Справа № 22ц - 18/07 Головуючий у 1 інстанції Кихтюк P.M.
Категорія: 40 Доповідач Александрова М.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року січня 11 дня місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Александрової М.А.,
суддів Свистун О.В., Шевчук Л.Я.
при секретарі Гордійчук І.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Луцької міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2006 року про визнання неподаною і повернення позовної заяви.
Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1,
відповідач - управління праці та соціального захисту населення (з ЗО серпня 2006 року - Департамент соціальної політики Луцької міської ради), представник позивача - ОСОБА_2, представник відповідача - Романова Інна Леонідівна.
Колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу судді Луцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2006 року про визнання неподаною і повернення позовної заяви і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Зазначеною ухвалою від 27 жовтня 2006 року визнано неподаною і повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимішеного прогулу в зв'язку з невиконанням позивачем у встановлений строк вимог про усунення недоліків позовної заяви.
Позивач вважає, що позовна заява відповідає вимогам щодо її форми та змісту, а тому суддя необгрунтовано залишив позовну заяву без руху, а потім -визнав неподаною і повернув. Позивач не зобов'язаний надавати суду акти, складені відповідачем, про відсутність позивача на роботі, а також докази про час
2 вручення копії наказу про звільнення з роботи чи видачі трудової книжки. Ці докази суд може зобов'язати подати відповідача в попередньому судовому засіданні.
Представник позивача апеляційну скаргу підтримує.
Представник відповідача заперечує апеляційну скаргу, вважає, що суддя з дотриманням норм процесуального права повернув позивачеві позовну заяву.
Судом першої інстанції встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України, тому ухвалою від 5 жовтня 2006 року була залишена без руху і позивачеві надано строк до 23 жовтня для усунення недоліків позовної заяви. Оскільки позивач недоліків позовної заяви не усунув, то відповідно до ст. 121 ч.2 ЦПК України позовна заява визнана неподаною і повернута позивачеві.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала судді від 27 жовтня 2006 року - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 і ч.2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, він звертається до суду за вирішенням трудового спору.
Згідно ч.І ст. 120 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Відповідно ж до ч.2 ст. 120 ЦПК правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин.
Отже, посилання судді в ухвалах від 5 і 27 жовтня 2006 року на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 120 ЦПК України безпідставні.
Позовна заява відповідно до ст. 119 ч.І п.п.5 і 6 ЦПК України повинна містити виклад обставин, якими позивач огрунтовує свої вимоги, і зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суддя місцевого суду в ухвалі вказав, що в позовній заяві не зазначені докази, які підтверджують кожну обставину, а саме: акти про відсутність на роботі, час вручення копії наказу про звільнення чи видачі трудової книжки. В позовній заяві ставляться вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розрахунок з цього приводу відсутній, незрозуміло в якому розмірі та за який період його слід виплачувати, оскільки час вимушеного прогулу також не зазначений.
з
Зазначеною ухвалою зобов'язано позивача в строк до 23 жовтня 2006 року усунути недоліки позовної заяви.
Колегія суддів вважає вимоги суду першої інстанції до позовної заяви необгрунтованими.
Позивач не повинен надавати суду акти, складені відповідачем про відсутність позивача на роботі. Оскільки відповідач даними актами обґрунтовує скоєння позивачем прогулів без поважних причин за що його звільнено з роботи, то саме відповідач зобов'язаний надати суду ці докази.
Також безпідставною є вимога до позивача надати докази, які підтверджують час вручення позивачеві копії наказу про звільнення чи видачі трудової книжки, оскільки позивач не заявляє вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні чи за час затримки видачі трудової книжки. З позовом про поновлення на роботі позивач звернувся в місячний строк з дня звільнення.
Щодо незазначення в позовній заяві часу вимушеного прогулу і розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то це також не є підставою для залишення позовної заяви без руху, оскільки час вимушеного прогулу, його оплата і розрахунок середнього заробітку визначаються ч.2 ст.235 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Таким чином, суддя без достатніх підстав залишив позовну заяву без руху, а потім визнав неподаною і повернув, а тому ухвала від 27 жовтня підлягає скасуванню з направленням матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.
Керуючись ст.ст.312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1задовольнити.
Ухвалу судді Луцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2006 року в даній справі скасувати з направленням матеріалів позовної заяви до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження в справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Александрова М.А.
Судді Свистун О.В., Александрова М.А.