Справа 688/722/14-ц

№ 2/688/245/14

Рішення

Іменем України

30 квітня 2014 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюка О.Г.,

при секретарі Ободзінській Я.Ю.,

без участі сторін та третіх осіб

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2 та Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність, -

в с т а н о в и в:

19 лютого 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 11340242000 від 25 квітня 2008 року та договором іпотеки № 84344 від 25 квітня 2008 року на користь ПАТ «Дельта Банк». У зв'язку з чим усі права кредитора за вищевказаним договором належать ПАТ «Дельта Банк».

25 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11340242000, згідно умов якого останній отримав кредит в розмірі 24 800 доларів США, із сплатою за користування кредитом 14% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 24 квітня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором відповідачка ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк».

У порушення умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 49 090,80 доларів США, що відповідно до розпорядження НБУ від 22 листопада 2013 року еквівалентно 392 382 (триста дев'яносто дві тисячі триста вісімдесят дві) грн. 76 коп. Заборгованість складається з наступного: 23 855,11 доларів США - заборгованість за кредитом; 25 235,69 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом.

Будучи новим кредитором ОСОБА_2, позивач просив в рахунок виконання основного зобов'язання за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі ПАТ «Дельта Банк» права власності на нього; визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки; припинити право власності відповідачки ОСОБА_1 на предмет іпотеки; виселити її та всіх мешканців, які проживають і зареєстровані у квартирі; витребувати у відповідачки та передати ПАТ «Дельта Банк» технічний паспорт та правовстановлюючі документи на предмет іпотеки та стягнути судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності позовні вимоги не визнала.

Представник Державної реєстраційної служби України Куделя Є.В. в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на позов. В обгрунтування заперечень зазначив, що державна реєстрація прав проводиться в т.ч. на підставі рішень суду, що набрали законної сили. Вказуючи на те, що рішення суду є підставою для державної реєстрації речових прав, вважає позовні вимоги про зобов'язання реєстраційної служби зареєструвати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на нерухоме майно необґрунтованими, оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, або про відмову в такій реєстрації приймає Державний реєстратор як посадова особа за наявності для цього підстав, а не державна реєстраційна служба. Дії державного реєстратора щодо відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, як суб'єкта владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Просив у задоволенні позовних вимог, заявлених до Укрдержреєстру відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ПАТ «Дельта Банк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірові та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11340242000, за яким банк надав останньому кредит в сумі 24 800 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 24 квітня 2018 року (а.с. 12-27).

25 квітня 2008 року сторони уклали договір іпотеки № 84344, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_4 (зареєстровано в реєстрі за № 2431), за умовами якого ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 по договору про надання споживчого кредиту передала АКІБ «УкрСиббанк» в заставу нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 28-33).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 1054, ч.2 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконував не належним чином, у зв'язку з чим у нього виникло прострочення за кредитним зобов'язанням, та утворилась заборгованість у розмірі 49 090,80 доларів США, що еквівалентно 392 382,76 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора згідно зі ст. 514 ЦК України переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» (назва змінена з АКІБ УкрСиббанк» на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року) та ПАТ «Дельта банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до боржників, які уклали первинні договори з ПАТ «УкрСиббанк». (а.с. 59-62).

Згідно акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, право вимоги кредитної заборгованості ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 за кредитним договором № 11340242000 та договором іпотеки № 84344 відступлене ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 58).

Отже, сукупність вищезгаданих письмових доказів достатня для висновку про зміну кредитора у зобов'язанні та передачу новому кредитору усіх прав та обов'язків за кредитним договором № 11340242000 та договором іпотеки № 84344.

Згідно розрахунку позивача прострочена сума заборгованості станом на 22 листопада 2013 року становить: 49 090,80 доларів США, що відповідно до розпорядження НБУ від 22.11.2013 року еквівалентно 392 382 (триста дев'яносто дві тисячі триста вісімдесят дві) грн. 76 коп., яка складається з 23 855,11доларів США - заборгованість за кредитом; 25 235,69 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом (а.с. 37).

Розрахунок є належним доказом розміру заборгованості, що виникла в зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, оскільки відповідачем та третьою особою такий розрахунок не оспорений та не наданий суду інший розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором).

У зв'язку з тим, що позичальник не виконав покладені на нього обов'язки, як позичальника за укладеним кредитним договором, у відповідача виникла прострочена заборгованість.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язання по кредитному договору, за якими кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови договору, порушено майнові права ПАТ «Дельта Банк».

При наявності таких доказів суд вважає доведеним отримання ОСОБА_2 кредиту від АКІБ "УкрСиббанк". Не викликає сумніву і факт неповернення ОСОБА_2 кредиту, відсотків в зазначених позивачем сумах, оскільки в справі відсутні будь-які об'єктивні дані про це. Відсутні також докази, які б заперечували вказаний договір за його безгрошовістю відповідно до ст. 1051 ЦК України.

Способом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором є договір іпотеки, право вимоги за яким відступлено ПАТ «Дельта Банк».

Згідно ст.ст. 33, 38, 39, Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог п. 4.1.1 договору іпотеки № 84344 від 25 квітня 2008 року, укладеного в забезпечення зобов'язань ОСОБА_2, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або позичальником будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором (а.с. 30).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» відповідачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_2 надіслана письмова претензія від 04 грудня 2013 року щодо невиконання умов кредитного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки та добровільне звільнення житла (виселення), що підтверджується копією претензії, з додатками та списком № 053150951940 згрупованих рекомендованих відправлень (а.с. 50-57).

Суд не бере до уваги відомості про те, що вимога не була надіслана рекомендованим листом, виходячи з наступного. Невиконання вимог ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання письмової вимоги про усунення порушення зобов'язань не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції. Крім того, з часу звернення позивача до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець не вжила заходів для усунення порушення зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Як слідує з договору іпотеки від 25 квітня 2008 року, заставна вартість предмету іпотеки, як його оцінено сторонами, складає 167529 грн., є більше як вдвічі меншою суми заборгованості за кредитним договором, яка складає 49090,80 доларів США, еквівалентно 392382,76 грн., що узгоджується із принципом співмірності розміру заборгованості із вартістю предмету іпотеки, на який може бути звернуто стягнення.

З урахуванням викладених обставин та вимог ст.ст. 525, 526, 589, 590 Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку», договору іпотеки, суд вважає, що в зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору, в рахунок погашення його заборгованості перед банком підлягають задоволенню вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Пунктами 4.3,4.4.,4.5. 5.2.1. договору іпотеки від 25 квітня 2008 року №84344 (а.с.28-32) визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перерахованих у цьому пункті способів, у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, установленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, оскільки такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За таких обставин, позовні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на майно підлягають задоволенню.

Зі змісту п.8 ч.1 ст. 346 ЦК України слідує, що право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Отже позовні вимоги про припинення права власності відповідача ОСОБА_1 на предмет іпотеки не підлягають задоволенню, оскільки таке право припиняється на підставі закону після набрання чинності рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки не підлягають задоволенню, оскільки право власності на предмет іпотеки передається банку у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їхніх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Законодавець встановлює певний порядок дій іпотекодержателя: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України.

Вимога про добровільне залишення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи із аналізу вказаних правових норм закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Враховуючи, що відповідачка не виконала вимоги про звільнення квартири, що є предметом іпотеки, у зв'язку із зверненням на неї стягнення, позовні вимоги про її виселення підлягають задоволенню.

Заявляючи вимогу про виселення відповідачки ОСОБА_1 з усіма мешканцями, які проживають і зареєстровані в квартирі, що є предметом іпотеки, позивач не вказав таких осіб, не заявляв клопотання про залучення їх до участі в справі, як співвідповідачів, а тому суд, відповідно до ст.ст.11,33 ЦПК України не може вирішити питання про права та інтереси таких осіб, без участі останніх у розгляді справи.

За таких обставин, позовні вимоги про виселення інших мешканців, які проживають та зареєстровані у квартирі, що є предметом іпотеки, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення квартири такими мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Позовні вимоги про витребування у відповідачки технічного паспорту та правовстановлюючих документів (або їх дублікатів) на квартиру, що є предметом іпотеки не підлягають задоволенню, з огляду на те, що правовстановлюючий документ - це документ, який підтверджує права суб'єкта права власності на майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до змісту ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації. Отже при переході права власності на нерухоме майно, таке право підлягає державній реєстрації, в порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до ст. 19 вказаного Закону реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Технічний паспорт та правовстановлюючі документи на квартиру, видані на ім'я відповідачки не можуть бути підставою для державної реєстрації права позивача на нерухоме майно, що виникло на підставі рішення суду.

За таких обставин відсутність порушеного права вказує на безпідставність позовної вимоги.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Враховуючи вимоги статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, судом встановлено, що права позивача у зв'язку з утриманням відповідачкою правовстановлюючих документів на квартиру, виданих на її ім'я не порушуються, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи пропорційність задоволених вимог, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь банку слід стягнути 1 461 грн. 60 коп. судового збору (3 654 грн. 00 коп. х 2 / 5= 1 461 грн. 60 коп.).

На підставі ст.ст. 15, 16, 328, 331, 512, 514, 525, 526, 589, 590, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1051, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, керуючись ст.ст.3,10, 11,33, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

В рахунок виконання основного зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 11340242000 від 25 квітня 2008 року, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, в сумі 49 090,80 доларів США, що еквівалентно 392 382 (триста дев'яносто дві тисячі триста вісімдесят дві) грн. 76 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Шепетівською районною державною нотаріальною конторою 05 жовтня 2001 року, реєстр № 1551, зареєстрованого Шепетівським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 29 за № 5954, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 22840237, шляхом передачі Іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження вул. Щорса буд. 36 корп.Б, м.Київ, Київська область 01001) права власності на вказане майно.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, зареєстрованої в АДРЕСА_1, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01001, м. Київ, вул. Щорса, 36, корп. Б, код ЄДРПОУ 34047020) 1 461 грн. 60 коп. (одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн. 60 коп. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області, а особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: