Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1808/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Адаменко І. М.

Доповідач Савченко С. О.

УХВАЛА

Іменем України

10.07.2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючої судді : Савченко С.О.

суддів: Белінська І.М., Суржик М.М.

при секретарі : Гончар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2014 року в справі за її позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Бобринецької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню доньки, зовсім не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; повністю не відвідує і не спілкується з дитиною. Посилається на те, що відповідач в заяві не заперечував проти усиновлення дитини іншим чоловіком.

Відповідач проти задоволення позову про позбавлення його батьківських прав заперечував, мотивуючи тим, що він має бажання спілкуватись з донькою, однак проти такого спілкування категорично заперечує позивач.

Рішенням Бобринецького районного суду від 26 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, чого не врахував суд, також не враховано судом висновок органу опіки та піклування.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Пояснила, що відповідач не є батьком дитини.

Відповідач доводи апеляційної скарги не визнав, представник органу опіки та піклування в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що згідно вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, суд 1-ї інстанції посилався на те, що факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини не знайшов свого підтвердження.

Колегія суддів вважає, що даний висновок суду відповідає обставинам справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей ... першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини''.

Пункти 15 та 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» свідчать, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та ін..) що надані батька до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, її батьками є сторони по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.5,50), як пояснили сторони перші півтора місяці після народження дитини сторони проживали однією сім'єю, спільно утримували дитину, в подальшому сторони разом не проживають, сімейних відносин не підтримують, позивачка має іншу сім?ю, ОСОБА_4 проживає з матір?ю.

В заяві від 22 січня 2014 року відповідач відмовлявся від утримання та виховання доньки ОСОБА_4 і давав безумовну згоду на усиновлення доньки ОСОБА_5 (а.с.7), але в послідуючих заявах до суду відповідач відмовився від цієї заяви, пояснював, що він відразу після народження доньки матеріально її утримував, купував необхідні речі для новонародженої, в подальшому позивачка з дитиною пішла від нього проживати з ОСОБА_5, його до спілкування з дитиною не допускає (а.с.23-24, 25-27).

Такі заяви відповідача матеріалами справи не спростовані і їх не можна розцінювати як його свідоме нехтування своїми обов'язками батька. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Матеріали справи не мають жодного доказу винної поведінки батька в відсутності спілкування, турботи та утримання дитини.

Орган опіки та піклування при райдержадміністрації даючи висновок про згоду на позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., послався на заяву відповідача від 22.01.2014 р., трактуючи її зміст як згоду ОСОБА_3 на позбавлення його батьківських прав, тоді як дана заява була згодою на усиновлення доньки.(а.с.6), колегія суддів не погоджується з таким висновком органу опіки та піклування, оскільки при невстановлені винної поведінки відповідача не в інтересах дитини позбавляти її батька.

З урахуванням всіх зазначених обставин справи, досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності, з урахуванням того, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бобринецього районного суду від 26 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого сулу України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: