ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2014 року Справа № 904/1624/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)
суддів: Вечірко І.О., Науменко І.М. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря палати Коваль Л.А. від 09.07.2014 року)
секретар судового засідання Ситникова М.Ю.
Представники сторін:
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пафос", м. Кривий Ріг
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року у справі № 904/1624/14
За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пафос", м. Кривий Ріг
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг
про врегулювання розбіжностей за договором
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року по справі № 904/1624/14 (суддя Ярошенко В.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Об»єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Пафос», м.Кривий Ріг до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг про врегулювання розбіжностей за Договором № 7/11НП .
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014року вмотивоване тим, що обов'язковість укладання вказаного договору передбачено частинами 5, 6 статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а оскільки позивачем порушені порядок і строки укладання договору, встановлені статтею 181 Господарського кодексу України, то зі спливом двадцятиденного строку, встановленого для передачі розбіжностей до суду, пропозиції відповідача вважаються прийнятими в силу приписів Закону, а договір - укладеним на умовах, запропонованих позивачем, з урахуванням пропозицій викладених відповідачем у протоколі розбіжностей.
Господарським судом не прийнято до уваги посилання позивача на те, що позовну заяву про врегулювання розбіжностей за Договором було повернуто йому без розгляду відповідно до ухвал господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року та від 24.01.2014 року, що й зумовили пропущення двадцятиденного строку, передбаченого Законом, оскільки дані обставини не є поважними.
Не погодившись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року по справі № 904/1624/14, до суду з апеляційною скаргою звернулося Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пафос", м. Кривий Ріг, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пафос", м. Кривий Ріг задовольнити, посилаючись на те, що двадцятиденний строк на звернення до суду з позовом про врегулювання розбіжностей щодо умов Договору є спеціальним скороченим строком позовної давності , наслідки спливу позовної давності визначено статтею 267 Цивільного кодексу України. Частиною третьою та четвертою вказаної статті визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яка зроблена до винесення ним рішення, та є підставою для відмови в позові.
Відповідач та його представники, зазначає скаржник, під час розгляду справи по суті, жодного разу не заявляли клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності по даній категорії справ, а навпаки намагались вирішити спір по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Згідно до частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пафос" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про врегулювання розбіжностей за договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір № 7/11 НП відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 Відповідач відмовився від укладання даного договору та надав протокол розбіжностей до вказаного договору, після чого відмовився також підписувати протокол узгодження розбіжностей. Дана обставина зумовила звернення позивача до суду з вимогою зобов'язати відповідача укласти спірний договір, а саме пунктами 3.1.3, 4.1.1, 4.1.2, 4.2.3, 4.2.4, 5.1, 5.2 в редакції позивача.
Відповідно до пункту 1.1 статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пафос" (далі - об'єднання, ОСББ "Пафос") створено власниками квартир та / або приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до законів України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Місцезнаходження об'єднання: АДРЕСА_1.
Згідно з пунктом 1.2 Статуту діяльність об'єднання регулюється Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Цивільним, Житловим, Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом (а. с. 26-39).
Згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 14.09.2011року № 309 "Про надання згоди управлінню благоустрою та житлової політики виконкому міської ради на передачу жилого будинку на балансовий облік об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та акту про зняття-передачі основних засобів, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 передано на балансовий облік ОСББ "Пафос" (а. с. 22).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон) балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом.
Частинами 5, 6 статті 13 Закону передбачено, що укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні. У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.
З метою укладання договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управління, а саме нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, позивач супровідним листом вих. № 35 від 31.10.2013 року надав відповідачу два екземпляри проектів Договорів для підписання (а. с. 10).
Як зазначає позивач, він отримав відповідь відповідача 13.11.2013 року щодо необхідності обґрунтування розміру оплати за утримання будинку та прибудинкової території. У зв'язку з чим, супровідним листом у листі від 18.11.2013 року вих. № 43, позивач направив відповідачу протокол № 2 від 25.10.2013 року та калькуляцію з утримання будинку та прибудинкової території за 2011-2013 роки (а. с. 11, 12).
11.12.2013 року відповідач повідомив позивача щодо неможливості укладання Договору у запропонованій ним редакції та надав протокол розбіжностей (а. с. 16).
Позивач, розглянувши протокол розбіжностей, запропонований відповідачем, листом від 24.12.2014 року надав відповідачу протокол врегулювання розбіжностей до Договору (а. с. 20).
Відповідач, листом від 30.12.2013 року, повідомив позивача щодо неможливості укладання Договору та протоколу узгодження розбіжностей.
Таким чином, на час розгляду справи господарським судом, залишилися неврегульованими п. п. 3.1.3, 4.1., 4.1.2, 4.2.3, 4.2.4, 5.1, 5.2 .
Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання. За приписами частини 6 статті 179 цього Кодексу, суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг), законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Згідно положень статті 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо його усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Частиною 7 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Статтею 13 Закону встановлено, що відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечую формування державної політики у сфері містобудування.
Укладання договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли і власник і управитель є однією особою (ч. 4, 5 ст. 13 Закону).
Після отримання 30.12.2014 року від відповідача Договору з протоколом розбіжностей, в якому залишилися не врегульованими зазначені у позовній заяві пункти вказаного Договору, позивач звернувся до господарського суду із позовом лише 14.03.2014 року (про що свідчить штамп вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду Дніпропетровської області), тобто з порушенням встановленого частиною 7 статті 181 Господарського кодексу України двадцятиденного строку, встановленого для передачі розбіжностей до суду. Зі спливом вказаного строку пропозиції відповідача вважаються прийнятими в силу приписів закону, а Договір - укладеним на умовах, запропонованих позивачем, з урахуванням пропозицій, викладених відповідачем у протоколі розбіжностей.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позивачем було порушено порядок та строки укладання Договору, встановлені статтею 181 Господарського кодексу України.
Доводи скаржника про порушення строку позовної давності до уваги не приймаються, так як згідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права.
Вказана позовна заява розглянута у межах строку загальної позовної давності у три роки, а як зазначалось вище позивачем пропущений строк передачі до суду розбіжностей, що залишилися неврегульованими, тобто строк визначений у порядку, встановленому для укладання Договорів.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що строком звернення до суду з позовною заявою слід визнати 14.03.2014 року, оскільки ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014 року та від 21.01.2014 року про повернення позовної заяви без розгляду , позивачем не оскаржувались, підстави вважати пропущення позивачем 20-ти денного строку, передбаченого частиною 7 статті 181 Господарського суду України для звернення до суду про врегулювання розбіжностей поважними, у суду відсутні.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують ніяким чином вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи, отже, не є правовими підставами зміни чи скасування оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року.
Підстави для зміни або скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року по справі № 904/1624/14, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пафос", м. Кривий Ріг - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року по справі № 904/1624/14- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.07.2014 року.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя І.О.Вечірко
Суддя І.М.Науменко