ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2006 р. | Справа № 9/220/06 |
м. Миколаїв
Позивач: Державне підприємство “Південь-Ольвія, 57212, Миколаївська область, Жовтневий район, с.Калинівка, вул.Енергетиків, 3
Відповідач: Закрите акціонерне товариство “Миколаївське спеціалізоване управління № 28”, 54028, м.Миколаїв, вул. 12 Продольна, 51
про: визнання нікчемною окремої частини правочину договору № 07/02 від 07.02.2005 року.
Суддя Семенчук Н.О.
Представники:
Від позивача: Ляшенко М.Д., дов. № 02/04 від 02.04.2006р.
Від відповідача: голова правління Стахура Л.С.
Мироненко Л.В., дов. № 899 від 24.12.2005р.
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство “Південь-Ольвія звернулось до господарського суду з позовними вимогами (уточнення позовних вимог від 17.05.2006р.) про визнання нікчемною окремої частини правочину п. 1.1 договору № 07/02 від 07.02.2005 року між ДП «Південь-Ольвія»та ЗАТ «МСУ № 28»як такої, яка не відповідає вимогам Закону.
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позовні вимоги ДП “Південь-Ольвія” є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню та не потребують доказування.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи суд, –
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання нікчемною окремої частини правочину п. 1.1 договору № 07/02 від 07.02.2005 року між ДП «Південь-Ольвія»та ЗАТ «МСУ № 28»як такої, яка не відповідає вимогам Закону. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при складанні договору № 07/02 від 07.02.2005 року між ДП «Південь-Ольвія»та ЗАТ «МСУ № 28»не дотримано вимог ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України та зміст договору суперечить вимогам Закону України «Про заставу», ст. ст. 936-938, 943 ЦК України, не відповідає внутрішній волі сторін, не чітко спрямований на реальне настання правових наслідків.
Позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
07.02.2005 року ДП «Південь-Ольвія»та ЗАТ «МСУ № 28»уклали договір зберігання № 07/02. Згідно підпункту 1.1 пункту 1 договору поклажодавець передає в заставу майно, металеві конструкції, які були у використанні згідно з номенклатурою, зазначеною в додатку № 1 до договору, а зберігач приймає на себе зобов’язання по зберіганню даного майна на період, зазначений в договорі до повного погашення дебіторської заборгованості поклажодавця перед зберігачем за демонтажні роботи. Пунктом 3.1 договору встановлений строк його дії до 31 травня 2005 року.
ДП «Південь-Ольвія»на виконання умов договору передало на зберігання АТЗТ «МСУ № 28»металоконструкції, які були у використанні.
04.05.2005 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 07/02 від 07.02.2005 року згідно якої сторони за взаємною згодою виключили п.п 2.2 п. 2 договору № 07/02 від 07.02.2005 року.
Відповідно до п.п. 3 п. 2.1. договору зберігання № 07/02 від 07.02.2005 року зберігач зобов’язаний повернути майно за першою вимогою поклажодавця, але лише після погашення дебіторської заборгованості.
Вимога ДП «Південь-Ольвія»про повернення майна, переданого на зберігання за договором зберігання № 07/02 від 07.02.2005 року була предметом розгляду у справі № 2/43/05 господарського суду Миколаївської області за позовом ДП «Південь-Ольвія»до АТЗТ «МСУ № 28», на підставі чого винесено рішення від 05.08.2005 року, яким зобов’язано ЗАТ «МСУ № 28»повернути майно передане на зберігання за договором зберігання № 07/02 від 07.02.2005 року. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 року рішення господарського суду Миколаївської області від 05.08.2005 року по справі № 2/43/05 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
Вказаною постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 року по справі № 2/43/05 встановлено, що 07.02.2005р. між АТЗТ „Миколаївське спеціалізоване управління № 28” (зберігач) та ДП „Південь-Ольвія” (поклажедавець) укладено договір зберігання № 07/02.
Пунктом 1.1 договору зберігання № 07/02 від 07.02.2005р. поклажодавець передає в заставу майно, металеві конструкції, котрі були у використанні згідно з номенклатурою, зазначеною в додатку № 1 до зазначеного договору, а зберігач приймає на себе зобов’язання даного майна на період, зазначений в даному договорі до повного погашення дебіторської заборгованості поклажедавця перед зберігачем за демонтажні роботи.
Існування заборгованості ДП „Південь-Ольвія” перед відповідачем в розмірі 154623,17грн. підтверджується рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.07.2005р. по справі № 9/211/05, за яким задоволено позов АТЗТ „Миколаївське спеціалізоване управління № 28” до ДП „Південь-Ольвія” про стягнення 1546223,17 грн. в повному обсязі та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2005р. по справі № 9/211/05, якою вищезазначене рішення залишено без змін, а апеляційна скарга ДП „Південь-Ольвія” –без задоволення.
ДП „Південь-Ольвія” на виконання умов договору передало 11.04.2005р. на зберігання АТЗТ „Миколаївське спеціалізоване управління № 28” металоконструкції, які були у використанні, згідно з актом №1.
Відповідно до п.п. 3 п. 2.1 договору зберігання № 07/02 від 07.02.2005р. зберігач зобов’язаний повернути майно за першою вимогою поклажодавця, але лише після погашення дебіторської заборгованості.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В договорі зберігання № 07/02 від 07.02.2005р. передбачено право зберігача притримати майно, передане йому на зберігання до погашення дебіторської заборгованості ДП „Південь-Ольвія”.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2006 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 року у справі № 2/43/05 залишено без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського (іншого органу, який вирішує господарські спори, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи, що факт відповідності договору зберігання діючому законодавству, відносно забезпечення виконання основного зобов'язання притриманням майна переданого на зберігання встановлений постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 року у справі № 2/43/05 то встановлений в п.п. 1.1 п. 1 договору № 07/02 від 07.02.2005 року предмет договору, а саме: поклажодавець передає в заставу майно, металеві конструкції, які були у використанні згідно з номенклатурою, зазначеною в додатку № 1 до договору, а зберігач приймає на себе зобов’язання по зберіганню даного майна на період, зазначений в договорі до повного погашення дебіторської заборгованості поклажедавця перед зберігачем за демонтажні роботи не суперечить матеріальному праву України.
Крім цього слід зазначити, що згідно ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Статтею 208 ЦК України предбачено, що правочини між юридичними особами повинні вчинятися у письмовій формі. Сторонами дотримано вимоги письмової форми правочину, про що свідчить договір № 07/02 від 07.02.2005 року який підписаний поклажедавцем та зберігачем. Металоконструкції були передані згідно специфікації (додаток № 1 до договору).
Згідно ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Так п. 3.1 п. 3 договору № 07/02 від 07.02.2005 року встановлений строк його дії до 31 травня 2005 року, та згідно п.п. 3 п. 2.1 договору сторонами передбачено право притримання майна до повного погашення дебіторської заборгованості поклажодавця перед зберігачем за демонтажні роботи.
Відповідно до ст. 943 ЦК України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.
Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву обов’язок зберігання металоконструкцій бувших в користуванні ним виконується добросовісно, та самостійно без передачі цього обов’язку іншим особам, що не заперечується представником позивача у судовому засіданні 20.06.2006 року.
Статею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В судовому засіданні 20.06.2006 року позивач відмовився від обгрунтування того, що при складанні договору № 07/02 від 07.02.2005 року між ДП «Південь-Ольвія» та ЗАТ «МСУ № 28»не дотримано вимог ч. 1, 3, ст. 203 ЦК України.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тому правочин, вчинений без наміру створити правові наслідки, є недійсним, як фіктивний, тобто вчинений лише для виду. Позивачем не доведено, що договір № 07/02 від 07.02.2005 року був укладений без наміру створити правові наслідки, та вчинений лише для виду. Напроти у п. 1.1 договору № 07/02 від 07.02.2005 року зазначено предмет договору а саме поклажодавець передає в заставу майно, металеві конструкції, які були у використанні згідно з номенклатурою, зазначеною в додатку № 1 до договору, а зберігач приймає на себе зобов’язання даного майна на період, зазначений в договорі до повного погашення дебіторської заборгованості поклажедавця перед зберігачем за демонтажні роботи.
За таких обставин позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають .
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, - суд
В И Р І Ш И В :
В позові відмовити.
Суддя | Н.О.Семенчук |