Справа № 411/116/13-к
Провадження № 11кп/782/553/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Вербицького В. В.,
суддів Батяшової Л. О., Люклянчука В. Ф.,
при секретарі Дибля С. О.,
за участю прокурора Качуріної Ю. С.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
розглянула 04 липня 2014 року у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Луганську в режимі відеоконференції з приміщення Луганського УВП №17 апеляційну скаргу з доповненням обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Кіровського міського суду Луганської області від 07 березня 2014 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Луганськ, громадянин України, освіта неповна середня, розлучений, неповнолітніх дітей не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:
1) 23 березня 2001 року Ленінським районним судом м. Луганська за ст. 206 ч. 2, 45 КК України від 28 грудня 1960 року до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки з іспитовим строком 1 рік, штраф 170 гривен;
2) 12 березня 2002 року Ленінським районним судом м. Луганська за ст. 185 ч. 1, 71 КК України остаточно до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки; звільнений 01 листопада 2004 року умовно-достроково на 1 місяць 21 день;
3) 13 липня 2006 року Ленінським районним судом м. Луганська за ст. 190 ч. 2, 71 КК України остаточно до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 5 місяців 9 днів; звільнений за відбуттям покарання;
4) 28 серпня 2008 року Ленінським районним судом м. Луганська за ст. 185 ч. 3, 75 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки з іспитовим строком 2 роки 6 місяців;
5) 25 березня 2010 року Жовтневим районним судом м. Луганська за ст. 185 ч. 2, 71 КК України остаточно до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці; звільнений 7 вересня 2012 року за відбуттям покарання,
засуджений:
- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки;
- за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 02 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки.
Строк покарання обчислено з 28 грудня 2012 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено без змін - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5000 гривень.
Питання про судові витрати та речові докази вирішено.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що приблизно в 20-тих числах жовтня 2012 року він, знаходячись на Центральному ринку м. Кіровська Луганської області, повторно з корисливих мотивів шляхом обману та зловживання довірою заволодів грошима ОСОБА_4 в сумі 3300 гривен.
30 листопада 2012 року, приблизно об 11 годині, ОСОБА_1, знаходячись у квартирі ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 з корисливих мотивів повторно відкрито заволодів її грошима в сумі 5000 гривен.
В апеляційній скарзі з доповненням обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, винести свій вирок, яким призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на обвинувальний уклон суду під головуванням судді ОСОБА_5, який тиснув на нього та обіцяв, якщо він визнає себе винним, його відпустять, в зв'язку з чим, він визнав свою провину. Вказує, що відсутні докази його винуватості за ч. 2 ст. 186 КК України. Відносно обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України вказує, що з потерпілою був укладений договір про примирення, який не був прийнятий до уваги судом. Судом не прийнято до уваги визнання ним провини, добровільне відшкодування збитків, позиції потерпілих про закриття кримінального провадження, його позитивні характеристики. Просить визнати пом'якшуючими обставинами стан його здоров'я, наявність у нього дружини - інваліда 1 групи.
Після доповіді суддею - доповідачем змісту оскарженого вироку, доводів, викладених в апеляційній скарзі були вислухані:
- обвинувачений ОСОБА_1, який визнав себе винним повністю у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 186 ч. 2, 190 ч. 2 КК України та просив вирок суду змінити, призначити йому покарання з випробуванням;
- прокурор Качуріна Ю. С., яка посилаючись на законність вироку суду першої інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просила залишити її без задоволення, а вирок суду залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого, прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого з доповненням не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні грабежу та шахрайства, оскільки такий висновок суду базується на сукупності зібраних у справі і розглянутих в судовому засіданні доказів, які наведені у вироку і є правильним.
Епізод шахрайства відносно потерпілої ОСОБА_4
В суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_4 пояснила обставини за яких ОСОБА_1 шляхом обману та зловживаючи її довірою заволодів її грошима в сумі 3300 гривен.
Зокрема потерпіла зазначила, що у жовтні 2012 року на Центральному ринку м. Кіровська обвинувачений запропонував придбати у нього килим, доріжку, люстру, спальний гарнітур та золоту каблучку, яка знаходилася в ломбарді. За отримані килим, доріжку та люстру вона передала йому 1000 грн. Разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 пішли до банкомату, де вона зняла гроші та направилися до ломбарду. Побачивши каблучку, вона погодилася викупити її за 2300 гривен та віддала дану суму обвинуваченому, який пообіцяв передати їй каблучку. Проте каблучку вона так і не отримала, а жінка-працівник ломбарду пояснила, що ОСОБА_1 її не викупив. ОСОБА_1 обіцяв повернути гроші, проте не зробив цього, у зв'язку з чим вона повернула йому куплений в нього килим та доріжку та вимагала повернути їй отримані від неї гроші загальною сумою 3300 грн. У якості залогу вона отримала від останнього паспорт та посвідчення водія.
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які були очевидцями вчинених ОСОБА_1 злочинних дій, а також свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили в суді ці обставини.
Допитана судом як свідок працівник ломбарду ОСОБА_7 пояснила, що у вересні 2012 року обвинувачений з дружиною заклав обручку. Через деякий час останній прийшов до ломбарду з ОСОБА_4 та попросив показати обручку. Як вона зрозуміла, каблучка ОСОБА_4 сподобалася, і вона погодилася її викупити. Наступного дня вона дізналася, що ОСОБА_1 обручку не викупив та порадила потерпілій звернутися до міліції, оскільки вона передала ОСОБА_1 гроші для викупу, але обручку не отримала.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, вона особисто була свідком того, як обвинувачений, запропонував ОСОБА_4 викупити належну йому золоту обручку з ломбарду. Потерпіла погодилась і вони втрьох пішли до ломбарду подивитися обручку, а потім до банкомату, в якому ОСОБА_4 зняла гроші та відразу передала їх ОСОБА_1 Після цього ОСОБА_4 повернулася на ринок, а вона з ОСОБА_1 попрямували до ломбарду за обручкою. По дорозі ОСОБА_1 поскаржився на погане самопочуття та попросив купити йому коньяку. Вона пішла до магазину, а коли вийшла, побачила, що ОСОБА_1 зник.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона працює реалізатором на центральному ринку м. Кіровська. Зі слів ОСОБА_4 вона знає, що ОСОБА_1 запропонував викупити з ломбарду золоту обручку. У її присутності обвинувачений, потерпіла та ОСОБА_6, пішли подивитися на обручку та зняти гроші з банкомату. З ломбарду ОСОБА_6 пішла до магазину, а ОСОБА_1 відразу зник. Не дивлячись на те, що ОСОБА_4 передала ОСОБА_1 гроші за обручку, вона її так і не отримала. Крім того, вона особисто бачила, як ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 на ринку паспорт та посвідчення водія в якості залогу.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що працює приватним підприємцем на центральному ринку м. Кіровська. ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 викупити обручку з ломбарду. О 15-16 годині він, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 пішли до ломбарду подивитися на обручку. Через деякий час ОСОБА_4 повернулася на ринок та розказала, що зняла гроші з банкомату для викупу каблучки, проте її так і не отримала. У зв'язку з цим вони з потерпілою знову пішли до ломбарду, де від дівчини-працівника дізналися, що обручка викуплена не була. Дізнавшись про це, вони неодноразово дзвонили до ОСОБА_1 на мобільний телефон та він у ході розмови, призначаючи їм зустрічі в різних місцях, то обіцяв віддати обручку, то зобов'язувався повернути гроші, проте жодних з цих дій так і не вчинив. Зі слів потерпілої вона знає, що обвинувачений ані обручки, ані грошей їй не повернув.
Показання потерпілої та свідків підтверджуються об'єктивними даними.
Так, 18 жовтня 2012 року потерпіла ОСОБА_4 здійснила зняття зі свого карткового рахунку грошові кошти в сумі всього 3300 грн., що підтверджується роздруківкою ПАТ КБ «Приватбанк» (а. с. 32).
З копії відповіді ПТ «Климчук і компанія» Ломбард Капітал» від 10 січня 2013 року вбачається, що до відділення ПТ «Ломбард Капітал», розташованого за адресою: вул. Погуляєва, 5а м. Кіровська Луганської області, звернулася ОСОБА_10 та за договором фінансового кредиту № 1423 від 29 вересня 2013 року під заклад золотої обручки отримала фінансовий кредит у розмірі 2195 грн.; наразі обручку реалізовано (а. с. 101).
8 листопада 2012 року у потерпілої ОСОБА_4 були вилучені паспорт та тимчасовий талон на право керування транспортним засобом на ім'я ОСОБА_1 (а. с. 44-49).
Епізод грабежу відносно потерпілої ОСОБА_3
В суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_3 пояснила обставини за яких ОСОБА_1 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, відкрито викрав її майно - гроші в сумі 5000 гривен.
Так, потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що 30 листопада 2012 року об 11 годині ОСОБА_1 прийшов до неї додому з проханням позичити йому грошей, а коли вона відмовила, штовхнув її у коридорі, пройшов до спальні, взяв з-під матрацу «похоронні» гроші - 5000 гривен та грубо відштовхнувши її, оскільки вона намагалися повернути пакет з грошима, залишив квартиру.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що 30 листопада 2012 року, близько 15-16 години, біля магазину «Берізка» вона зустріла ОСОБА_3, яка розповіла, що її пограбував ОСОБА_1 Зі слів потерпілої їй стало відомо, що того ж дня, об 11 годині, останній прийшов до неї додому та, замість того, щоб віддати борг у сумі 500 гривен, пройшовши до спальної кімнати, викрав її «похоронні» гроші, оскільки вона відмовилася позичити йому в черговий раз.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що 30 листопада 2012 року до неї подзвонила ОСОБА_3 та повідомила, що її цивільний чоловік викрав у неї 80000 гривен, а приблизно через 5 днів прийшла до неї додому та розповіла, що обвинувачений викрав у неї «похоронні» гроші в сумі 3500 - 4000 грн. Тоді ж ОСОБА_1 під час телефонної розмови запевнив ОСОБА_3, що поверне їй гроші.
Свідок ОСОБА_14 в суді пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_3 30 листопада 2012 року о 16 годині, вона прийшла до останньої додому і дізналася від неї, що чоловік на ім'я ОСОБА_1 викрав її «похоронні» гроші. ОСОБА_1 зайшов до квартири та швидко попрямував до спальні, адже знав, що саме там вона зберігає гроші, після чого взяв гроші сумою приблизно 5000 грн. та пішов.
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність показань потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_14 і свідчили про те, що вони обмовляють обвинуваченого не встановлено.
Сукупність зібраних у справі доказів була перевірена і проаналізована судом першої інстанції, що дало йому змогу зробити обґрунтовані висновки щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні грабежу та шахрайства і правильно кваліфікації його дії за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_1 апеляційній скарзі з доповненням на обвинувальний уклон суду, та визнання ним своєї провини під тиском судді ОСОБА_5 не підтверджується журналом судового засідання, після ознайомлення з яким у ОСОБА_1 зауважень не було, що підтверджується його розпискою (а. с. 97).
Крім того ці доводи обвинуваченого спростовуються тим, що в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 також визнав себе винним повністю та не спростовував жодного доказу, викладеного у вироку суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що за ч. 2 ст. 190 КК України з потерпілою був укладений договір про примирення і який не був прийнятий до уваги судом є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються протоколом судового засідання та матеріалами кримінального провадження.
Судом першої інстанції враховано визнання обвинуваченим своєї вини, дані про особу винного, не вжиття ним заходів добровільного відшкодування шкоди, а тому і в цій частині апеляційна скарга з доповненням є необґрунтованою.
Матеріали кримінального провадження не містять даних про наявність у обвинуваченого дружини.
Передбачених законом підстав для закриття кримінального провадження не має.
Призначаючи покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував усі обставини справи, дані про особу обвинуваченого: за місцем проживання характеризується задовільно, раніше судимий, не займеться суспільно корисною працею, не вжив заходів для добровільного відшкодування завданої шкоди; обставину, яка пом'якшує покарання: визнання вини; обставину, яка обтяжує покарання: вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та обґрунтував своє рішення щодо призначення винному покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на певний строк, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну вироку, не встановлено.
Керуючись статтями 405, 407 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу з доповненням обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Кіровського міського суду Луганської області від 07 березня 2014 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
Вербицький В. В. Батяшова Л. А. Люклянчук В. Ф.