Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/3160/14 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко А.І.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Каракуші К.В.

Стрелець Л.Г.

при секретарі: Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Бердянської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Бердянської міської ради.

У позові зазначав, що він є спадкоємцем після смерті його батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті батька відкрилася спадщина у вигляді 1/4 частки домоволодіння АДРЕСА_1. За життя батько склав заповіт, посвідчений 19.02.1993 року державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М.Р., яким усе належне йому майно заповів позивачу. Він не звернувся своєчасно до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, вважаючи, що він вже прийняв її, оскільки в нього є заповіт.

Посилаючись на те, що він добросовісно заволодів чужим майном з моменту смерті батька і продовжує відкрито і безперервно володіти вказаною нерухомістю протягом більше ніж 13 років, позивач просив суд визнати за ним право власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами за набувальною давністю.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання апеляційного суду апелянт та сторони не з'явились, проте належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання. Від апелянта ОСОБА_3 надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності сторін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на положення ст.344 ЦК України, якою передбачені підстави набуття права власності за набувальною давністю, і вірно встановивши правовідносини у справи дійшов до обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин вказана норма права не підлягає застосуванню.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_3, посилаючись на приписи ст.344 ЦК України, зазначає, що він, як спадкоємець за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, добросовісно заволодів чужим майном з моменту смерті свого батька і продовжує відкрито і безперервно володіти вказаною нерухомістю у вигляді 1/4 протягом більше ніж 13 років (а.с. 4-5).

Суд першої інстанції правильно встановив титул (підставу) для виникнення права власності у момент заволодіння ОСОБА_3, а саме спадкування.

Згідно до роз'яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за N 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння (наприклад, спадкування), а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Посилання позивача на те, що йому рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2013 року відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, не спростовує правильності оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Пунктами 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що положення ст. 1272 ЦК України 2003 року, ч. 3 якої визначено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, застосовується лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України 2003 року - 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року.

Тому, колегія суддів роз'яснює апелянту, що він має право звернутись до суду з позовом про продовження строку для прийняття спадщини і визнання права власності на 1/4 частину вказаного будинку в порядку спадкування, посилаючись на відповідні норми ЦК Української РСР 1963 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію, викладену у позові і висловлену в ході розгляду справи судом першої інстанції і полягають лише в помилковому тлумаченні застосування приписів ст.344 ЦК України до спірних правовідносин.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 травня 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: