РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Ткач О.І., Суддів - Бершадської Г.В., Храпак Н.М. при секретарі - Стечишин Л.С. з участю сторін : ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 21 січня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з вищезазначеним позовом до ОСОБА_5 Позивач зазначив, що 01.11.2006 року мало місце ДТП з вини ОСОБА_5, внаслідок чого йому було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.Просив стягнути 1534 грн 68 коп затрат на лікування, 3530 грн вартості знищеного мопеда та 20 000 грн компенсації моральної шкоди.
В вересні 2007 року ОСОБА_1 вказані вимоги пред'явив і доОСОБА_3 , посилаючись на те, що саме з вини власника автомобіля
Справа № 22а-353 Головуючий у 1 -й інстанції - Мочальська В.М.
Категорія - 19 Доповідач - Ткач О.І.
йому спричинено вищезазначені збитки та моральну шкоду. Просив вказану суму шкоди стягнути солідарно з відповідачів.
У грудні місяці позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути в рівних частках зОСОБА_3 та ОСОБА_5 вищеназвану суму збитків та немайнової шкоди.
В липні 2007 року ОСОБА_6, батько позивача ОСОБА_1, звернувся з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн., яка полягала у душевних стражданнях, яких зазнав позивач внаслідок вчинення злочину щодо його сина.
Рішенням Кременецького районного суду від 21 січня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:
· стягнено з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 366.08 грн. витрат на лікування, 580.75 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження мопеда, 3000 грн. моральної (немайнової) шкоди, 823.28 грн. витрат по справі, а також 38.50 грн. судового збору, 15 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в користь держави;
· стягнено з таОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 366.08 грн. витрат на лікування, 580.75 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження мопеда, 3000 грн. моральної (немайнової) шкоди, 823.28 грн. витрат по справі, а також 38.50 грн. судового збору, 15 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в користь держави.
Після відшкодування ОСОБА_5 та ОСОБА_3 позивачу завданих збитків зобов'язано ОСОБА_1 передати запчастини:
- ОСОБА_5 - спідометр, трос спідометра, фару передню, покажчики
поворотів передній лівий, правий комплектуючий, вилку передню;
- ОСОБА_3 - замок запалювання, дзеркало заднього виду ліве,
кришка керма задня, кожух керма передній, кришка передня, крило переднє,
кришка нижня, кришка внутрішня, ковбик підлоги.
В решті позовних вимог відмовлено.
В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення 5000 грн. моральної шкоди, судових витрат відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить частково змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позов в частині стягнення всієї суми матеріальної шкоди, спричиненої витратами на лікування та відшкодування моральної шкоди. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову до нього, посилаючись на порушення норм матеріального.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційних скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, апеляційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 1 листопада 2006 року в с В. Бережці Кременецького району мала місце дорожньо-транспортна пригода .
Вироком Кременецького райсуду від 11 травня 2007 року ОСОБА_6 визнаний винним у неправомірному заволодінні автомобілем ВАЗ-21013 внаслідок недбалості власника автомобіляОСОБА_3 , який залишив ключ в замку запалювання, та у вчиненні наїзду на ОСОБА_1 в результаті якого останній зазнав середньої тяжкості тілесних ушкоджень та було знищено належний йому мопед "Honda Dio".
Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на лікування, суд першої інстанції виходив з того, що позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в Кременецькій ЦРКЛ, в травматологічному відділенні ЦМЛ м. Рівне, поніс витрати на придбання медикаментів, що підтверджується товарними чеками з аптек.
Однак вказаний висновок не є обгрунтованим.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що під час перебування на стаціонарному та на амбулаторному лікуванні ОСОБА_1 призначались медичні препарати і які позивачем були придбані за власні кошти, а не за рахунок фінансування лікувальної установи.
Згідно ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.
При вказаних обставинах, в даній частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції є необгрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення .
Відповідно до ст. 213 ЦПК України "Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні."
Вирішуючи питання компенсації потерпілому фізичних страждань та болі, якої він зазнав в результаті отриманих тілесних ушкоджень, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку стосовно розміру цієї компенсації. Тому безпідставними є доводи обох апелянтів щодо невірного визначення вказаного розміру.
Суд першої інстанції також прийшов до вірного висновку, що винними у спричиненні позивачу шкоди є, як ОСОБА_6, що скоїв наїзд, так і ОСОБА_3 , який, як власник автомобіля, проігнорував вимоги нищезазначеного пункту Правил дорожнього руху.
Адже, згідно п.15.11 Правил дорожнього руху- "Водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним. "
Згідно ст. 1187 ЦК -" Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника, шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення."
Суд першої інстанції ступінь винності кожного із відповідачів визначив в рівних частках.
Однак суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо необґрунтованості у визначеності ступеня вини у рівних частках, виходячи з наслідків для потерпілого, а тому в цій частині рішення слід змінити.
Так, судом першої інстанції зроблено висновок без врахування конкретних обставини справи, наслідків, які наступили для позивача і причинний зв'язок між діями та поступками всіх учасників цієї справи.
Вироком Кременецького райсуду від 11 травня 2007 року встановлено, що ОСОБА_6, будучи в дружніх, сусідських стосунках з ОСОБА_3 , скористався його довірою, оскільки його було залишено в салоні при наявності ключа в замку запалення; будучи в нетверезому стані, без дозволу власника та без відповідних документів сів за кермо автомобіля, в результаті чого скоїв наїзд на позивача .
Тому суд апеляційної інстанцій приходить до висновку що рішення слід змінити в частині визначення ступеня вини кожного з відповідачів, а відповідно і стосовно розміру відшкодувань, які стягнуто судом з кожного із відповідачів, не змінюючи при цьому сам розмір збитків - вартість мопеда , оскільки цей розмір збитків позивач ОСОБА_1 не оскаржує.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_6 повинен відшкодувати позивачу збитки та моральну шкоду у частці, що становить 90 відсотків , а ОСОБА_3 - 10 відсотків.
Згідно ч.5 ст. 88 ЦПК, якщо апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тому судові витрати в справі слід покласти на відповідачів відповідно до ступеня їх вини.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 316 ЦПК України, суд апеляційної інстанції-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Скасувати рішення Кременецького районного суду від 21 січня 2008 року в частині стягнення затрат на лікування та розміру стягнення збитків та компенсації моральної шкоди і ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 в частині відшкодування затрат на лікування в сумі 1534 грн. 68 коп.3а недоведеністю.
Стягнути в користь ОСОБА_1 з ОСОБА_5 1044 грн вартості мопеда, 5400 грн компенсації моральної шкоди та 1350 грн витрат на оплату праці адвоката.
Стягнути в користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 117грн вартості мопеда, 600 грн компенсації моральних страждань, 150 грн витрат на оплату праці адвоката.
Стягнути в користь держави судовий збір з ОСОБА_3в розмірі 5.95 грн та з ОСОБА_5 в розмірі 53.55 грн.
Стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з ОСОБА_5 в розмірі 27 грн та ОСОБА_3 в розмірі 3 грн.
В решті- рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.