСОБА_12 погодились. У ОСОБА_10., що мешкав по пров. К.Маркса разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_16, якої у той час не було вдома, посиділи, випили а потім переночували. Вранці вони, проснувшись, разом з ОСОБА_12 поїхали у центр міста, де ОСОБА_12 після розмови по телефону стала схвильованою, пояснивши, що їй терміново потрібно поїхати до м. Кам'янець-Подільський за передачею від матері. Бажаючи допомогти ОСОБА_12, він викликав по телефону свого знайомого таксиста ОСОБА_11., з яким деякий час працював у таксопарку. На його пропозицію заїхали за ОСОБА_10. і всі разом вирушили до м. Кам'янця-Подільского, де через місцевого таксиста знайшли вулицю та будинок чоловіка, у якого ОСОБА_12 мала забрати передачу. ОСОБА_12 винесла коробку, яку поклали до багажника автомобіля. Вирушили назад, але за проханням ОСОБА_12 мали заїхати до с.м.т. Мурованих Куриловець, де вона мала залишити у батька отриману коробку. По дорозі за передачею він сидів з ОСОБА_12, на задньому сидінні автомобіля, а повертаючись назад, сів поряд з водієм, на задньому сидінні з ОСОБА_12 сидів ОСОБА_10 Через деякий час на зворотньому шляху йому стало погано, в зв'язку з чим він попросив ОСОБА_11. зупинитись, побіг у ліс справити природні потреби. Повертаючись назад, почув крик Світлани, яка викрикувала його ім'я. Примчавшись, побачив біля машини лежачу закривавлену ОСОБА_12, над якою стояв ОСОБА_10 Він з ОСОБА_11., який теж повернувся з лісу, були шоковані побаченим. ОСОБА_10 звелів відкрити багажник автомобіля, куди поклав труп ОСОБА_12, а коробку з передачею поклав до салону автомобіля. Далі, погрожуючи йому і ОСОБА_11 фізичною розправою над ними та їх рідними, всім керував ОСОБА_10, який на одному з перехресть доріг наказав ОСОБА_11 зупинитись. Він разом з ОСОБА_10. вийняли труп ОСОБА_12 з багажника, занесли до лісу, поклали і присипали листям. Продовжуючи рух до м. Вінниці, ОСОБА_10., що перебував на задньому сидінні, вскрив заклеєну скотчем коробку, у якій були якісь речі. ОСОБА_10 дав йому гроші, а за що він не знає.

Повернувшись у м. Вінницю, відпустили ОСОБА_11., так як йому необхідно було здавати зміну, а він з ОСОБА_10. на іншому автомобілі - таксі приїхали до ринку "Урожай", де розміняли 50 євро. ОСОБА_10 наказав прийти до нього додому увечері, що ОСОБА_9. і зробив. О 3-й годині на автомобілі марки "ДЕО" поїхали до місця, де залишили труп ОСОБА_12 У водія, який мешкав у с.м.т. Тиврів з гаража взяли з собою інструмент - лопату, сокиру та ножовку для різки металу. На світанку, добравшись до місця, ОСОБА_9. і ОСОБА_10, залишивши водія в автомобілі, пішли до лісу, викопали невелику яму, оскільки грунт був важкий, та поховали труп ОСОБА_12 На зворотньому шляху зупинились біля криниці, вмились, помили інструмент та спалили пакет з речами ОСОБА_12, що взяв з собою ОСОБА_10

ОСОБА_9., перебуваючи разом з ОСОБА_12 у ОСОБА_10. вдома напередодні вбивства останньої, чув від неї, що вона придбала квартиру у м. Вінниці і збирається у ній робити ремонт. Протягом тривалого часу не звертався до правоохоронних органів із-за страху перед ОСОБА_10. Явку з повинною написав лише тоді, коли йому стало відомо, що ОСОБА_10 заарештований.

Підсудний ОСОБА_11. також не визнав свою вину, пояснивши, що приблизно протягом року вони з ОСОБА_9. працювали у таксопарку, товаришували. 27 липня 2004 року диспетчер повідомила, що його викликають до ресторану "Макдональдз". Приїхавши за викликом, побачив, що на нього чекають ОСОБА_9. та ОСОБА_12 Спочатку заїхали до родичів дівчини, яка забігла у під'їзд будинку, але швидко повернулась, а потім за проханням ОСОБА_9. до пров. К.Маркса за ОСОБА_10., який напросився їхати з ними, сівши на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_9. з ОСОБА_12 сиділи на задньому. Далі показання ОСОБА_11. повністю співпадають з показаннями ОСОБА_9. майже до дрібних деталей.

Проте, ОСОБА_11. здивувало та приємно вразило, що по дорозі до м. Кам'янця-Подільського роль, свого роду, керівника взяв на себе раніше незнайомий йому ОСОБА_10

Повернувшись до м. Вінниці, висадивши ОСОБА_9. і ОСОБА_10., поліз у підлокітник за цигарками, де побачив іноземну валюту у євро. Будучи наляканим вчинком ОСОБА_10., який убив ОСОБА_12, спалив вказані гроші.

Так як і ОСОБА_9., довгий час не звертався у правоохоронні органи з приводу повідомлення про вчинений злочин ОСОБА_10., оскільки дуже боявся останнього, який погрожував розправою йому і його дітям. Детально повідомив про вчинений злочин лише після арешту ОСОБА_10. Про те, у зв'язку з чим відбулася поїздка до м. Кам'янця-Подільського, ОСОБА_11. нічого не знав і не цікавився цим.

Підсудний ОСОБА_10, спочатку частково визнавши свою вину в скоєному, пояснив, що 26 липня 2004 року зустрів ОСОБА_9. з дівчиною, запросив їх до себе додому, вони погодились. Повечеряли, випили, лягли спати. Вранці ОСОБА_9. з дівчиною (ОСОБА_12) пішли з квартири. Під обід знову приїхали ОСОБА_9. з ОСОБА_12, при цьому ОСОБА_9. повідомив, що їде у справах. ОСОБА_10 напросився їхати з ними, оскільки не хотів займатись домашньою роботою. ОСОБА_9. погодився. По дорозі до м. Кам'янця-Подільського розмовляли між собою, жартували. Приїхавши у м. Кам'янець-Подільський, знайшли будинок, де ОСОБА_12 мала отримати передачу. ОСОБА_12 пішла до будинку. Він з ОСОБА_9. та ОСОБА_11. знаходились у автомобілі, що стояв метрів за 30-100 від будинку. Згодом ОСОБА_12 повернулась з коробкою і всі разом вирушили до м. Вінниці. По дорозі ОСОБА_9. захотів до туалету. Зупинились. Крім ОСОБА_9. з автомобіля вийшов ОСОБА_11.. Залишившись з ОСОБА_12 наодинці на задньому сидінні автомобіля, ОСОБА_10, якому дівчина сподобалась, запропонував їй інтимний зв'язок, на що ОСОБА_12 не погодилась і стала його ображати. Він ударив її, а вона, у свою чергу, нанесла удар йому в пах. Подальших подій ОСОБА_10 не пам'ятає, схаменувся лише тоді, коли почув крики ОСОБА_9. та ОСОБА_11., побачив, що ОСОБА_12 лежала. Погрожуючи ОСОБА_9. і ОСОБА_11, тримаючи при цьому руку в кишені, змусив тих виконувати його вказівки та мовчати. Далі все відбувалось за встановлених судом обставин та згідно показань ОСОБА_9. і ОСОБА_11.

Крім цього, ОСОБА_10 пояснював, що відкрив коробку, у якій були якісь речі, яку він по приїзду до м. Вінниці заніс до квартири своєї співмешканки. У сумочці ОСОБА_12 він виявив конверт з грішми купюрами по 100 та 50 євро. Розуміючи, що ОСОБА_9. і ОСОБА_11. можуть повідомити правоохоронні органи, він дав їм грошей -ОСОБА_9. поклав до нагрудної кишені 500 євро, а ОСОБА_11 поклав у підлокітник 300 євро.

В ході провадження у справі досудового слідства він обмовив ОСОБА_9. та ОСОБА_11., оскільки йому стало відомо, що вони повідомили про скоєне ним правоохоронним органам, а тому вирішив, щоб їх також тримали під вартою.

Проте, у кінці судового слідства ОСОБА_10 змінив свої показання, повідомивши, що він взагалі непричетний до заподіяння смерті ОСОБА_12, ОСОБА_12 він не знає, з ОСОБА_9. і ОСОБА_11. 27.07.2004 р. він не зустрічався і нікуди з ними не їздив. Попередні свої свідчення в судовому засіданні давав тільки тому, що йому погрожували, а також за взяття всієї вини на себе обіцяли значну матеріальну допомогу.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_9., ОСОБА_10. та ОСОБА_11. своєї вини у вчинених злочинах, їх винуватість у повному обсязі доведена зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Позицію підсудних суд розцінює як незаборонений законом обраний ними спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення з метою уникнути відповідальності або полегшити її за скоєне.

Зокрема, про доведеність їх вини свідчать наступні докази.

Так, потерпілий ОСОБА_12. пояснив, що його дочка ОСОБА_12 з початку липня 2004 року після закінчення університету стала працювати у експертно-криміналістичному центрі УВС в м. Вінниці, збиралась купувати квартиру, але не вистачало грошей, тому він з цього приводу зателефонував дружині, яка була на заробітках в Італії, і яка передала мікроавтобусом, що їхав до м. Кам'янця-Подільського 900 євро. 26 липня 2004 р. він повідомив дочку про передачу. ОСОБА_12 пообіцяла забрати передачу, оскільки за передачами з Італії вона завжди їздила сама. 29 липня 2004 р. до нього зателефонувала ОСОБА_18, у якої дочка тимчасово проживала, повідомивши, що ОСОБА_12 дві доби не ночувала вдома. Зустрічався з чоловіком з м. Кам'янця-Подільського, який сказав, що ОСОБА_12 забрала 900 євро у конверті та посилку і поїхала на автомобілі "Волга" білого кольору тридцять першої моделі. Після смерті дочки залишилась сиротою її шестирічна дитина, опікуном якої він є.

Свідок ОСОБА_17. - співмешканка ОСОБА_10., пояснила, що в один з днів кінця липня 2004 р. опівдні до будинку, де вони мешкали, приїхав автомобіль "таксі". ОСОБА_10, переодягнувшись, вийшов з дому і сів на переднє пасажирське сидіння вказаного автомобіля, на заднє сіли ОСОБА_9. з дівчиною і всі разом поїхали. Повернувся співмешканець наступного дня вранці. Вони разом ходили на базар, купували продукти. У ОСОБА_10. було кілька сотень євро. Крім цього, ОСОБА_10 приніс додому картонну коробку, в якій знаходились жіноча дублянка, кілька светрів, дитячий костюм, куртка. Дублянку, светр і дитячий костюм вона добровільно видала працівникам міліції при огляді її квартири. Решту речей ОСОБА_10 завіз батькам у с Яругу Могилів-Подільського району. Пізніше до них приходив ОСОБА_9., якому ОСОБА_10 позичив 50 євро.

Свідки ОСОБА_18. та ОСОБА_19. пояснили, що їх родичка ОСОБА_12 на початку липня у м. Вінниці влаштувалась на роботу і напросилась у них деякий час пожити. Вони знали, що ОСОБА_12 має купувати квартиру. Востаннє її бачили 26.07.2004 р. в обідню пору. Після того, як ОСОБА_12 була відсутня кілька днів, зателефонували її батьку ОСОБА_20 і звернулись з заявою до міліції.

Свідок ОСОБА_21. пояснила, що вона працює в Італії. її дочка ОСОБА_12 влаштувалась у м. Вінниці на роботу і збиралась купувати квартиру. Вона з Італії передала дочці 900 євро та посилку, у якій знаходились кілька светрів та деякий інший одяг. Через деякий час після передачі від чоловіка взнала, що ОСОБА_12 мертва - її убив ОСОБА_9., який разом з дочкою навчався в одній Муровано-Куриловецькій школі і приходив до них додому.

Свідок ОСОБА_22 пояснив, що він періодично їздить до своєї сестри в Італію і звідти забирає передачі для ОСОБА_12 від її матері. 27.07.2004 р. ОСОБА_12, попередньо домовившись по телефону, в черговий раз приїхала забрати передачу. Він передав їй 900 євро та посилку. Автомобіль білого кольору, на якому прибула ОСОБА_12, стояв на деякій відстані у затінку, а коли ОСОБА_12 одержала передачу, то покликала водія і той під'їхав ближче до будинку.

Свідок ОСОБА_23. пояснив, що на прохання свого товариша він о 3-й годині приїхав на своєму автомобілі на вул. К. Маркса за пасажирами, оскільки працював ІНФОРМАЦІЯ_3. В автомобіль сіли ОСОБА_10 та ОСОБА_9. Спочатку заїхали на ринок "Урожай", де пасажири поміняли євро, а потім заправили автомобіль. Вони запитали, де можна взяти інструмент. Він запропонував їм свої послуги. Заїхали у с. м. т. Тиврів, де ОСОБА_23. з гаража виніс лопату, сокиру та ножовку для різки металу. Далі рушили у напрямку м. Бар, проїхавши яке пасажири попросили зупинитись. Взявши з собою інструмент, вони пішли до лісу, а через годину чи трохи більше повернулись, повідомивши, що не змогли дістати за допомогою інструмента кабель, так як він великий і не влізе в автомобіль. Повертаючись назад, зупинились біля криниці, де ОСОБА_10 та ОСОБА_9. помили від бруду інструмент та віддали його чистим свідку. Жодної напруженості у стосунках між пасажирами він не бачив. По дорозі у дзеркало заднього огляду побачив, як через вікно пасажири викинули жіночу сумочку.

В ході відтворення обстановки і обставин подій з застосуванням відеозапису, проглянутого судом, за участю ОСОБА_7 було виявлено труп дівчини, яку потерпілий ОСОБА_12. упізнав як свою дочку ОСОБА_12( т. 1 а. с. 25-40, 54 ).

За висновками судово-медичних експертиз у трупа ОСОБА_12 виявлено переломи під'язикової кістки та хрящів гортані, а також крововиливи в м'які тканини передньої поверхні лівої та правої гомілок. Аналіз виявлених пошкоджень дає підставу вважати, що смерть ОСОБА_12 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення органів шиї. Механічна асфіксія, від якої настала смерть ОСОБА_12, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя під час їх заподіяння і стоїть у причинному зв'язку зі смертю. Крововиливи в м'які тканини лівої та правої гомілок виникли від дії тупого твердого предмету незадовго до смерті і мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_20 настала за 35-40 діб до часу розтину її тіла, що не суперечить обставинам справи. Виявлені крововиливи в м'які тканини шиї, переломи під'язикової кістки та хрящів гортані спричинені дією тупих предметів, можливо, як і під час стиснення органів шиї палицею, так і під час здавлення шиї руками (т. З а. с. 147-149, 150-151, т. 4 а. с. 39-40).

Крім того, вина підсудних підтверджується протоколом огляду місця події -перехрестя доріг, що ведуть у напрямках м. Нова Ушиця, м. Могилів-Подільський, с. м. т. Муровані Курилівці ( т. З а. с. 6-16 ) речовими доказами, вилученими під час огляду квартири ОСОБА_17. ( дублянка, светр, дитячий костюмчик ), вилученими в ході обшуку у гр-ки ОСОБА_24. в с Яруга Могилів-Подільського району двома светрами, які ОСОБА_21. упізнала як такі що передала дочці з Італії, вилученими під час огляду місця події з помешкання ОСОБА_23. у с. м. т. Тиврів лопатою, сокирою, ножовкою, які ОСОБА_10 з ОСОБА_9. використовували для закопування в лісі трупу ОСОБА_12 28.07.2004 р. ( т. 1 а. с. 100, 114, т. 3 а. с. 99-101, 159,171, 172 )

Вказані докази об'єктивно узгоджуються з протоколом явки з повинною ОСОБА_10. ( т. 1 а. с. 84-86 ), його показаннями, які він давав з додержанням щодо нього всіх процесуальних прав, в якості підозрюваного з застосуванням відеозапису, проглянутого судом, про обставини організованого ОСОБА_9. вбивства ОСОБА_12, у якому приймав участь і ОСОБА_11. ( т. 1 а. с. 84-86, 104-109 ). Дані показання він повністю підтвердив, будучи допитаним в якості обвинуваченого, та в ході проведення очних ставок між ним, ОСОБА_9. та ОСОБА_11. ( т. 1 а. с. 140-144, 175,199-203 ).

Саме ці свідчення суд приймає до уваги, вважаючи їх правдивими, з урахуванням того, що поїздкою до м. Кам'янця-Подільського керував ОСОБА_10, на зворотньому шляху він сидів поруч з потерпілою ОСОБА_12, хоча вона була подругою ОСОБА_9., а сам ОСОБА_10 ледь її знав та з урахуванням також того, що у своїх свідченнях, які ОСОБА_9. давав, будучи допитаним в якості підозрюваного з застосуванням відеозапису, проглянутого судом, він пояснив, що перебуваючи у квартирі ОСОБА_10. разом з ОСОБА_12, остання повідомила його, що її мати з Італії завтра передає їй речі і гроші в сумі до 5000 євро (т. 1 а. с. 19-23 ).

За висновком судово-психолого-психіатричних експертиз, проведених в ході провадження у справі досудового слідства щодо всіх підсудних, та додаткової, проведеної під час судового розгляду справи щодо ОСОБА_10., ОСОБА_9., ОСОБА_10 та ОСОБА_11. в момент вчинення злочину та у теперішній час не перебували і не перебувають у тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, тобто є осудними (т. 4 а. с 87-89, т. З а. с. 204-206; т. 4 а . с. 29-31 ).

- Епізоди вчинених розбійних нападів на ОСОБА_14. та ОСОБА_15.

Підсудний ОСОБА_10, повністю визнавши свою вину в скоєних злочинах,

пояснив, що 22 та 24 серпня 2004 року він дійсно у ліфтах вчинив напад на потерпілих ОСОБА_14. і ОСОБА_15. за встановлених судом обставин, в ході яких заволодів належним їм майном, саме тим і у тій кількості, про що вказали потерпілі. Однак, ОСОБА_10 заперечив застосування при нападах справжнього ножа, повідомивши, що він використовував макет ножа, виготовлений з пластмаси.

Крім визнання своєї вини самим підсудним, його винуватість у вчиненому доведена показаннями потерпілих, речовими доказами та іншими матеріалами справи.

Так, потерпіла ОСОБА_14 пояснила, що 22.08.2004 р. чоловік в сонцезахисних окулярах зайшов за нею у ліфт третього під'їзду будинку АДРЕСА_4, де зупинивши ліфт, який рухався, погрожуючи ножем, заволодів її майном, грішми та документами (т. 2 а. с. 59, оголошений судом в порядку ст. 306 КПК України ).

Згідно показань потерпілої ОСОБА_15., також оголошених судом в порядку ст. 306 КПК України, 24.08.2004 р. у ліфті будинку АДРЕСА_5 аналогічним чином з застосуванням ножа на неї напав невідомий, заволодівши її майном, грішми і документами (т. 2 а. с. 23-25 ).

При огляді місць подій - території приватної фірми " Тамон", де був затриманий працівниками міліції ОСОБА_10, квартири, де він мешкав разом з ОСОБА_17., та самого ОСОБА_10., були виявлені та вилучені речі, якими підсудний заволодів внаслідок скоєних ним розбійних нападів на ОСОБА_14. і ОСОБА_15. ( т. 2 а. с. 18, 20, 30 ). Дані речі були опізнані потерпілими і залучені до справи в якості речових доказів (т. 2 а. с. 42, 43, 61-69, 121, 31-36 ).

Потерпіла ОСОБА_15. одразу після скоєння на неї розбійного нападу серед інших опізнала ОСОБА_10. як особу, яка вчинила щодо неї злочин ( т. 2 а. с. 47 ).

- Епізод вчинення шахрайства щодо ОСОБА_13

Підсудний ОСОБА_10 вину в скоєному не визнав та пояснив, що в кінці липня 2004 року він, прогулюючись по АДРЕСА_7 разом зі своїм знайомим на прізвисько  ІНФОРМАЦІЯ_1   (  судом  встановлено,  що  це  був  ОСОБА_9  )  приблизно  в післяобідню пору зустрів двох знайомих хлопців, одним з яких був ОСОБА_13., у якого попросив мобільний телефон, щоб подзвонити. ОСОБА_13. дав йому свій мобільний телефон, в який ІНФОРМАЦІЯ_1 вставив свою сім-карту. Відійшов за ріг будинку, куди в цей час під'їхали його знайомі хлопці на автомобілі, запропонувавши йому поїхати з ними в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2". Він погодився і сів у автомобіль, не повернувши ОСОБА_13. його телефон, оскільки хлопці дуже поспішали. Цим телефоном він користувався. Йому телефонували з вимогою повернути телефон. Він запевняв що поверне, однак в той самий день загубив його.

Невизнання своєї вини в скоєному ОСОБА_10. суд знову ж розцінює як обраний ним спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.

Про доведеність вини підсудного свідчать оголошені в порядку ст. 306 КПК України показання потерпілого ОСОБА_13, який пояснив, що він працював на АДРЕСА_7 і у нього на поясі знаходився мобільний телефон " Nokia 5100 ". Близько 15 год. поруч проходило два хлопці, які привітались з його напарником по роботі. Один з хлопців попросив у нього телефон. Розуміючи, що напарник знає цих хлопців, він одному з них дав свій телефон, щоб той подзвонив, вставивши свою сім-карту. Після того, як перший хлопець подзвонив, телефон взяв другий, який вставив у мобільник свою сім карту. В той час, коли ОСОБА_13. відвернувся, другий хлопець, що дзвонив, зник з поля його зору разом з телефоном. Той, що стяв поруч, сказав , що не знає, куди подівся його знайомий. Взявши у нього номер телефону того хлопця, що зник, став дзвонити йому, але телефон був відключений. Через кілька днів, додзвонившись, призначив хлопцю, який забрав телефон, зустріч, проте той не прийшов. ОСОБА_13. відомо, що звати хлопця ОСОБА_10 на прізвисько ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 6 а. с. 6).

Допитаний судом підсудний ОСОБА_9., як свідок по даному епізоду, фактично повністю підтвердив показання потерпілого.

Твердження ОСОБА_10., що в ході провадження у справі досудового слідства до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства, були предметом ретельної перевірки в ході судового розгляду справи і не підтвердились.

Отже, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд кваліфікує дії ОСОБА_10., ОСОБА_9. та ОСОБА_11. за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, а також за ч. 4 ст. 187 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а стосовно ОСОБА_10. ще й вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

Крім того, дії ОСОБА_10. слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій та за ч. 2 ст. 190 КК України як шахрайство, вчинене повторно.

Призначаючи покарання ОСОБА_10., суд враховує надзвичайний ступінь тяжкості вчинених злочинів, два з яких відносяться до категорії особливо тяжких, те, що він раніше судимий за тяжкі умисні злочини, нові злочини вчинив у період непогашеної судимості, схильний до зайняття злочинною діяльністю, негативно характеризується за місцем відбування попереднього покарання. Виходячи з поведінки ОСОБА_10. у судовому засіданні, суд не може врахувати його явку з повинною як обставину, що пом'якшує покарання, а тому вважає за необхідне призначити підсудному максимальне покарання, передбачене санкцією ст. 115 ч. 2 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_9. поряд з надзвичайно високим ступенем тяжкості вчинених злочинів суд враховує особу винного, який вже судимий за шахрайство,   негативно   характеризується   за   місцем   попередньої   роботи   у   ЗАТ «Вінницький таксопарк» і позитивно характеризується за місцем роботи у ТОВ «Вінницябуд» та те, що він є ініціатором вчинених злочинів, які спланував. Його явка з повинною не може бути визнана обставиною, що пом'якшує покарання, оскільки у ній він не зізнався в скоєних ним злочинах, а тому призначене йому покарання на максимальний певний термін позбавлення волі має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_11, суд знову ж таки враховує надзвичайно високий ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, але поряд з цим і те, що він у їх скоєнні активної участі не приймав, позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні неповнолітніх дітей, а тому вважає за необхідне призначити підсудному мінімальне покарання у вигляді позбавлення. Явку з повинною ОСОБА_11. суд не може врахувати як обставину, що пом'якшує покарання, з тих же підстав, що і ОСОБА_9.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_20. та ОСОБА_14., як повністю доведені, підлягають повному задоволенню, однак ОСОБА_14 від позову відмовилась.

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, колегія судців

ЗАСУДИЛА:

Визнати винним ОСОБА_10 у вчиненні ним злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п. 6,12, 187 ч. 4, 187 ч. 2, 190 ч. 2 КК України, та призначити покарання:

за ст. 115 ч. 2 п.п. 6,12 КК України у вигляді довічного позбавлення волі з

конфіскацією всього належного йому майна;

за ст.  187 ч. 4 КК України - 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі з

конфіскацією всього належного йому майна;

·        за ст. 187 ч. 2 КК України - 9 (дев'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

·        за ст. 190 ч. 2 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного засудженому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_10. рахувати з 25 серпня 2004 року.

Визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні ним злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п.п. 6,12,187 ч. 4 КК України, та призначити покарання:

·        за ст. 115 ч.2 п.п. 6,12 КК України - 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

·        за ст.  187 ч. 4 КК України - 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного засудженому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_9. рахувати з 4 вересня 2004 року. Визнати винним ОСОБА_11 у вчиненні ним злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п.п. 6,12,187 ч. 4 КК України, та призначити покарання: за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 12 КК України - 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ст. 187 ч. 4 КК України - 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому.

Строк відбування покарання ОСОБА_11 рахувати з 6 вересня 2004 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_20 повністю задовольнити -стягнути з ОСОБА_9., ОСОБА_10. та ОСОБА_11. солідарно на його користь 1150 грн. і 900 євро ( у перерахунку в національну валюту ) заподіяної злочинами матеріальної шкоди та 30 тис. грн. - моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_10. на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області 882 грн. 58 коп. витрат за проведення криміналістичної експертизи.

Речові докази: передані на відповідальне зберігання ЗAT «Вінницький таксопарк», передані на зберігання потерпілому ОСОБА_20, потерпілій ОСОБА_15. та потерпілій ОСОБА_14 дозволити використовувати їх власникам на свій розсуд; шматки газети, обгорілі предмети, вилучені 5.09.2004 р. під час відтворення обстановки і обставин подій з участю ОСОБА_9., шматок килимового покриття багажника, вилученого під час огляду автомобіля ГАЗ-3110,- знищити; вилучені у ОСОБА_9. та ОСОБА_10. штани повернути їх власникам; лопату, сокиру, ножовку передати ОСОБА_23; 5 талонів про виклик таксі «002» і шляховий лист водія ОСОБА_11. за липень 2004 року, а також відеокасети з записами слідчих дій зберігати при справі.

До набрання вироком законної сили запобіжні заходи ОСОБА_9., ОСОБА_10. та ОСОБА_11 залишити тримання їх під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженими в той же строк з моменту вручення їм копій вироку.

Головуючий:

Суддя: