ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 р. | № 17/156 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П – головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську, м. Івано-Франківськ (далі –відділення виконавчої дирекції Фонду)
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2006
зі справи № 17/156
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду
до відкритого акціонерного товариства “Агромаш”, м. Івано-Франківськ (далі –ВАТ “Агромаш”)
про стягнення 18 469, 29 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача – не з’яв.,
відповідача –Білана Н.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про стягнення в порядку регресу суми 18 469, 29 грн., сплаченої позивачем гр. Петріву Д.І., якого було травмовано при виконанні трудових обов’язків.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2005 (суддя Неверовська Л.М.) позов задоволено: з ВАТ “Агромаш” стягнуто на користь відділення виконавчої дирекції Фонду 18 469, 29 грн.; на назване товариство віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив з того, що: ВАТ “Агромаш” згідно із статтею 1172 Цивільного кодексу України несе відповідальність за шкоду, заподіяну іншій юридичній особі з вини його працівників, і зобов’язаний відшкодувати таку шкоду; відповідно до статті 1191 названого Кодексу відповідач має компенсувати витрати позивача, понесені ним у зв’язку з відшкодуванням шкоди потерпілому Петріву Д.І.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 (колегія суддів у складі: Онишкевич В.В. –головуючий, судді Слука М.Г. і Скрутовський П.Д.) рішення місцевого господарського суду скасовано, у позові відмовлено. У винесенні зазначеної ухвали суд з посиланням на приписи статей 21 і 25 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності” (далі –Закон) виходив з того, що всі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за рахунок коштів цього Фонду.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення виконавчої дирекції Фонду просить оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду з даної справи. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційною інстанцією до правовідносин сторін у даній справі зазначених норм Закону та посиланням на приписи статті 1191 Цивільного кодексу України, статей 4, 26 Закону України “Про охорону праці”, а також ненаданням судом апеляційної інстанції вірної оцінки обставинам справи, “що заключаються в бездіяльності відповідача”.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 06.05.2005 до відділення виконавчої дирекції Фонду звернувся гр. Петрів Д.І. із заявою про призначення йому страхових виплат у зв’язку з нещасним випадком, який стався з ним 29.12.1996;
- Петрів Д.І., працюючи шліфувальником механічного цеху Івано-Франківського ремзаводу, правонаступником якого є ВАТ “Агромаш”, був травмований на виробництві, про що складено акта про нещасний випадок № 1/67; після травмування потерпілий продовжував працювати і на час розгляду даної справи місцевим господарським судом працює на тому ж підприємстві;
- у грудні 2004 року Петрів Д.І. звернувся до профкому ремзаводу із заявою про направлення його на огляд в обласну МСЕК для встановлення відсотка втрати працездатності;
- 15.03.2005 Петрів Д.І. був оглянутий МСЕК і визнаний інвалідом ІІІ групи без переогляду та йому встановлено 50% втрати працездатності;
- згідно з актом про нещасний випадок підприємство допустило до експлуатації свердлильний верстат без огородження і не забезпечило потерпілого захисними окулярами, тим самим не створивши належних і безпечних умов праці відповідно до вимог законодавства про охорону праці, внаслідок чого потерпілий отримав поранення лівого ока стружкою від свердлильного верстата.
Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач відшкодувати витрати відділення виконавчої дирекції Фонду, які виникли внаслідок здійснення останнім страхових виплат відповідно до Закону.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі –Основи).
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий ризик –це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно із статтею 2 Закону його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 Закону встановлено, що суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках –застраховані особи. Страховик – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі –Фонд).
Фінансування Фонду, згідно із статтею 45 Закону, здійснюється за рахунок внесків роботодавців, прибутків від тимчасово вільних коштів, отриманих від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів із працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці.
З установлених попередніми судовими інстанціями обставин вбачається, що потерпіла від нещасного випадку фізична особа була працівником підприємства –відповідача зі справи, яке, таким чином, виступає страхувальником та платником страхових внесків, які, за правильним висновком попередніх судових інстанцій, і є одним з тих джерел, за рахунок яких Фондом здійснюються страхові виплати в разі настання страхового випадку.
Отже, правовідносини сторін у даній справі повністю охоплюються сферою загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, і тому ВАТ “Агромаш” не є заподіювачем шкоди в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене наявність вини відповідача у виникненні нещасного випадку з Петрівом Д.І. не впливає на правовідносини сторін у даній справі.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов правильного по суті висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, і визначених законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 зі справи № 17/156 залишити в силі, а касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Джунь
Суддя Б. Львов