АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/8360/2014 Головуючий у І інстанції - Кривов'яз А.П.
Доповідач - Андрієнко А.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Онищенко О.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» - Джиоєвої Діани Валеріївни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 12 травня 2005 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого ТОВ «Фірма «Т.М.М.» надало ОСОБА_4 на підставі договору позики кошти в борг у розмірі 1 698 900,00 грн. За умовами вказаного договору, позика мала бути повернута позивачу рівними частинами щомісячно до повного погашення 31 травня 2020 року. Мотивуючи тим, що відповідач не виконав умови договору та не сплатив жодного передбаченого договором платежу, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача суму позики у розмірі 1 698 900,00 грн., індекс інфляції та 3 % річних на загальну суму 447 318,81 грн. та судові витрати.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15жовтня 2013 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 146 218 грн. 81 коп. та судовий збір.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.04.2014 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 травня 2005 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого ТОВ «Фірма «Т.М.М.» надало ОСОБА_4 у борг суму 1 698 900,00 грн.
Відповідно до видаткового касового ордеру № 001670 від 06 жовтня 2006 року ОСОБА_4 отримав від позивача суму у розмірі 1 698 900,00 грн.
Відповідно до п.1.2 договору позики цей договір вважається укладеним з моменту передачі грошових коштів.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2013 року, відмовлено у позові ОСОБА_4 до ТОВ «Фірма «Т.М.М.» про визнання недійсним правочину. Вказаним рішенням встановлено, що підстави вважати фіктивним видатковий касовий ордер № 001670 від 06 жовтня 2006 року відсутні.
Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору позики строк повернення боргу визначений до 31 травня 2020 року. Борг позичальник повертає рівними частинами щомісячно до повного його погашення.
Таким чином сторони в договорі визначили як строк дії договору в цілому до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням суми боргу, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк 31 травня 2020 року.
Судом встановлено, що перший платіж за договором позики відповідач повинен був вчинити у листопаді 2006 року. Позивач довідався про те, що його право порушується і борг визначеними в договорі щомісячними платежами не повертається з листопада 2006 року.
До суду позивач звернувся лише в лютому 2011 року.
Відповідно до ст.. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі № 6-116цс13 від 6 листопада 2013 року.
За таких обставин та враховуючи, що відповідачем подавалася заява про застосування строків позовної давності, до правовідносин, що існували між сторонами з листопада 2006 року по лютий 2008 року колегія суддів застосовує строк позовної давності.
За період з лютого 2008 року по 31 травня 2020 року колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики.
Оскільки всього за договором борг становить 1 698 900 грн, розстрочено повернення боргу за договором на 163 місяці, тобто кожного місяця відповідач повинен був сплачувати по 10 422 грн 70 коп. щомісячно.
З лютого 2008 року по травень 2020 року підлягає стягненню 10 422 грн 70 коп х 147 місяців = 1 532 136 грн 90 коп.
З лютого 2008 року по липень 2014 року заборгованість становить 10 422, 70 х 77 міс.= 802 547 грн 90 коп.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції за вказаний період з лютого 2008 року по липень 2014 року становить 107,08, тому заборгованість з урахуванням індексу інфляції складає 859 368, 29 грн.
3% річних від простроченої суми за вказаний період становить 140 382 грн 18 коп.
Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума: за прострочений період з урахуванням індексу інфляції 859 368, 29 + 3% річних 140 382, 18 грн + заборгованість з серпня 2014 по травень 2020 року (1 698 900 - 802 547, 90 =896 352,10) = 1 896 102, 40 коп.
Оскільки колегія суддів задовольняє частково позовні вимоги , то з відповідача на користь позивача стягує судові витрати в розмірі 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та по справі колегія суддів постановляє нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307 , 313-315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» - Джиоєвої Діани Валеріївни задовольнити частково.
Рішення Свяитошинського районного суду м.Києва від 5 серпня 2013 року скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.» ( ідент.код 14073675) 1 896 102 грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.» ( ідент.код 14073675) судовий збір у розмірі 1700 грн та 120 грн за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді :