Судове рішення #37863744

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 413/3216/12 22-ц/774/154/К/14


Справа № 0413/3216/2012 Головуючий в суді першої

Провадження №22-ц/774/154/К/14 інстанції - Ваврушак Н.М.

Категорія № 34 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


08 липня 2014 року м. Кривий Ріг


Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

при секретарі - Булах К.А.,

за участю: позивача ОСОБА_2 та її представника

ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6, представника

відповідача Публічного акціонерного товариства «Українська страхова

компанія «Гарант-Авто»- Морозової Оксани Богданівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , -


В С Т А Н О В И Л А:


У березні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 02 січня 2008 року з вини водія ОСОБА_9, який керував автобусом «БАЗ А 079.14» належним на праві власності ОСОБА_10, реєстраційний номер НОМЕР_1, та водія ОСОБА_11, який керував автобусом «Мерседес Бенц 609D», реєстраційний номер НОМЕР_2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 936 від 09.04.2008 року в результаті ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою постійної втрати працездатності більше ніж на 40%.

30 квітня 2013 року до справи в якості співвідповідача залучено Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (надалі- ПАТ УСК «Гарант-Авто») .

Ухвалами суду від 04 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

В останній редакції позовної заяви від 27 вересня 2013 року представник позивача ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача ПАТ УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4006,05грн., з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 38235,55грн., 491258,95грн моральної шкоди, витрати на послуги представників у сумі 4273,12грн. та 4500грн.- витрати на представника ОСОБА_3


Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 листопада 2013 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.


В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення питання, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі. На його думку, судом не взято до уваги, що винним у скоєні злочину є відповідач ОСОБА_4, який повинен відповідати за завдану ним позивачу шкоду. Саме він, керуючи автобусом «Мерседес Бенц 609D», реєстраційний номер НОМЕР_2, порушив правила безпеки дорожнього руху та скоїв наїзд на зупинившийся автобус «БАЗ А 079.14», в який збиралась сідати позивач. Крім того, про наявність страхового полісу ОСОБА_4 позивачу не було відомо, тому вона не звернулась до Страховика з відповідною заявою, а останній, у свою чергу, повинен був чекати, коли рішення по справі набере законної сили, і тільки тоді припиняти перебіг строку. Також судом не застосовано ст. 543 ЦК України щодо солідарного обов'язку боржників.


У запереченнях ПАТ УСК «ГАРАНТ-АВТО» та ОСОБА_4, кожний окремо, просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.


Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.


Судом встановлено, що 02 січня 2008 року о 19 год. 45 хв. з боку ринку «Ювілейний» в напрямку вул.. Тухачевського рухався автобус «БАЗ А 079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_10, під керуванням водія ОСОБА_9 Навпроти магазину «Ясень» на прохання позивачки ОСОБА_2 водій ОСОБА_9 зупинив автобус на відстані 6 м від правого бордюру для здійснення посадки пасажира ОСОБА_2, та в цей час із-за автобусу «БАЗ А 079.14» виїхав автобус «Мерседес Бенц 609D», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який, не пересвідчившись у безпечності маневру, почав перестроювання керованого ним автобусу у праву смугу руху, чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_2, яка знаходилась пасажирських дверей автобусу «БАЗ А 079.14» та опинилася між двома автобусами.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 936 від 09.04.2008 року в результаті ДТП позивач отримала тілесні ушкодження: сполучену травму правої кисті з відривом 1-го пальця і 1-ї п'ясної кістки, відривом 5-го пальця на рівні голівки 5-ї п'ясної кістки, з розчавленням м'яких тканин до рівня середньої третини передпліччя і ушкодженням сухожильного апарату і судинно-нервового пучка, множинні переломи кісток кисті і променево-запястного суглобу з дефектом кісткової тканини і виникненням субтотального некрозу шкіри до середньої третини передпліччя, закритий внутрісуглобовий перелом зовнішнього мищелку лівої гомілки зі зміщенням уламків, гемартроз, які за характером ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою постійної втрати працездатності більше ніж на 40% (т. 1 а.с. 193 - 195).

Згідно вироку Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30 березня 2009 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні вищезазначеного злочину за ст. 286 ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі без позбавлення права управління транспортних засобів. Відповідно до ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки (т. 1 а.с. 206 - 208).

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/ 1587195 від 04.04.2007 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована Страховою компанією ПАТ УСК «Гарант-Авто» (т. 1 а.с.240).


Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог та відсутності доказів щодо заподіяння шкоди лише самим ОСОБА_4

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6 ) як розподілити між сторонами судові витрати.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.

У зв'язку з цим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є неправильним, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як установлено судом, відповідача ОСОБА_4, володільця автобусу «Мерседес Бенц 609D», реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивач ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку авто-технічної експертизи №58/27-194 від 03 вересня 2008 року: 1) в діях водія ОСОБА_4 по керуванню автомобілем вбачається невідповідності вимогам п. 10.1 ПДД України, що с технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку із наслідками, які мали місце після ДТП; 2) в діях водія ОСОБА_9 вбачається невідповідність вимогам п. 15.2, 15.9 (г), 15.9 (і) ПДД України, проте дані невідповідності з технічної точки зору не перебували у причинному зв'язку з наслідками даної ДТП; 3) для оцінки дій пішохода ОСОБА_2 не вимагається застосування спеціальних авто-технічних познань, тому органи слідства або суд можуть зробити це самостійно з огляду на вимогу розділу 4 ПДД України (т. 1 кримінальної справи а.с. 131-132, т. 1 цивільної справи а.с. 5-6).

Таким чином, наявні у справі докази свідчать про те, що ОСОБА_11 є винною особою у ДТП і його вина не потребує доказуванню з огляду на ч. 4 ст. 61 ЦПК України, оскільки встановлена вироком суду.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як убачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_4 застрахував свою цивільно-правову відповідальність за договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним 04 липня 2007р. із Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі - Страховик), на підставі якого видано поліс № ВВ/1587195, строк дії 04.07.2007р. по 03.07.2008р.(т. 1 а.с. 240).

Згідно ст.. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон про страхування) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.. 6 зазначеного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

05 січня 2008 року ПАТ УСК «Гарант-Авто» отримано повідомлення про страховий випадок від страхувальника ОСОБА_4 - відповідача у даній справі.

26 вересня 2013 року позивач звернулась до Страховика із повідомленням потерпілої особи про дорожньо-транспортну пригоду (т. 2 а.с. 93).

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована Страховою компанією ПАТ УСК «Гарант-Авто», а позивач ОСОБА_2 є особою, здоров'ю якої заподіяна шкода під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 03 січня 2008 року за участю забезпеченого транспортного засобу, відповідач ПАТ УСК «Гарант-Авто» має відшкодувати позивачці завдану їй матеріальну і моральну шкоду в межах цивільно-правової відповідальності, передбаченої полісом страхування, а відповідач ОСОБА_4 зобов'язаний сплатити потерпілій різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), якщо така є.


Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 просила відшкодувати їй вартість наступних речей та витрат за рахунок відповідача ОСОБА_4:

- Вартість зіпсованої золотої каблучки - 1043,0грн.;

- Вартість продуктів харчування для доглядальниці ОСОБА_18 - 6381,0грн.;

- Вартість проїзду на таксі з Кривого Рогу до Дніпропетровська - 800,0грн.;

- Вартість проїзду на таксі з Дніпропетровська до Кривого Рогу - 1000грн.;

- Вартість проїзду на таксі в межах м. Кривого Рогу (відвідування лікарень) - 355,0грн.;

- Вартість проїзду на маршрутному таксі батьків з Кривого Рогу до Дніпропетровська для доставки харчів та ліків - 1339,6грн.;

- Витрати на п'ятьох донорів крові - 1000,0грн.;

- Витрати на доглядальницю у період перебування в лікарні м. Кривого Рогу - 1350грн.;

- Витрати на доглядальницю у період перебування в лікарні м. Дніпропетровська - 10050,0грн.;

- Втрати від інфляції - 157,1% від загальної суми усіх вищезазначених витрат;

- Витрати на оформлення довіреності на представника ОСОБА_14 по кримінальній справі - 220,0грн.;

- Витрати на адвоката ОСОБА_15 по кримінальній справі - 500,0грн.;

- Витрати на адвоката ОСОБА_16 по кримінальній справі - 2000,0грн.;

- Витрати на представника ОСОБА_3 по даній справі - 4500,0грн.;

- На відшкодування моральної шкоди - 491258,95грн.,


а також за рахунок відповідача - Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»:

- Вартість блузи - 250грн.;

- Вартість брюк - 520,0грн.;

- Вартість чобіт - 650,0грн.;

- Вартість дублянки - 3200,0грн.;

- Вартість шкіряного паска - 70,0грн.;

- Вартість медикаментів, придбаних під час лікування в Кривому Розі - 898,0грн.;

- Вартість медикаментів, придбаних під час лікування в Дніпропетровську - 3760,0грн.;

- Вартість лікування у водолікарні - 164,65грн.;

- Одноразове страхове відшкодування шкоди здоров'ю - 6180,0грн.;

- Втрати від інфляції - 157,1% від загальної суми усіх вищезазначених витрат;

- На відшкодування моральної шкоди з урахуванням індексу інфляції - 4006,05грн.


Розділом ІІІ Закону Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, встановлено порядок виплати страхового відшкодування на території України.

Так, згідно ст.. 22.1. цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Ст. 23 цього Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Згідно ст.. 24.1 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Статтею 24.3 цього Закону передбачено, що зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Як убачається із матеріалів справи, обґрунтованими витратами, пов'язаними з лікуванням позивача, є витрати в сумі 897,9грн. на придбання медикаментів під час перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні з 02 січня 2008 року по 09 січня 2008 року (м. Кривий Ріг), оскільки вони підтверджені довідками про призначення та вартість придбаних позивачем лікарських засобів (т. 1 а.с. 81 - 82, 83).

Також обґрунтованими, але частково, колегія суддів визнає витрати позивача на придбання медикаментів під час перебування її на стаціонарному лікуванні з 10 січня 2008 року по 19 березня 2008 року (м. Дніпропетровськ), оскільки не всі витрати позивача підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Так, згідно наданих позивачкою до суду апеляційної інстанції додаткових доказів та страхового висновку від 12 березня 2014 року, наданого страховою компанією, обґрунтованими є витрати позивачки на лікування в сумі 1873,61грн.(т. 2 цивільної справи а.с. 187 - 188, 196 - 199).

Таким чином, загальна сума витрат на придбання медикаментів, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», є сума 2771грн.51коп.

Інші платіжні документи не дають можливості з'ясувати обґрунтованість витрат на придбання решти медичних препаратів, витратних матеріалів, виробів медичного призначення, призначених для лікування та лікувальних процедур, оскільки відсутні медичні документи, які б підтверджували необхідність даних витрат (виписки, висновки лікарів тощо) та в яких би зазначалось призначення даних медикаментів та витратних матеріалів згідно встановленого діагнозу у визначений період.

З цих же підстав не можуть бути відшкодовані витрати позивача на лікування у водолікарні.

Згідно ст.. 26.1 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка була чинною на момент ДТП) , у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи. Не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування. Страхове відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності, виплачується не рідше одного разу на місяць до відновлення працездатності потерпілого (ст.. 26.2).

Відповідно до ст.. 5 ЦК України в зв'язку зі змінами, які відбулись в законодавстві, зменшена цивільна відповідальність осіб, які повинні відшкодувати шкоду в порядку ст.. 26 Закону в зв'язку з тим, що в редакції даного Закону від 04 лютого 2013 року шкода відшкодовується не щомісячно, а одноразово згідно ст.. 26.2 Закону - у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Згідно ст. 26.3 Закону якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті.

Як убачається із матеріалів справи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачці встановлено стійку втрату працездатності у розмірі 40%, у зв'язку з чим вона визнана інвалідом III групи безстроково. На момент ДТП позивач не працювала

Враховуючи, що встановлений законодавством України мінімальний розмір заробітної плати станом на 02 січня 2008 року складав 515,0грн.., ОСОБА_2 має право на отримання від Страхової компанії одноразове страхове відшкодування у розмірі: 515грн. х 40% х 12 = 6180,0грн.


Що стосується позовних вимог про відшкодування вартості пошкодженого одягу, то колегія суддів виходить із наступного.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням та фізичним знищенням транспортного засобу регламентовано статтями 29 та 30 Закону про страхування, цей порядок згідно зі ст.. 8 ЦК України (аналогія закону) може бути застосовано не лише до транспортного засобу, але й до пошкодженого або знищеного майна потерпілого.

Відповідно до положень зазначених статей у зв'язку з пошкодженням майна потерпілого відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Майно вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт майна перевищують вартість майна до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку експерта №СЕ-2/44 від 11 квітня 2014 року матеріальний збиток, заподіяний позивачці внаслідок пошкодження одягу, становить 3256грн.50коп. (т. 2 цивільної справи а.с. 211 - 225).

Стосовно вимог ОСОБА_2 щодо відшкодування інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з січня 2008 року, то вони не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що з вимогами про виплату страхового відшкодування до Страхової компанії ОСОБА_17 звернулась лише 26 вересня 2013 року (т. 2 цивільної справи а.с. 92).


Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Страхової компанії в частині відшкодування матеріальної шкоди обґрунтовані на загальну суму: 2771,51грн. +3256,50 + 6180грн. = 12208грн.01коп.

Згідно ст.. 12.2 Закону про страхування франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

У зв'язку з цим зі Страхової компанії на користь позивачки необхідно стягнути страхове відшкодування шкоди, заподіяної її життю та здоров'ю, у розмірі 12 201грн.94коп. або 12 208грн.01коп.


Що стосується позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 в частині відшкодування вартості зіпсованої золотої каблучки, то вони не підлягають задоволенню, оскільки факт фізичного знищення цієї коштовності не підтверджений документально, а візуальним оглядом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що золота каблучка лише розрізана із внутрішньої сторони та придатна до використання.


Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо відшкодування витрат позивачки на придбання продуктів харчування для доглядальниці ОСОБА_18, проїзд на таксі з Кривого Рогу до Дніпропетровська, з Дніпропетровська до Кривого Рогу та в межах м. Кривого Рогу (відвідування лікарень), проїзд на маршрутному таксі батьків з Кривого Рогу до Дніпропетровська для доставки харчів та ліків, витрат на п'ятьох донорів крові, на доглядальниць у період перебування в лікарнях м. Кривого Рогу та м. Дніпропетровська, оскільки необхідність таких витрат на сторонній догляд, на додаткове медичне піклування та харчування у період перебування позивачки на стаціонарному лікуванні, на необхідність використання таксі для транспортування позивачки до медичних закладів, а також на оплату донорів крові, яким були видані направлення на безкоштовну здачу крові, не підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до п.п.«а»,«б» п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»: а) компенсація (відшкодування) витрат на додаткове харчування, якщо його неможливо забезпечити в лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі, визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим МСЕК (у відповідних випадках - судово-медичною експертизою) на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали; б) розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим установлюється залежно від характеру цього догляду (який при ушкодженні здоров'я у зв'язку з виконанням трудових обов'язків визначається МСЕК, а в інших випадках - судово-медичною експертизою).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених вище витрат, тому позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені.


Витрати позивача на оформлення довіреності на представника ОСОБА_14 - 220грн., а також та витрати на адвокатів ОСОБА_15 - 500грн. і ОСОБА_16 -2000грн. по кримінальній справі, підлягають задоволенню за рахунок відповідача ОСОБА_4, оскільки підтверджені документально (т. 1 цивільної справи а.с. 77, 78, 79).


Вирішуючи питання щодо вимог про відшкодування завданої позивачці моральної шкоди колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі, неправомірними рішеннями, чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин , які

мають істотне значення.

Згідно до положень ст.. 22.3 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка діяла на момент ДТП), а також умов Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/1587195 (т. 1 цивільної справи а.с. 236), потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України.

Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

На думку колегії суддів, вина самої потерпілої ОСОБА_2 в порушення розділу 4 ПДД України є такою незначною, що її неможливо визначити у відсотковому співвідношенні та врахувати при визначенні розміру моральної шкоди.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 частково сплатив позивачці на відшкодування моральної шкоди суми 1875грн., 2500грн. та 1001грн. загалом на суму 5376грн., про що свідчать розписки, наявні у кримінальній справі №1-99/09 по звинуваченню ОСОБА_4 за ст.. 286 ч. 2 КК України, яка витребувана із Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу та оглянута судом апеляційної інстанції, а також пояснення позивача ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції (т. 2 кримінальної справи а.с.93, 94).

Враховуючи характер правопорушення, скоєного відповідачем, глибину фізичних та душевних страждань позивачки, погіршення її здібностей та позбавлення її можливості їх реалізації, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, у тому числі враховуючи розмір часткового відшкодування шкоди відповідачем, а також виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що на теперішній час належною компенсацією спричиненої позивачці моральної шкоди є сума 50 000грн.

З урахуванням положень ст.ст. 23 та 26-1 Закону про страхування моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з каліцтвом, отриманим під час дорожньо-транспортної пригоди, має бути відшкодована Страховою компанією в межах суми, що не перевищує 5% від ліміту страхування, а саме у розмірі 2550грн. (51000грн. х 5% = 2550грн.).

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що Страхова компанія має відшкодувати позивачці моральну шкоду в розмірі 2550грн., а відповідач ОСОБА_4 - у розмірі 50 000грн. - 2550грн. = 47 450грн.


Згідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До судових витрат, як зазначено в п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, належать і витрати на правову допомогу.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справа - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Із матеріалів справи убачається, що адвокат ОСОБА_3 приймав участь у розгляді справи в судових засіданнях протягом 5,5 годин. Враховуючи час участі адвоката також під час інших процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, з огляду на тривалість розгляду даної справи судами обох інстанцій, колегія суддів вважає, що розмір судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу, не виходить за межі граничного, тому підлягає компенсації у розмірі, сплаченому позивачем, тобто, у сумі 4500грн., пропорційно до частини вимог, заявлених до кожного із відповідачів.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено до ОСОБА_4 позовні вимоги матеріального характеру на загальну суму 42508,67грн., а задоволені - на суму 2720грн., тобто на 6,4%, до Страхової компанії - заявлено вимоги матеріального характеру на загальну суму 24534,18грн., а задоволені - на суму 12 208,01грн., тобто на 49,76%, витрати позивача на оплаті послуг адвоката ОСОБА_3 слід розподілити таким чином: з ОСОБА_4 стягнути: 4500грн. х 6,4% = 288грн., зі Страхової компанії: 4500грн. х 49,76% = 2239,2грн.

Крім того, позивачем оплачена судова товарознавча експертиза №СЕ-2/44 від 11 квітня 2014 року, вартість якої становить 600грн., яка також підлягає компенсації пропорційно до частини задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем було заявлено вимоги щодо відшкодування вартості пошкодженого одягу та взуття на суму 4690грн., а задоволені вони на суму 3256,5грн., тобто на 69,43%, зі Страхової компанії на користь ОСОБА_2 слід стягнути 600грн.. х 69,43% = 416,58грн., а всього: 2239,2грн. + 416,58грн. = 2655грн.78коп.


Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідачів належить стягнути на користь держави судовий збір за розгляд справи в судах обох інстанцій у загальній сумі 709грн. 60коп. з кожного із розрахунку: 243,6грн. (за розгляд позовних вимог майнового характеру) + 229,4грн. (за розгляд позовних вимог немайнового характеру) + 121,8грн. (за апеляційну скаргу в частині позовних вимог майнового характеру) + 114,8 (за апеляційну скаргу в частині позовних вимог немайнового характеру) = 709,6грн..


Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 3, 314-316 ЦПК України колегія суддів, -


ВИРІШИЛА :


Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.


Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2.


Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 12 208грн.01коп., моральну шкоду в сумі 2550грн., судові витрати в сумі 2655грн.78коп., а також судовий збір на користь держави у сумі 709грн.60коп.


Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 47 450грн., судові витрати в сумі 288грн.00коп., а також судовий збір на користь держави у сумі у сумі 709грн.60коп.


В іншій частині позовних вимог відмовити.


Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.


Головуючий: І.Є.Ляховська

Судді : А.П.Барильська


Л.В.Михайлів












  • Номер: 6/212/182/16
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 413/3216/12
  • Суд: Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу
  • Суддя: Ляховська І. Є.
  • Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 06.10.2016
  • Дата етапу: 26.10.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація