АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 524/10336/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/2210/14
Головуючий у 1-й інстанції Зємцов В. В.
Доповідач Кривчун Т. О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів:Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.
при секретарі - Філоненко О.В.
за участю: представника позивача - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 травня 2014 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном, стягнення майнової та моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернулася до суду з позовом, уточненим у ході розгляду справи, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просила суд винести рішення про усунення перешкод, які створені відповідачами, у користуванні нею (ОСОБА_4.) 1/2 частиною житлового будинку по АДРЕСА_1- зобов'язати ОСОБА_5 провести за власний рахунок ремонт стіни житлового будинку за вказаною адресою, належного на праві власності ОСОБА_4; стягнути з ОСОБА_7 на її користь моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу в розмірі 800,00 грн.
У доповненнях до позову від 15.04.2014р. прохала додатково до попередньо заявлених вимог стягнути в солідарному порядку з відповідачів на її користь вартість відновлювального ремонту квартири №2 житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, в розмірі 10681,40грн., вартість понесених витрат у сумі 1489,68грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00грн.
Ухвалою суду від 07.02.14 року в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_6
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 травня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визначено щодо усунення перешкод, створених ОСОБА_5 у користуванні ОСОБА_4 1/2 частиною будинку по АДРЕСА_1 шляхом стягнення майнової шкоди в розмірі 10681,40 грн.
В інший частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1683,6 грн.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач ОСОБА_4, яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково - стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн., в іншій частині рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що пошкодження належного їй на праві власності 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи №39-14 від 11.04.2014р., а неправомірними діями ОСОБА_5 їй було спричинено моральну шкоду, яка виявилася у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв»язку з пошкодженням належного їй майна.
Зазначає, що місцевий суд не дослідив, що витрати на правову допомогу пов»язані з витратами під час вчинення представником окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, зокрема, консультування, роз»яснення питань чинного законодавства, підготовка позовної заяви та заяви про забезпечення доказів тощо та не перевищують встановленого Законом граничного розміру компенсації таких витрат.
У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представника позивача, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 є співвласниками будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та кожному з них належить по 1/2 частині цього будинку, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.12.11 року (а.с.55).
Установлено, що спірний будинок складається з двох ізольованих квартир №1 та №2, при цьому квартиру № 2 займає позивач ОСОБА_4.(а.с.118-120).
Також установлено, що ОСОБА_8 помер та спадщину після нього прийняли ОСОБА_5 та ОСОБА_6
На підставі наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області (далі - Інспекція ДАБК) від 21.08.2013р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства ОСОБА_5 при забудові земельної ділянки АДРЕСА_1.
Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил від 23.08.13 року встановлено, що в ході перевірки виявлено розпочаті будівельні роботи з будівництва підвального приміщення, які розпочато близько двох років тому без документів, які дають право на виконання будівельних робіт, чим порушено ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст.ст.7,9 ЗУ «Про архітектурну діяльність» (а.с.38-39).
23.08.2013 року ОСОБА_5 було видано Припис за № 69 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам…, яким визначено щодо приведення об'єкту у відповідність до вимог містобудівного законодавства та проведення будівельних робіт з укріплення будівлі задля запобігання руйнування конструкції та поставлено вимогу повідомити Інспекцію ДАБК про виконання припису до 23.02.2014р., а також попереджено ОСОБА_5 про відповідальність за невиконання припису (а.с.40).
Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 23.08.2013р. №К212/2013 ОСОБА_5 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн., який сплачений нею відповідно до квитанції від 28.08.13 року (а.с.41).
Висновком судової будівельно-технічної експертизи №39-14 від 11.04.2014 року встановлено, що в приміщенні кухні « 2-1» та ванної кімнати « 2-2» квартири №2 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в місцях примикання стін зі стелею та на стелі маються тріщини. Із зовнішньої сторони, під стінами вказаних приміщень відбулося руйнування бетонної відмостки та фундаменту. Під відмосткою маються пустоти на глибину до 75см. Пошкодження конструктивних елементів квартири № 2 житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 виникли в результаті просадки ґрунту в зв'язку з проведенням будівельних робіт на території квартири №1, пов'язаних з розробкою землі під стінами квартири №2 вказаного житлового будинку. Вартість відновлювального ремонту квартири №2 житлового буднику, розташованого по АДРЕСА_1 становить 10681,40 грн. (а.с.100-115).
Задовольняючи позов у частині усунення перешкод, які створені ОСОБА_5 у користуванні ОСОБА_4 1/2 частиною будинку по АДРЕСА_1 шляхом стягнення майнової шкоди в розмірі 10681,40 грн., місцевий суд обґрунтовано виходив із доведеності позовних вимог в цій частині.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт спричинення моральної шкоди, а витрати на правову допомогу не можуть бути стягнуті, оскільки участь у судовому розгляді справи адвокат ОСОБА_9 не приймав, а тривалість судових засідань встановити неможливо.
Однак з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди не можна погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 23 ЦК України закріплено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно роз'яснень, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року N4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психологічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
На підставі наведених норм права колегія суддів вважає, що винними діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди та душевних страждань у зв'язку із пошкодженням її нерухомого майна - квартири № 2 по АДРЕСА_1 внаслідок проведення відповідачем ОСОБА_5 будівельних робіт підвального приміщення на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 без документів, які дають право на їх виконання, внаслідок чого відповідач була притягнута до адміністративної відповідальності (а.с.41).
Враховуючи характер та обсяг душевних, психологічних страждань, яких зазнала позивач у зв'язку з протиправним пошкодженням відповідачем належного їй нерухомого майна, характер немайнових втрат, ту обставину, що позивач є пенсіонеркою та в силу свого похилого віку змушена була звертатися до державних органів про захист свого порушеного права, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що на користь позивача з відповідача необхідно стягнути 1000,00 грн. моральної шкоди.
За нормою статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Частиною 3 ст. 79 ЦПК України визначено, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ст. 84 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною і особою, яка надає правову допомогу.
Відповідно до ст.33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.99 р., єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
При визначенні обґрунтованого розміру гонорару беруться до уваги наступні фактори:
1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;
2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;
3) необхідність виїзду у відрядження;
4) важливість доручення для клієнта;
5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;
6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;
7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;
8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;
9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з цих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.
Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Відповідно до ст.34 Правил адвокатської етики адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено угодою. В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.
За аналогією вищезазначені положення Правил адвокатської етики можна поширити й на інших фахівців у галузі права.
Таким чином, до складу витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, включаються витрати на оплату праці адвоката або іншого фахівця у галузі права (гонорар), а також відшкодування витрат, зумовлених наданням правової допомоги (наприклад, витрати у зв'язку із відрядженнями, нотаріальним посвідченням документів, перекладом; витрати, пов'язані із виконанням процесуальних дій по справі (наприклад, збір доказів, копіювання документів). Усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним. Тому до складу витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, не включаються витрати на придбання комп'ютерної техніки, інформаційно-пошукових систем та баз даних по законодавству, спеціальної юридичної літератури.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати.
У постанові від 01.10.2002 р. по справі N 30/63 ВС України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стягнення ж суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.
Незважаючи на дату цього рішення, його мотиви і на даний час залишаються визначальними.
Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги і її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо адвокат в судових засіданнях участі не брав.
Вказані відносини регулюються також Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року №4191-УІ, який було прийнято на захист учасників процесу від завищених гонорарних розмірів.
Згідно статті 1 зазначеного Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Таким чином, з прийнятого Закону перелік послуг, з яких стягуються витрати на правову допомогу, обмежений лише: Участю адвоката або іншого фахівця в галузі права у судовому засіданні; під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Витрати на правову допомогу повинні бути підтверджені документально. Тому інші засоби доказування цих обставин, крім письмових, є недопустимими.
Повноваження представника позивача ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_9 у даній справі підтверджені Ордером №2424 від 27.01.2014 р. (а.с.35).
Пунктом 1.4 Угоди про надання юридичної допомоги по цивільній (кримінальній) справі від 01.11.2013 року сторони визначили характер доручення і місце його виконання: підготовка позовної заяви про усунення перешкод, стягнення моральної шкоди; консультування, підготовка заяви про забезпечення доказів (а.с.14).
Порядок обчислення фактичних витрат, витрат організаційно-технічного характеру та гонорару складається з фіксованих сум, погодинної оплати та гонорару за позитивний результат в разі задоволення інтересів довірителя. Надання термінових послуг протягом однієї доби, за вимогою Довірителя, юрпослуги надані в позаробочий час з 18:00 до 08:00 години, робота в святкові та вихідні дні оплачуються в подвійному розмірі (п.1.7. Угоди).
Плата за ведення цього доручення, враховуючи витрати організаційно-технічного характеру визначається у погодженому сторонами додатку, який є невід»ємною частиною угоди (п.1.9.).
Пунктом 1.12. Угоди сторони погодили, що довіритель зобов'язується внести додаткову плату за тривалість судового процесу, витрати на відрядження та інші витрати, які визначаються за наведеним у додатку розрахунком.
Згідно п.1.13.оплата юридичних послуг в апеляційному суді за даною справою здійснюється відповідно до попереднього розрахунку.
Згідно Додатку №1 від 11.11.2013 року до Угоди про надання юридичної допомоги по цивільній справі від 01.11.2013 року, розрахунок проведений на підставі ст.1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011р. та не може перевищувати 458,80грн. за годину. Сторони визначили, що до наданих послуг входять: консультування, роз'яснення з питань чинного законодавства та збирання необхідних відомостей про факти, що можуть бути використані як докази у справі, підготовка позовної заяви про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та стягнення моральної шкоди до Автозаводського райсуду м. Кременчука, заяви про забезпечення доказів. Витрачений час - загалом 2 години 00 хв.; за домовленістю сторін граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою складає 400,00 грн. за 1 годину.
Згідно складеного на підставі зазначених Угод Акту-приймання виконаних робіт від 11.11.2013 року, вартість консультування, роз'яснення з питань чинного законодавства та збирання необхідних відомостей про факти, що можуть бути використані як докази у справі, на які було витрачено 30 хвилин, складає 200,00 грн.; вартість підготовки позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та стягнення моральної шкоди до Автозаводського райсуду м. Кременчука, на яку витрачено 1 годину, складає 400,00 грн.; на підготовку заяви про забезпечення доказів до Автозаводського районного суду м. Кременчука було витрачено 30 хвилин, вартість наданих послуг складає 200,00 грн. Всього - 800,00 грн.(а.с.15).
Згідно Квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 11.11.2013 року, за надання адвокатом ОСОБА_9 юридичної допомоги, ОСОБА_4 сплатила 800,00 грн. (а.с.13).
Окрім того, за надання юридичної допомоги ОСОБА_4 сплатила ОСОБА_9 8000,00 грн. згідно квитанції № 1 від 27.02.2014 року на підставі Акту-приймання виконаних робіт від 27.02.2014 року, складеного згідно Додатку № 1 від 27.02.2014 року до Угоди про надання юридичної допомоги по цивільній справі від 23.01.2014 року, укладеної між представником ОСОБА_4 по довіреності - ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_9, згідно якого ОСОБА_9 надав ОСОБА_4 наступні послуги: консультування, роз'яснення з питань чинного законодавства та збирання необхідних відомостей про факти, що можуть бути використані як докази у справі за позовом про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та стягнення моральної шкоди в Автозаводському райсуді м. Кременчука Полтавської області. Обсяг витраченого часу становить 20 годин, вартість послуг - 8000,00 грн. (а.с.33,36, 98-99).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в угодах про надання юридичної допомоги, додатках до них та в актах приймання-передачі виконаних робіт зазначена кількість годин які було затрачено під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням (до яких позивач відносить, зокрема, консультування, роз'яснення з питань чинного законодавства, підготовку позовної заяви, заяви про забезпечення доказів тощо) колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що зазначений перелік наданих послуг не має жодного відношення до окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, до яких, зокрема, належать проведення огляду доказів за місцем їх знаходження, вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи, які можуть бути проведені лише складом суду з відповідною їх фіксацію у процесуальних документах. Відтак, надані представником позивача послуги по підготовці ним позовної заяви, його підготовка до участі у справі і т. ін. до окремих процесуальних дій поза судовим засіданням не відноситься, а тому відшкодування їх вартості Законом не передбачено.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_9 двічі приймав участь у судових засіданнях, що відбулися 27.01.2014 року та 07.02.2014 року, проте тривалість судового засідання встановити не можливо, оскільки у протоколі судового засідання відсутній час його закінчення.
Окрім того, як 27.01.2014 р. так і 07.02.2014 р. дана справа по суті не розглядалась.
У подальшому, в судових засіданнях при розгляді даної справи адвокат ОСОБА_9 участі не брав.
З огляду на те, що окремих процесуальних дій поза судовим засіданням по даній справі не проводилося, а з матеріалів справи не вбачається та у судовому рішенні не зазначено щодо ознайомлення представника позивача з матеріалами справи в суді, підстави для компенсації ОСОБА_4 витрат на правову допомогу у відповідності до Закону України від 20.12.2011 року №4191-УІ, відсутні.
Враховуючи те, що витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату; самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги і її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо адвокат в судових засіданнях участі не брав, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості в частині відмови у стягненні моральної шкоди, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору в цій частині, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення по суті даної позовної вимоги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, п.2 ч.1 ст.307, пп.1,3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4,- задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 травня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1000,00 (одну тисячу) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 травня 2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ Т.О. Кривчун
СУДДІ : /підпис/ Ю.В. Дряниця
/підпис/ П.М. Карнаух
ЗГІДНО:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Т.О. Кривчун